Словенці (словен. Slovenci) — південнослов’янська нація.

Slovenci
Словенці
Slovenian Dancers.jpg
словенський фольклорний ансамбль
Кількість 2,5 млн.
Ареал

Словенія Словенія:
   1 800 000
США США:
   176 691 (2000)
Італія Італія:
   83 000-100,000
Аргентина Аргентина:
   30 000
Канада Канада:
   29 000
Австрія Австрія:
   24 855
Німеччина Німеччина:
   21 759 (2003)
Австралія Австралія:
   16 085 (2006)
Хорватія Хорватія:
   13 173 (2001)
Сербія Сербія:
   5 104 (2002)
Франція Франція:
   4 000
Швеція Швеція:
   4 000
Угорщина Угорщина:
   3 180
Уругвай Уругвай:
   2 000-3 000
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина:
   2 100 (1991)
Швейцарія Швейцарія:
   1 601
Бразилія Бразилія:
   1 500
Бельгія Бельгія:
   1 500
Нідерланди Нідерланди:
   1 000-2 000
Венесуела Венесуела:
   1 000
Іспанія Іспанія:
   758 (2007)
Північна Македонія Північна Македонія:
   403 (1994)
Чилі Чилі:
   200
Ірландія Ірландія:
   135 (2006)

ПАР ПАР:
   100
Близькі до: південні слов’яни
Слов’яни
Мова Словенська
Релігія Римо-Католицька Церква
Землі на яких розповсюджена словенська мова

Більшість словенців мешкають на території незалежної Словенії (1 631 363). Здавна мешкають на північному сході Італії (від 83 000 до 100 000 осіб), на півдні Австрії (18 000), у Хорватії (13 200) й Угорщині (3180). Словенців визнано за національну меншину у цих чотирьох країнах, що з ними країна Словенія й тепер має спільні кордони (Австрія, Угорщина, Хорватія, Італія).

За національним переписом населення в Словенії 2002 року, 1 631 363 людей зазначили свою національність як словенці, а 1 723 434 осіб назвали словенську мову рідною.

Загальна чисельність словенців у Австрії налічує 24 855, серед них 17 953 представляють словенську меншість, а 6902 — чужоземні підданці.

Ранні альпійські слов’яниРедагувати

У VI сторіччі слов’яни оселилися на теренах між Альпами й Адріатичним морем двома хвилями міграції: перша хвиля була близько 550 року з моравських земель, а друга пройшла з південного сходу після відступу лангобардів.

Із 623 до 658 слов’ян між верхньою течією Лаби й горами Караванке об’єднано під владою короля Само (Kralj Samo) — так званий Самівський Племінний Союз. Племінний Союз занепав після смерті Сама, проте маленьке князівство слов’янських племен Карантанія (словен. Karantanija) залишилося, його центр знаходився в теперішній провінції Каринтія на півночі Словенії.

Альпійські слов’яни під час Франкської імперіїРедагувати

Через навислу небезпеку з боку обрів зі сходу, карантинійці (прасловени) 745 року вкладають союз із баварцями, а згодом ідуть під франкійську владу й приймають християнство у VIII сторіччі. Останнє слов’янське державне створення, князівство принца Коцеля, втратило свою незалежність у 874 році. Словенська етнічна територія з часом зменшилася через тиск німців із заходу й появу угорців на Тисо-Дунайській низовині, набула теперішніх теренів у XV столітті.

Першими документами написаними словенським діалектом були Фрейзінгенські уривки, датовані між 972 і 1022 роками. Найпершими книжками словенською мовою стали катехізис (Катекізем) і Абецеднік, написані протестантським реформатором Пріможем Трубарем (Primož Trubar) в 1550 році й надруковані в Тюбінгені, Німеччина. Юрій Далматін переклав у 1584-му Біблію словенською. У другій половині XVI століття словенська мова набула відомости завдяки багатомовному словникові, укладеному Гєронімусом Мегісаром.

Словенці між XVIII століттям і Другою світовою війноюРедагувати

Протягом періоду словенські землі були частиною Іллірійських провінцій, Австрійської імперії, Австро-УгорщиниЦислейтанії, тобто австрійській частині Австро-Угорщини).

Чимало словенців емігрувало до Сполучених Штатів протягом XX століття, головно, з економічних причин. Тих, що оселилися в Бетлегемі, штат Пенсильванія називають Windish (від wind — вітер). Найбільше словенців занесло до Клівленду, штат Огайо й навколишні землі. Друга за чисельністю група осіла в одному з районів Чикаго. У цих регіонах словенці вели активну суспільну діяльність.

Після Першої світової (19141918) словенці з деякими іншими південними слов’янами створили Державу Словенців, Хорватів і Сербів, згодом були частиною Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, пізніше перейменоване на Королівство Югославія. Словенське населення становило більшість у регіоні Дравська Бановина нової держави.

1920 року в двомовній Каринтії було проведено референдум, за підсумками якого більша частина Каринтії мала залишитися в складі Австрії. Між двома світовими війнами західні землі, заселені словенцями, були під владою Італії.

Словенські добровольці брали також участь в Іспанській громадянській війні і Другій італо-абісинській війні.

Протягом і після Другої світової війниРедагувати

 
Сучасні етнічні землі, ґрунтуючись на мовному принципі

У 1991 році, після референдуму, Словенія стала незалежною національною державою після короткої Десятиденної війни.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати