Вікіпедія

Танєєв Сергій Іванович

(Перенаправлено з Сергій Іванович Танєєв)

Сергій Іванович Танеєв (рос. Сергей Иванович Танеев; 13 (25 листопада) 1856, Владимир — 6 (19 червня) 1915, Дюдьково) — російський композитор, піаніст, педагог, вчений, громадський діяч.

Танєєв Сергій Іванович
рос. Сергей Иванович Танеев
Основна інформація
Дата народження13 (25) листопада 1856[1]
Місце народженняВладимир, Російська імперія[2][3][1]
Дата смерті6 (19) червня 1915[1] (58 років)
Місце смертіДютьково[d], Звенигородський повіт[d], Московська губернія, Російська імперія[4][1][5]
Причина смертіпневмонія
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоРосійська імперія
Віросповіданняправославна церква
Професіїкомпозитор класичної музики, музикознавець, музичний педагог, теоретик музики, викладач університету, піаніст, письменник, композитор
ОсвітаМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
ВчителіЧайковський Петро Ілліч і Рубінштейн Микола Григорович
Відомі учніСкрябін Олександр Миколайович, Альтшулер Модест Ісакович, Глієр Рейнгольд Моріцевич, Зілоті Олександр Ілліч, Рахманінов Сергій Васильович, Feodor Koenemannd[6], Бакалейников Микола Романович, Глуховцев Олексій Степанович, Задерацький Всеволод Петрович, Пауль Юон, Метнер Микола Карлович і Корещенко Арсеній Миколайович
Інструментифортепіано
Жанриопера і симфонія
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Танєєв.

Двічі, у 1906 та 1907 рр., композитор приїздив на відпочинок до села Хоружівка Роменського повіту Полтавської губернії (нині Роменський район Сумської області) на запрошення свого учня й близького друга Фоми Олександровича Гартмана[7].

Біографія

ред.

1875 року закінчив Московську консерваторію у Миколи Рубінштейна (фортепіано) і Петра Чайковського (композиція). Виступав у концертах як піаніст-соліст й ансамбліст. Перший виконавець багатьох фортепіанних творів Чайковського, виконавець власних творів. З 1878 по 1905 роки працював у Московській консерваторії (з 1881 професор), де вів класи гармонії, інструментування, фортепіано, композиції, поліфонії, музичної форми, в 1885—1889 директор.

1905 року залишив консерваторію в знак протесту проти консервативних методів керівництва. Продовжував займатися з учнями приватно. Був одним із засновників і педагогів Народної консерваторії (1906), брав участь у роботі Пречистинських курсів для робітників, вивчав музичний фольклор.

Переконаний послідовник класики (у його музиці знайшли втілення традиції Михайла Глінки, Петра Чайковського, а також Йоганна Себастьяна Баха, Людвіга ван Бетховена), Танеєв передбачив багато тенденцій музичного мистецтва XX століття. Його творчість відзначена глибиною й шляхетністю задумів, високою етичністю й філософською спрямованістю, стриманістю висловлення, майстерністю тематичного й поліфонічного розвитку. У своїх творах він тяжів до морально-філософської проблематики. Така, наприклад, його єдина опера «Орестея» (за Есхілом, 1894) — зразок втілення античного сюжету в російській музиці. Його камерно-інструментальні твори (тріо, квартети, квінтети) належать до найкращих зразків цього жанру в російській музиці. Один із творців лірико-філософської кантати в російській музиці («Іоанн Дамаскін», «По прочитанні псалма»). Відродив популярний у російській музиці XVII—XVIII ст. жанр хору a cappella (автор понад 40 хорів). В інструментальній музиці особливе значення надавав інтонаційній єдності циклу, монотематизму (4-а симфонія, камерно-інструментальні ансамблі).

 
Книга С. І. Танеєва з дарчим надписом автора

Створив унікальну працю — «Рухомий контрапункт строгого письма» («Подвижной контрапункт строгого письма») (1889—1906) і його продовження — «Вчення про канон» («Учение о каноне») (кінець 1890-х рр.-1915).

Як педагог, Танеєв домагався підняття професійного рівня музичної освіти в Росії, боровся за високий рівень музично-теоретичної підготовки студентів консерваторії всіх спеціальностей. Створив композиторську школу, виховав багатьох музикознавців, диригентів, піаністів (продовжуючи фортепіанні традиції Миколи Рубінштейна). Серед учнів: Сергій Рахманінов, Олександр Скрябін, Микола Метнер, Рейнгольд Глієр, Костянтин Ігумнов, Г. Е. Конюс, Б. Л. Яворський, Павло Гайда.

Твори

ред.
  • Опера «Орестея» (1-я постановка — 1895, Петербург)
  • Кантати «Іоанн Дамаскин», «По прочитанні псалма» й ін.
  • 4 симфонії (1874—1898), увертюри, концерт для фортепіано з оркестром
  • Камерно-інструментальні ансамблі (20) — тріо (в тому числі фортепіанне, 1908), струнні квартети, квінтети (в тому числі фортепіанний, 1911)
  • Для фортепіано — Прелюдія й фуга й ін.
  • Хори a cappella («Восход солнца», «Посмотри какая мгла», «Развалину башни» та ін.)
  • Камерно-вокальні ансамблі з фортепіано й a cappella
  • 55 романсів

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  2. ↑ Танеев Сергей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969. — С. 254.
  3. ↑ Г. Риман Танеев // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1246–1247.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Grove Music Online — OUP.
  6. ↑ Г. Риман Кёнеман // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 618.
  7. ↑ Комаров В. Танєєв у Хоружівці / Віктор Комаров // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 4. — Суми, 2007. — С. 162—165 : фот. — ISBN 966-7164-60-8

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Танєєв_Сергій_Іванович&oldid=41722435