Відкрити головне меню

Задерацький Всеволод Петрович (21 грудня 1891, Рівне — 1 лютого 1953, Львів) — український композитор і піаніст.

Задерацький Всеволод Петрович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 21 грудня 1891(1891-12-21)
Місце народження Рівне, Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія[1]
Дата смерті 1 лютого 1953(1953-02-01)[1][2] (61 рік)
Місце смерті Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство Російська імперія і СРСР

Зміст

Життєвий і творчий шляхРедагувати

Народився у в сім'ї чиновника залізниці, уродженця Київської губернії. Після закінчення гімназії в Курську поступив на юридичний факультет Московського університету і в Московську консерваторію. Навчав музики цісаревича Олексія (1915—1916). Після закінчення університету (1916) був призваний у діючу армію — брав участь у Першій світовій війні. У 1918—1920 — в армії Денікіна.

Згодом продовжив навчання у Іпполітова-Іванова і Танєєва, закінчив консерваторію в 1923. Жив у Рязані. З середини 1920-х років почав виступати як піаніст, дав безліч сольних концертів, виступав разом з відомим басом Григорієм Пироговим.

У 1926 був заарештований, ув'язнений у рязанській в'язниці, все написане композитором до цього часу було знищено. У 1929 отримав дозвіл жити і працювати в Москві, з 1930 значився штатним композитором Всесоюзного радіо, значився в творчому об'єднанні АСМ (у 1932 було ліквідовано). У цей період були написані опера «Кров і вугілля» (не збереглася), симфонія «Фундамент», цикли фортепіанних мініатюр «Мікроби лірики» (1928), «Зошит мініатюр» (1929), «Порцелянові чашки» (1932), Лірична Симфонієта (1932), вокальний цикл для баса «Гротеск Іллі Сельвінського» (1931). Піддавався критиці за формалізм.

У 1934 був висланий до Ярославля, заочно навчався в ГІТІСі. У березні 1937 заарештований у Ярославлі, ув'язнений терміном 6 років без права листування. У липні 1939 звільнений у зв'язку із закриттям справи. На початку 1940 повернувся до Ярославля.

На початку Другої світової війни евакуйований з сім'єю в місто Мерк (Казахстан), потім — до Краснодару. З 1945 жив у Житомирі, в 1946—1948 знову повернувся до Ярославля. Був делегатом першого З'їзду радянських композиторів (1948). З 1949 і до кінця життя жив у Львові, працював у консерваторії. Виступав як піаніст з сольними концертами у Львові, Дрогобичі, Коломиї. Крім фортепіанних творів, ним у ці роки були створені концерти для скрипки і домри, симфонія до мінор, хорова сюїта і ряд інших творів.

СиниРедагувати

Всеволод Всеволодович Задерацький (1935) — музикознавець, професор Московської консерваторії.

Ростислав Всеволодович Задерацький — після революції в Росії (1917) разом із матір'ю виїхав до Франції. Брав участь у французько-німецькій війні 1939-1940, сидів у німецькому концтаборі.

ТвориРедагувати

Симфонічні та вокально-симфонічні
  • Опера «Валенсіанська вдова» (за Лопе де Вегою, 1934)
  • Симфонія (1952)
  • Дві камерні симфонія (1931, 1932)
  • Два концерта для фортепіано (оркестровка Мирослава Скорика і Богдани Фроляк),
Для фортепіано
  • «24 прелюдії» (1933–1934)
  • «24 прелюдії і фуги» (1937)
  • 5 програмних циклів
  • 2 дитячі фортепіанні концерти на українські теми
Для хору
  • «Косенкові» (1948)
  • Сюїта на народні слова
Вокальні твори
  • «De profundis» (1940)
  • «Поема про солдата» (1946)
Інше
  • «Український концерт» для домри (1948)

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати