Відкрити головне меню

Емеріх-Мико́ла Різдо́рфер (нар. 1901 — ?) — український лікар та відомий громадський діяч на Закарпатті, депутат Сойму Карпатської України. Заклав фундамент соціально страхової медицини та геронтології на Закарпатті.

Микола Різдорфер

Час на посаді:
12 лютого 1939 — 18 березня 1939

Народився5 грудня 1901(1901-12-05)
Рахів, жупа Мармарош, Угорське королівство, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер1980(1980)
Мюнхен, ФРН
Політична партіяХристиянсько-народна партія
Професіялікар

ЖиттєписРедагувати

Народився 5 грудня 1901 року у місті Рахові. Батько — німець за національністю. Мати із гуцульського роду Молдавчуків. У 1918 році навчався на медичному факультеті Будапештського університету. У 1919 році продовжив своє навчання у Празькому університеті. Був першим головою «Союзу карпаторуських соціал-демократичних студентів» у 1925 році[1].

У 1926 році взяв участь у науковій конференції в Празі, присвяченій вивченню лікувальних властивостей мінеральних вод Закарпаття. Також у цій конференції узяв участь відомий український біохімік Іван Горбачевський. Микола Різдорфер виступив з науковою розвідкою «Буркути Рахівщини». Вона стала поштовхом для наукових досліджень джерел води на Рахівщині. З 1927 року працював у лікарнях Ужгорода та Мукачева. З 1930 року працював дільничим лікарем у Сваляві. Займався проблемами санітарного стану джерел води на Закарпатті та їнього йододефіциту. Керівник українського руху на Свалявщині.

12 лютого 1939 року Різдорфера обрали послом до першого сейму Карпатської України [2]. У списку кандидатів він був під 26-м номером. Разом з Миколою Долинаєм увійшов до соціально-здоровельної комісії [3].

У 1939 році виїхав з дружиною до Братислави. У 1945 році до Мюнхена. На початку 1950 року виїхав до США.

У 1972 році взяв участь у роботі з'їздах Карпатського Союзу із США та Братства Карпатської Січі.

ПриміткиРедагувати

  1. Куцов К. О. Діяльність «Союзу Підкарпатських Руських Студентів» у Чехословаччині (1921-1931 рр.) // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. 2016. Вип. 1. С. 36-41.
  2. Уряди Карпатської України: Документи
  3. Василь Ґренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України.

ЛітератураРедагувати