Гайда Павло Васильович

Павло́ Васи́льович Га́йда (остання чверть XIX — перша половина XX) — композитор і диригент українських народних хорів. Член Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.

Гайда Павло Васильович
Національність українець
Діяльність композитор, диригент, педагог, музикознавець, фольклорист
Відомий завдяки член Музичного товариства імені Миколи Леонтовича
Alma mater Московська консерваторія
У шлюбі з Ївга Петрівна

Життєпис ред.

1912 — закінчив Московську консерваторію (клас композиції С. І. Танєєва).

Працював учителем співу, був фахівцем у галузі музично-хореографічної освіти, займався культурно-просвітницькою діяльністю. Зокрема, 1920 року був інструктором музичної справи культурно-освітнього відділу у Дніпросоюзі.[1]

1921 року увійшов до Комітету пам'яті М. Леонтовича — згодом Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.[2]

Записував мелодії народних пісень. Є відомості, що до книги Климента Квітки «Українські народні мелодії» (1922) увійшла пісня, яку записав і особисто передав К. Квітці «Павло Гайда, людина поважного віку, співробітник музичного кооперативного видавництва у Києві».[3]

На початку 1920-х років подорожував з Другою мандрівною капелою «Дніпросоюзу» (згодом — капела «Думка»), про що дізнаємось зі спогадів Павла Тичини: «Кожного разу, коли Павло Васильович Гайда раптом зробить рукою заковику в повітрі і почне сам собі усміхатись, — ми вже знаємо наперед, що він от-от якусь штуку нам упоре. Або коли тпрукає губами собі — це вже значить: стережись! — от-от щось мудре вискочить із устен його.»"[4]

Твори ред.

для хору
  • «Колискова»
  • «Старосвітська прославна пісня»
  • «Все упованіє моє», слова Тараса Шевченка
дитячі

Примітки ред.

  1. Подільські перехрестя Павла Тичини. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  2. Біографія та хорова творчість Миколи Леонтовича. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  3. Климент Квітка. «Українські народні мелодії». — С. 413. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  4. П. Г. Тичина. Зібрання творів в дванадцяти томах: Проза. — К.: Наукова думка, 1986. — С. 317

Джерела ред.

Посилання ред.