Станинець Юрій Іванович
Станинець Юрій Іванович (5 вересня 1906, с. Нижній Шард, Австро-Угорська імперія — 11 квітня 1994 с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області) — український письменник та громадський діяч, священник, депутат Сойму Карпатської України, член Національної спілки письменників України (1994).
| Юрій Станинець | |
|---|---|
 | |
 депутат Сойму Карпатської України | |
| 12 лютого 1939 — 16 березня 1939 | |
| Президент | Августин Волошин |
| Прем'єр-міністр | Юліян Ревай |
| Народився |
5 вересня 1906 с. Нижнє Болотне, жупа Мармарош, Угорське королівство, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Помер |
11 квітня 1994 (87 років) с. Горонда, Мукачівський район, Закарпатська область,  Україна |
| Відомий як | письменник |
| Громадянство |
Австро-Угорщина Карпатська Україна |
| Національність | українець |
| Політична партія | Українське Національне Об'єднання |
| Професія | священик, письменник |
| Релігія | греко-католик |
По центру: Президент Карпатської України о. Августин Волошин; Перший ряд зліва направо: Микола Долинай, Юлій Бращайко, Юліян Ревай, Августин Штефан, Степан Клочурак; Другий ряд: Федір Ревай, Степан Росоха, Леонід Романюк, Августин Дутка, Михайло Тулик, Дмитро Німчук, Михайло Бращайко, Іван Грига, Микола Мандзюк; Третій ряд: Володимир Комаринський, Микола Різдорфер, Антон Ернест Олдофреді, Мілош Дрбал, Григорій Мойш, Михайло Марущак, Кирило Феделеш, Василь Климпуш, о. Юрій Станинець; Четвертий ряд: Василь Щобей, Іван Ігнатко, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Адальберт Довбак, Петро Попович, Іван Качала, Василь Лацанич
Біографія ред.
Юрій Іванович Станинець народився 5 вересня 1906 у с. Нижній Шард (тепер — Нижнє Болотне Іршавського району Закарпатської області) у родині селян. Батько, Іван Станинець, 25 років обирався старостою села і очолював церковну громаду.
Початкову освіту здобув у церковній народній школі у рідному селі та в школі у с. Доробратово. У 1918–1919 роках навчався у горожанській школі у Виноградові. Угорської мови він не розумів, хоча вмів писати, і лише хабар від батька врятувало його від провалу на іспиті. Подальшому навчанню завадила суперечка Чехо-Словаччини та Угорщини за Закарпаття.
У 1920–1926 роках навчався у Берегівській руській (українській) гімназії. На цей час припадають перші друковані краєзнавстві та фольклорні розвідки, переважно про рідне село.
У 1926 році батько його записав до Ужгородської греко-католицької духовної семінарії, яку Юрій Станинець закінчив 1930 року.
27 липня 1930 року він був висвячений на священника єпископом Петром Гебеєм, і 1 серпня того року був призначений священником у селі Угля (тепер — Тячівського району).
У тому ж 1930 році кілька місяців перебуває у лавах збройних сил Чехо-Словаччини. Повернувшись до Углі, він був тут священником ще 4 роки, після чого його перевели до села Салдобоша (тепер — с. Стеблівка Хустського району Закарпатської області). Будучи священником, він багато писав на релігійну тему та починає займається літературною діяльністю.
1937 року він був переведений до села Вонігове (тепер — Тячівського району). В цей час він познайомився з Уласом Самчуком.
У 1939 році Юрій Станинець був обраний депутатом до Сойму Карпатської України[1].
У 1945 року, коли починається ліквідація греко-католицької школи, він повертається до рідного села. Тут він допомагав своїй дружині, яка була завідувачкою початкової школи, вести документацію. Ним було створена хата-читальня, де він читав лекції, проводив курси садоводів-любителів та був редактором стінної газети.
Наприкінці 1940-х переселяється до села Горонда. Протягом кількох років служить у церквах багатьох сіл, а у 1954 році його було призначено священником до села Лалово. У 1963 році він пішов на пенсію через хворобу нирок.
У 1993 році його було прийнято до Національної спілки письменників України, але остаточно затверджено 1994 року[2].
Смерть ред.
Помер Юрій Станинець 11 квітня 1994 року у селі Горонда Мукачівського району Закарпатської області і був похований у селі Нижнє Болотне Іршавського району Закарпатської області.
Майже всі обласні газети з глибоким сумом повідомили цю звістку, вмістивши пропам'ятні статті і некрологи[2].
На його смерть Петро Скунць написав:
|
Помер Юрій Станинець. А ми зосталися. Та чи варто нам зоставатися? Адже коли він був письменником, то нинішній лауреат відшив його з боязні – а раптом буде він, а не я. Потім його била доля – а може, й за це... | 
|
— Н. Ребрик, 5 вересня виповниться 103 роки від дня народження закарпатського письменника Юрія Станинця. Закарпаття онлайн. 04.09.2009. | ||
Творчий доробок ред.
Оповідання Юрія Станинця «У вагоні» увійшло до антології української новели, виданої у Римі у 1938 році[3][4].
У 1942 році вийшла збірка його оповідань «Подарунок», а наступного року окремою книжкою повість «Юра Чорний»[5].
У середині 1980-х років зусиллями І. Ребрика та проф О. В. Мишанича була підготовлена збірка прози Юрія Станинця «Юра Чорний», куди увійшли повість «Юра Чорний» і 14 оповідань.
Після смерті Юрія Станинця вийшли друком три його книжки: у 2007 році роман «Сусіди», який е першим соціально-побутовим романом у закарпатоукраїнській літературітавідтворює реалістичну картину життя закарпатського села першої половини XX століття[6], та у 2012 році повна збірка його творів «Червона йонатаночка»[7]. А його оповідання «Мандрівка святого Миколая» увійшло у 2008 році до антології легенд, казок та оповідань[8].
Письменник Петро Мідянка вважає, що «ми ще лише відкриваємо для себе материк добірної Станинцевої прози…»[9].
На думку Михайла Ребрика, Юрій Станинець — яскравий представник соціально-психологічної літератури Закарпаття 30-40 років минулого століття, літературна, теологічна, епістолярна й фольклорно-етнографічна спадщина якого ніколи не піддавалась цілісному аналізу[10].
Видання
- Станинець Ю. Подарунок. Оповідання (1942)
- Станинець Ю. Юра Чорний. Повість (1943)
- Станинець Ю. Юра Чорний. — Ужгород: Карпати, 1991.
- Станинець Ю. Сусіди. Роман. — Ужгород: Ґражда (2007).
- Станинець Ю. Червона йонатаночка. — Ужгород: Ґражда, 2012–640 с.
Сім'я ред.
15 серпня 1930 року в Углі він одружився з Маргаритою Шелестай, яка була учителькою з Імстичева (померла 1983 року).
Сестра – Олена Станинець була вчителькою місцевої школи.
Вшанування пам'яті ред.
Від лютого 2023 року є вулиця в Ужгороді названа його іменем.
Література ред.
Руснак І. ХУДОЖНІЙ СВІТ „СУСІДІВ” ЮРІЯ СТАНИНЦЯ // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: Історичні науки. Філологічні науки: Збірник наукових праць. – Ізмаїл, 2010. – Вип. 29. – С. 131–135.
Примітки ред.
- ↑ Гай-Нижник. Павло Павлович. Архівні документи. Карпатська Україна (1938–1939 рр.). Оголошення Краєвої виборчої комісії про результати виборів до першого сойму Карпатської України (12 лютого 1939 р.).
- ↑ а б Виповнилося 105 років від дня народження Юрія Станинця (ФОТО). Закарпаття онлайн. 06.09.2011.
- ↑ Мар'яна Нейметі. На Іршавщині у сільській школі відкрили музей Юрія Станинця. Закарпаття онлайн. 23.04.2012.
- ↑ Хронологія життєвого і творчого шляху Юрія Станинця.
- ↑ Олександр Гаврош. Юрій Станинець: Сто років мовчання. Закарпаття онлайн. 26.09.2006.
- ↑ Олександр Гаврош. Юрій Станинець. «СУСІДИ». Mukachevo.net. 2.02.2007.
- ↑ Ужгородська «Ґражда» видала «Червону йонатаночку» Юрія Станинця. Закарпаття онлайн. 23.01.2012.
- ↑ Станинець Ю. Мандрівка святого Миколая // Антологія. Легенди, казки, оповідання / Упорядник З.Жук. — Львів: Свічадо, 2008. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 10 січня 2013.
- ↑ Н. Ребрик. 5 вересня виповниться 103 роки від дня народження закарпатського письменника Юрія Станинця. Закарпаття онлайн. 04.09.2009.
- ↑ Михайло Ребрик. Про «Червону йонотаночку» та інші нові закарпатські видання.[недоступне посилання з липня 2019] Виноградів. ІНФО.