Відкрити головне меню

Марко Солонін
Солонін Марк Семенович.jpg
Народився 29 травня, 1958
Куйбишев, РРФСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність публіцист, военний історик
Alma mater Куйбишевський авіаційний інститут (нині — Самарський державний аерокосмічний університет)
Мова творів російська
Роки активності 2004 - по сьогодні
Напрямок початок німецько-радянської війни 1941—1945 років
Жанр історичний ревізіонізм
Magnum opus «Фальшивая история Великой войны» (рос.)
Сайт: solonin.org/books

Марко Семенович Солонін (рос. Марк Семёнович Соло́нин; * 29 травня 1958, Куйбишев, Російська РФСР) — авіаційний інженер, російський публіцист, дослідник історії німецько-радянської війни, критик путінізму[1].

Зміст

БіографіяРедагувати

Батько працював технологом на підшипниковому заводі, мама викладала німецьку мову в институті.

Закінчив середню школу з золотою медаллю. З 1975 по 1980 рік навчався в Куйбишевському авіаційному інституті (тепер — Самарський державний аерокосмічний університет). По закінченню навчання в інституті працював шість років інженером-конструктором в закритому конструкторському бюро.

У 1987 році був звільнений[2] з роботи в конструкторському бюро й почав працювати кочегаром в одній з котелень Куйбишева.

У роки «Перестройки» (1985-1990) був одним з організаторів громадсько-політичних клубів в Куйбишеві.

В 1989 році починає працювати над книгою про причини нищівних поразок радянських військ на початку німецько-радянської війни 1941—1945 років. Роботі над написанням книги передувала велика пошукова робота в архівах. Написання книги продовжувалось чотири роки.

З 2003 року почався пошук видавництва. 32 російських і 14 українських видавництв відмовились друкувати книжку. Згоду дало тільки невелике видавництво в Дрогобичі (Україна), де директором і головним редактором був І. М. Бабік — колега Солоніна по роботі в аерокосмічній промисловості.

Перша книга «Бочка і обручі, або коли почалася Велика Вітчизняна війна» вийшла великим на той час тиражем 6000 примірників і була в короткий термін розкуплена. Після цього перевидати книгу погодилось російське идавництво «Яуза»[3].

Успіх першої книги дозволив Солоніну продовжити дослідницьку роботу і написання книг. В 2006-2011 роках вийшли наступні книги в яких деталізувалась основна концепція першої книжки. Нині тираж книг, виданих в Росії, перевищує 250 тисяч.

Продовжує працювати над темою «радянсько-німецької війни 1941—1945 років», відвідав з цією метою Німеччину і працював в німецьких архівах.

Книги перекладені на інші мови і вийшли в Польщі, Естонії, Литві, Словаччині, Румунії, Фінляндії та Німеччині.

Учасник багатьох прямих ефірів на радіостанціях «Ехо Москви» і «Свобода», виступав з лекціями в університетах Таллінна, Вільнюса, Каунаса, Братислави, Бостона, Вашингтона.

ТвориРедагувати

Опубліковані окремими книгами:

  • Бочка і обручі, або коли почалася Велика Вітчизняна війна (Бочка и обручи, или когда началась Великая Отечественная война?).- Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2004.- 448 с., іл. ISBN 966-538-147-4).
  • 22 червня, або коли почалася Велика Вітчизняна війна (22 июня, или Когда началась Великая Отечественная война. Издательства: Яуза, Эксмо, 2005 г.).
  • На мирно сплячих аеродромах (На мирно спящих аэродромах…- Яуза, Эксмо, 2007 г.).
  • 23 червня: «День М» (23 июня: «День М».- Эксмо, Яуза, 2007 г.).
  • 25 червня: дурість чи агресія ? (25 июня: глупость или агрессия?.- Эксмо, Яуза, 2008 г.).
  • Мозгоіменіє: Фальшива історія Великої війни (Мозгоимение. Фальшивая история Великой войны.- Яуза, Эксмо, 2008 г.).
  • 22 червня. Анатомія катастрофи (22 июня. Анатомия катастрофы.- Яуза, Эксмо, 2009 г.).
  • Розгром 1941. На мирно сплячих аеродромах (Разгром 1941. На мирно спящих аэродромах.- Яуза, Эксмо, 2009 г.).
  • Немає благ на війні (Нет блага на войне.- Яуза, Эксмо, 2010 г.[4]).
  • Нова хронологія катастрофи (Новая хронология катастрофы.- «Эксмо», 2010 г.).
  • Друга хронологія катастрофи (Другая хронология катастрофы.- «Эксмо», 2011 г.[5]).
  • Куди пропали сталінські армади (Куда исчезли сталинские армады.- М., « Яуза-ЭКСМО», 2013 г.[6]).
  • Червень 41-го. Остаточний діагноз (Июнь 41-го. Окончательный диагноз.- М., «Яуза-ЭКСМО», 2013 г.)

Опубліковані в збірниках:

  • СССР-Финляндия: от мирного договора к войне. В збірнику «Überfall auf Europa. Plante die Sowjetunion 1941 einen Angriffskrieg?», Pour le Merite, 2009, ISBN 978-3-932381-53-9
  • «Три плана товарища Сталина». В збірнику «Die Rote Walze», Pour le Merite, 2011, ISBN 978-3-932381-60-7
  • «Дурман-трава». В збірнику «Анти-МЕДИНСКИЙ: Псевдоистория Второй Мировой: Новые мифы Кремля».- Москва: Яуза-пресс, 2012.
  • Куди полетіли сталінські соколи (Куда улетели сталинские соколы? К вопросу об исчезновении советской авиации в первые недели войны), 26.01.2000 г.

Окремі оцінки творчості М. Солоніна[7]Редагувати

Негативні оцінки:

  • «Ряд историков, специализирующихся на Великой Отечественной войне резко критикуют Солонина, указывая на его многочисленные логические ошибки, документальную неподтверждённость его теорий и общую ярко выраженную антисоветскую и русофобскую предвзятость.» (редактор сайту)
  • "В действительности Солонин (и его «творчество») закономерно вызывает отвращение не только у специалистов по военной истории, но и у любого адекватно воспринимающего историю войны человека, в том числе и у его соплеменников и единоверцев, поскольку он демонстрирует не только ярко выраженную ненависть к солдатам, спасшим от тотального уничтожения его народ, и вообще ко всем жителям многонационального СССР, но и откровенный имморализм, не стесняясь тиражировать такие выдумки геббельсовской пропаганды, как утверждения о массовой сдаче в плен советских солдат в начальный период войны (в действительности гитлеровцы загоняли в лагеря военнопленных и уничтожали вообще все население призывного возраста), о якобы тотально изнасилованных в советской зоне оккупации жителях Германии, о «нападении в 1941 году СССР на мирную Финляндию» (в действительности уже предоставившую свою территорию вермахту и люфтваффе для нападения на СССР), о «спасенных добрыми финнами от голодной смерти» жителях Карелии (в действительности финны загнали в лагеря и частично уничтожили едва ли не 95 % «неродственного населения», изымая вообще все продукты) и т.п. (редактор сайту)
  • «Завершая знакомство с книгой М. Солонина, вынуждены заключить: как бы автор не открещивался от единокровного родства с Суворовым (Резуном), но оценку последнего, назвавшего труд М. Солонина „золотым кирпичом в фундаменте той истории войны, которая когда-то будет написана“, нельзя не признать наиболее точной. Добавив лишь: „история“ эта уже пишется самим Суворовым (Резуном) „со товарищи“. И методология, и методика этой „истории“ так же далеки от науки, как и ее цели. Но, если цели В. Суворова (Резуна) достаточно очевидны (он никогда их не скрывал), то относительно мотивации М. Солонина остается предположить, что его „исследование“ — суть очередной коммерческий проект, продукт „коммерческой истории“.» (А. А. Киличенков, доцент Историко-архивного института РГГУ).
  • «Подобным образом рассуждают те, кто хочет скомпрометировать нашу победу. И это не только американцы или англичане, но и некоторые наши, которые ни черта не понимают и не знают войны, но постоянно что-то говорят о ней…Много чего пишут, много чего развенчать пытаются. Лишь бы очернить, отобрать у нас победу. Надо же, сколько до сих пор желающих принизить подвиг народа находится» (Д. Язов, останній міністр оборони СРСР).

Позитивні оцінки:

  • «Все-таки это невероятно поучительное зрелище. Более полувека тысячи и тысячи специальных людей в специальных же институтах, академиях, управлениях, издательствах производили и воспроизводили специальное Военное Вранье. И оно казалось таким прочным. Документы — какие уничтожены, какие подделаны, какие засекречены, а главное — мозги обработаны так, чтобы пошевелить ими было невозможно. В мавзолее, построенном из циклопических глыб вранья, Великая Отечественная лежала мертвее Ленина. Вдруг вошел — как его только пустили? как прозевали? — человек без погон, зашуршал бумажками. Всякими там накладными, докладными. Разными отчетами, сводками, директивами. Канцелярию, короче, разворошил, бухгалтерию. Калькулятором защелкал. Включил самый обыкновенный, евклидов, так сказать, здравый смысл. И румяный труп стал таять в воздухе, оказавшись наведенной галлюцинацией. И стало очевидно: с нашей страной во время войны случилось что-то такое, что необходимо понять. Хотя бы для того, чтобы хоть когда-нибудь, если получится, забыть. Конечно, Марк Солонин — не единственный деятель этого умственного переворота. Но его ненавидят особенно сильно. Потому что пишет ярко, с интонациями живого человека, и при этом до занудства неопровержим: под каждой (буквально) строчкой — факт, и указано, чем удостоверен». (С.Гедройц, оглядач журналу «Звезда»)
  • «Позвольте выразить Марку Солонину свою признательность, снять шляпу и поклониться до земли этому человеку… Когда я читал его книгу, я понимал чувства Сальери. У меня текли слезы — я думал: отчего же я вот до этого не дошел? Мне кажется, что Марк Солонин совершил научный подвиг, и то, что он делает — это золотой кирпич в фундамент той истории войны, которая когда-нибудь будет написана…» (письменник Віктор Суворов)

ПриміткиРедагувати

  1. Марк Солонин: Россия никогда не будет Европой // YouTube
  2. В доступних джерелах немає даних про причини звільнення, але, беручи до уваги практику тих років, можна припустити, що звільнення було з політичних мотивів.
  3. На 2013 рік книга перевидана цим видавництвом 12 раз загальним тиражем 80 тис. екз.
  4. Перевидається під назвою: «Запретная правда о Великой Отечественной».
  5. Другий том «Новая хронология катастрофы».
  6. Два томи «Новой хронологии катастрофы», видані під одною обкладинкою. Вона ж — «Падение сталинских соколов».
  7. Взято з сайту antisys

ДжерелаРедагувати