Відкрити головне меню


Станинець Юрій Іванович (5 вересня 1906, с. Нижній Шард, Австро-Угорська імперія — 11 квітня 1994 с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області) — український письменник та громадський діяч, священик, депутат Сойму Карпатської України, член Національної спілки письменників України (1994).

Юрій Станинець

Час на посаді:
12 лютого 1939 — 16 березня 1939
Президент  Августин Волошин
Прем'єр-міністр  Юліян Ревай

Народився5 вересня 1906(1906-09-05)
с. Нижнє Болотне, жупа Мармарош, Угорське королівство, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер11 квітня 1994(1994-04-11) (87 років)
с. Горонда, Мукачівський район, Закарпатська область, Україна Україна
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Flag of Ukraine.svg Карпатська Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяУкраїнське Національне Об'єднання
Професіясвященик, письменник
Релігіягреко-католик

Зміст

БіографіяРедагувати

Юрій Іванович Станинець народився 5 вересня 1906 у с. Нижній Шард (тепер — Нижнє Болотне Іршавського району Закарпатської області) у родині селян.

Початкову освіту здобув у церковній народній школі у рідному селі та в школі у с. Доробратово. У 1918–1919 роках навчався у горожанській школі у Виноградові. Угорської мови він не розумів, хоча вмів писати, і лише хабар від батька врятувало його від провалу на іспиті. Подальшому навчанню завадила суперечка Чехо-Словаччини та Угорщини за Закарпаття.

У 1920–1926 роках навчався у Берегівській руській (українській) гімназії. На цей час припадають перші друковані краєзнавстві та фольклорні розвідки, переважно про рідне село.

У 1926 році батько його записав до Ужгородської греко-католицької духовної семінарії, яку Юрій Станинець закінчив 1930 року.

27 липня 1930 року він був висвячений на священика єпископом Петром Гебеєм, і 1 серпня того року був призначений священиком у селі Угля (тепер — Тячівського району).

У тому ж 1930 рооці кілька місяців перебуває у лавах збройних сил Чехо-Словаччини. Повернувшись до Углі, він був тут священиком ще 4 роки, після чого його перевели досела Салдобоша (тепер — с. Стеблівка Хустського району Закарпатської області). Будучи священиком, він багато писав на релігійну тему та починає займається літературною діяльністю.

1937 року він був переведений до села Вонігове (тепер — Тячівського району). В цей час він познайомився з Уласом Самчуком.

У 1939 році Юрій Станинець був обраний депутатом до Сойму Карпатської України[1].

У 1945 року, коли починається ліквідація греко-католицької школи, він повертається до рідного села. Тут він допомагав своїй дружині, яка була завідувачкою початкової школи, вести документацію. Ним було створена хата-читальня, де він читав лекції, проводив курси садоводів-любителів та був редактором стінної газети.

У кінці 1940-х переселяється до села Горонда. Протягом кількох років служить у церквах багатьох сіл, а у 1954 році його було призначено священиком до села Лалово. У 1963 році він пішов на пенсію через хворобу нирок.

У 1993 році його було прийнято до Національної спілки письменників України, але остаточно затверджено 1994 року[2].

СмертьРедагувати

Помер Юрій Станинець 11 квітня 1994 року у селі Горонда Мукачівського району Закарпатської області і був похований у селі Нижнє Болотне Іршавського району Закарпатської області.

Майже всі обласні газети з глибоким сумом повідомили цю звістку, вмістивши пропам'ятні статті і некрологи[2].

На його смерть Петро Скунць написав:

« Помер Юрій Станинець. А ми зосталися. Та чи варто нам зоставатися? Адже коли він був письменником, то нинішній лауреат відшив його з боязні – а раптом буде він, а не я. Потім його била доля – а може, й за це... »

— Н. Ребрик, 5 вересня виповниться 103 роки від дня народження закарпатського письменника Юрія Станинця. Закарпаття онлайн. 04.09.2009.

Творчий доробокРедагувати

Оповідання Юрія Станинця «У вагоні» увійшло до антології української новели, виданої у Римі у 1938 році[3][4].

У 1942 році вийшла збірка його оповідань «Подарунок», а наступного року окремою книжкою повість «Юра Чорний»[5].

У середині 1980-х років зусиллями І. Ребрика та проф О. В. Мишанича була підготовлена збірка прози Юрія Станинця «Юра Чорний», куди увійшли повість «Юра Чорний» і 14 оповідань.

Після смерті Юрія Станинця вийшли друком три його книжки: у 2007 році роман «Сусіди», який е першим соціально-побутовим романом у закарпатоукраїнській літературітавідтворює реалістичну картину життя закарпатського села першої половини XX століття[6], та у 2012 році повна збірка його творів «Червона йонатаночка»[7]. А його оповідання «Мандрівка святого Миколая» увійшло у 2008 році до антології легенд, казок та оповідань[8].

Письменник Петро Мідянка вважає, що «ми ще лише відкриваємо для себе материк добірної Станинцевої прози…»[9].

На думку Михайла Ребрика, Юрій Станинець — яскравий представник соціально-психологічної літератури Закарпаття 30-40 років минулого століття, літературна, теологічна, епістолярна й фольклорно-етнографічна спадщина якого ніколи не піддавалась цілісному аналізу[10].

Видання

  • Станинець Ю. Подарунок. Оповідання (1942)
  • Станинець Ю. Юра Чорний. Повість (1943)
  • Станинець Ю. Юра Чорний. — Ужгород: Карпати, 1991.
  • Станинець Ю. Сусіди. Роман. — Ужгород: Ґражда (2007).
  • Станинець Ю. Червона йонатаночка. — Ужгород: Ґражда, 2012–640 с.

Сім'яРедагувати

15 серпня 1930 року в Углі він одружився з Маргаритою Шелестай, яка була учителькою з Імстичева (померла 1983 року).

ПриміткиРедагувати

  1. Гай-Нижник. Павло Павлович. Архівні документи. Карпатська Україна (1938–1939 рр.). Оголошення Краєвої виборчої комісії про результати виборів до першого сойму Карпатської України (12 лютого 1939 р.).
  2. а б Виповнилося 105 років від дня народження Юрія Станинця (ФОТО). Закарпаття онлайн. 06.09.2011.
  3. Мар'яна Нейметі. На Іршавщині у сільській школі відкрили музей Юрія Станинця. Закарпаття онлайн. 23.04.2012.
  4. Хронологія життєвого і творчого шляху Юрія Станинця.
  5. Олександр Гаврош. Юрій Станинець: Сто років мовчання. Закарпаття онлайн. 26.09.2006.
  6. Олександр Гаврош. Юрій Станинець. «СУСІДИ». Mukachevo.net. 2.02.2007.
  7. Ужгородська «Ґражда» видала «Червону йонатаночку» Юрія Станинця. Закарпаття онлайн. 23.01.2012.
  8. Станинець Ю. Мандрівка святого Миколая // Антологія. Легенди, казки, оповідання / Упорядник З.Жук. — Львів: Свічадо, 2008
  9. Н. Ребрик. 5 вересня виповниться 103 роки від дня народження закарпатського письменника Юрія Станинця. Закарпаття онлайн. 04.09.2009.
  10. Михайло Ребрик. Про «Червону йонотаночку» та інші нові закарпатські видання.[недоступне посилання з липень 2019] Виноградів. ІНФО.

ДжерелаРедагувати