Святилівка

село в Полтавській області, Україна

Свя́тилівка — село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 1594 осіб. Колишній центр Святилівської сільської ради. День села 14 жовтня.[1]

село Святилівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Громада Градизька селищна громада
Основні дані
Населення 1594
Площа 6,559 км²
Густота населення 243,02 осіб/км²
Поштовий індекс 39020
Телефонний код +380 5365
День села 14 жовтня
Географічні дані
Географічні координати 49°27′51″ пн. ш. 32°49′14″ сх. д. / 49.46417° пн. ш. 32.82056° сх. д. / 49.46417; 32.82056Координати: 49°27′51″ пн. ш. 32°49′14″ сх. д. / 49.46417° пн. ш. 32.82056° сх. д. / 49.46417; 32.82056
Середня висота
над рівнем моря
83 м
Водойми рр Дніпро, Сула, Крива Руда
Місцева влада
Карта
Святилівка. Карта розташування: Україна
Святилівка
Святилівка
Святилівка. Карта розташування: Полтавська область
Святилівка
Святилівка
Мапа
Мапа

Географія

ред.

Розташоване в північно-західній частині району, за 45 км від м. Глобине[1], на лівому березі Сульського лиману Кременчуцького водосховища в місці впадання в неї річки Крива Руда, вище за течією якої на відстані 1 км розташовано село Крива Руда. Село з трьох сторін оточено водою.

Площа населеного пункту — 656 га.[1]

На заході села протікає річка Крива Руда (місцева назва — Рудка), яка впадає в Кременчуцьке водосховище, на сході проходить берег озера Лиман, яке живиться джерелами підземних вод. Грязь озера Лиман має лікувальні властивості.[1]

Більшість будівель у селі цегляні, але ще залишились і глиняні хати під очеретом, які були типовими в минулому.[1]

Історія та походження назви

ред.

Письмових джерел про походження села Святилівка не виявлено, але існують дві легенди. В одній з них (за свідченням старожилів села) назва села походить від слова «святити». Як твердить історія козацького поселення, козаки, що вели боротьбу з турками на укріпленнях «Воїнь» та «Кізівер», побудували церкву, на вівтарі якої стояв підсвічник з написом Святителю". Саме під цим підсвічником вся козацька округа святила зброю, даючи клятву з честю відстояти рідну землю. Ішов козак святити зброю, а повертаючись казав: «Іду з Святилівки». Так і залишилась ця назва за поселенням, де пізніше і виникло село. Інша легенда оповідає, що село було назване в честь першого його поселенця, прізвище якого було Святелик.[1]

Населення

ред.

Населення села станом на 1 січня 2011 року складає — 1286 у 605 дворах.[1]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1530 95.99%
російська 56 3.51%
румунська 5 0.32%
білоруська 1 0.06%
угорська 1 0.06%
інші/не вказали 1 0.06%
Усього 1594 100%

Економіка

ред.

На території села Святилівка діють[1]:

  • ВП «А/Ф ім. Шевченка»
  • фермерські господарства

Освіта

ред.
  • Святилівська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор Торяник Віра Іванівна [1]

Медицина

ред.

Заклади медичних послуг, що діють на території села[1]:

  • Святилівська дільнична лікарня ветеринарної медицини
  • Святилівське КП «Ветеран»
  • аптека № 107
  • амбулаторія ЗПСМ

Інфраструктура

ред.

Заклади культури та надання інших послуг для населення[1]:

  • Святилівський сільський будинок культури
  • Оболонська дільниця Черкаського регіонального управління водних ресурсів
  • поштове відділення зв'язку
  • бібліотека
  • п'ять магазинів
  • кафе

Пам'ятники

ред.

У центрі села у 1956 році зведено пам'ятник «Воїну-визволителю» та у 1967 році — Пам'ятник «Героям Громадянської війни».[1] Також присутні дві козацькі могили XVIII ст. поруч яких було збудовано краєзнавчий музей (аварійний стан)[3].

На території села знаходиться 12 курганів скіфської доби.

Відомі люди

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е ж и к л м н Святилівська сільська рада [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. Козацькі могили та руїни краєзнавчого музею (фото). Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2017.
  4. Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2011.
  5. Шпаковський Сергій Петрович [Архівовано 8 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Герої країни(рос.)

Посилання

ред.