Скунць Петро Миколайович
| Петро Миколайович Скунць | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 20 травня 1942 Міжгір'я | |||
| Помер | 30 квітня 2007 (64 роки) Ужгород | |||
| Поховання | Ужгород  | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | УжНУ | |||
| Знання мов | українська | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| Премії |  | |||
|
| ||||
.jpg)
Петро́ Микола́йович Скунць (20 травня 1942, Міжгір'я — 30 квітня 2007, Ужгород) — український поет, публіцист, громадський діяч, фольклорист, краєзнавець, член Національної спілки письменників України з 1962 року. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1997).
Життєпис
ред.Народився 20 травня 1942 року в селищі Воловому (нині Міжгір'я) на Закарпатті.
У 1963 році закінчив Ужгородський університет.
Працював в обласній молодіжній газеті. Був редактором Закарпатського обласного видавництва «Карпати».
Редактор газети «Карпатська Україна».
Перший голова Закарпатської крайової організації Народного Руху України (27.09.1989-12.02.1991).
Помер 30 квітня 2007 року в Ужгороді. Похований на цвинтарі Кальварія.
Твори
ред.- Збірки поезій:
- «Сонце в росі» (1961);
- «Верховинська пісня» (1962);
- «Полюси землі» (1964)[1];
- «Погляд» («Розп'яття») (1967);
- Поема «На границі епох» (1968)[2].
- «Всесвіт, гори і я» (1970);
- «Розп'яття» (1971).
- «Розрив-трава» (1979)[3];
- «Сейсмічна зона» (1983)[4];
- «Над моей непогодой» (1989);
- «Спитай себе» (1992);
- «Коли я був на світі Травнем» (2000);
- «Один» (2000);
- «Нічні портрети» (2003).
- Твори. Книга 1 (2007)
- Твори. Книга 2 (2008)
- Твори. Книга 3 (2009)
- Твори. Книга 4 (2011)
- «Моя азбука» (2012).
Фольклористичні видання
ред.Краєзнавчі видання
ред.Відзнаки
ред.- Почесний громадянин смт Міжгір'я та міста Ужгорода.[5]
- Обласна премія імені Дмитра Вакарова.
- 1997 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Спитай себе».
Вшанування пам'яті
ред.У містах Виноградів, Тячів, Ужгород, селищі Міжгірʼя та селі Терново є вулиця Петра Скунця.
У 2016 році Ужгородська міська рада заснувала міську премію імені Петра Скунця в галузі літератури і краєзнавства.[6]
У 2023 році Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка видала збірник спогадів, статей, бібліографічних джерел "Петро Скунць у колі сучасників"[1][7]
Примітки
ред.- ↑ Скунць Петро. Полюси землі. — Ужгород: Карпати, 1964. — 72 с.
- ↑ Скунць Петро. На границі епох. — Ужгород: Карпати, 1968. — 88 с.
- ↑ Скунць Петро. Розрив-трава: вірші, поеми, переклади, мініатюри. — Ужгород: Карпати, 1979. — 312 с.
- ↑ Скунць Петро. Сейсмічна зона. Поезії. — Київ: Дніпро, 1983. — 126 с.
- ↑ Закарпаття. Хто є хто. — Випуск 3, 2007 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 травня 2014. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ Ужгородська міська рада - офіційний сайт. rada-uzhgorod.gov.ua (англ.). Процитовано 22 травня 2025.
- ↑ Скунцева квадратура кола @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн (укр.). Процитовано 22 травня 2025.
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина.
- Поети Радянської України. — К., 1981. — С. 248.
- Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 494—495.
- Тарас Салига. Всесвіт, гори і він. Петро Скунць. — Ужгород: Ґражда, 2007. — 120 с..
Посилання
ред.- Скунць Петро Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 802.
- Скунць Петро Миколайович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |