Відкрити головне меню

Шпако́вський Сергі́й Петро́вич (нар.19 жовтня 1918, Святилівка — пом.23 квітня 1991, Кременчук) — радянський розвідник, Герой Радянського Союзу (1943), у роки німецько-радянської війни командир взводу 496-ї окремої розвідувальної роти 236-ї стрілецької дивізії 46-ї армії Степового фронту.

Шпаковський Сергій Петрович
Шпаковський Сергій Петрович - 01.jpg
Народження 19 жовтня 1918(1918-10-19)
Святилівка
(нині Глобинський район
Полтавська область)
Смерть 23 квітня 1991(1991-04-23) (72 роки)
Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Роки служби 19391944
Партія КПРС
Звання капітан
Війни / битви Німецько-радянська війна
Битва за Дніпро
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 1939)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
медалями
Шпаковський Сергій Петрович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 19 жовтня 1918 року в селі Святилівка Глобинського району Полтавської області в сім'ї селянина. Українець. Член КПРС з 1942 року. Закінчив 7 класів. Працював у радгоспі, потім трактористом у колгоспі в Криму. У Червоній Армії з листопада 1939 року. У 1940 році Шпаковський закінчив полкову школу молодших командирів, і його призначили помічником командира взводу стрілецького полку.

Під час війниРедагувати

Учасник Радянсько-німецької війни з 1941 року. Перший бій Шпаковський прийняв на стику Полтавської та Харківської областей. Після одного з пострілів був убитий командир взводу, і Шпаковський прийняв командування на себе. Результатом бою стало підбиття гранатами 2 танків і відбито кілька атак німецької піхоти і втрата радянським взводом більше половини бійців.

У грудні 1941 року Шпаковский зі взводом зробив розвідувальний похід. Після виконання завдання розвідники пробирались по нейтральній смузі, вони зіткнулися з групою гітлерівських розвідників. Відбувся бій, у якому Шпаковський був поранений і 2 місяці пролежав у госпіталі.

З госпіталю Шпаковському не потрапив у свою частину. Він був призначений командиром взводу протитанкових рушниць. В одному з боїв бронебійники Шпаковського влаштували засідку біля моста і підбили на ньому 3 ворожі танки.

 
Після виходу з госпіталю у липні 1944

У 1942 році Шпаковський закінчив курси «Постріл» і був направлений на Північний Кавказ. Там він прийняв взвод 496-ї окремої розвідроти. Воював у горах, під містом Туапсе.

У березні 1943 року дивізію відвели на поповнення, а влітку перекинули на Степовий фронт.

Разом з радянськими військами 24 вересня 1943 розвідники вийшли до Дніпра. Шпаковський отримав наказ: з групою добровольців переправитися на протилежну сторону річки, уточнити сили противника, систему оборони. Також якщо вдасться — захопити плацдарм. Шпаковський відібрав 6 розвідників: Семена Хазар'яна, Миколу Чмиренко, Газрета Алієва, Никифора Маркова, Григорія Сабанова і Костянтина Зайцева.

У ніч на 26 вересня 1943 року на двох човнах вони переправилися на східний берег Дніпра в районі сіл Аули і Сошинівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Групі Шпаковського вдалося знищити гітлерівське бойову охорону на березі і увірватися в Сошинівку у той час, коли почала переправлятися стрілецька рота. Ворог був знищений в селі. Шпаковський черговий раз отримав поранення, але попри це залишився на плацдармі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року за успішне форсування Дніпра, міцне закріплення плацдарму на правому березі річки і проявлені при цьому відвагу і геройство Шпаковського Сергію Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1939). Тим же указом всім шістьом розвідникам групи Шпаковського також було присвоєно звання Героїв Радянського Союзу.

Пізніше Шпаковський командував ротою. У лютому 1944 року через важке поранення не зміг далі нести військову службу. З 1944 року капітан С. П. Шпаковський — в запасі.

Повоєнні рокиРедагувати

 
Могила С. П. Шпаковського на Новоміському кладовищі

Жив в місті Кременчук Полтавської області. Керував колгоспом, який вивів у передові. У 1948 році закінчив Харківську партшколу. Працював секретарем Кременчуцького райкому партії, потім старшим інструктором відділу кадрів ремонтно-експериментального заводу комунального устаткування. Після виходу на пенсію багато уваги приділяв військово-патріотичному вихованню молоді, був частим гостем у школах, зустрічався з допризовниками.

 
Меморіальна дошка Шпаковському С. П. у Кременчуці на будинку де він мешкав (Бульвар Пушкіна, 18)

Помер 23 квітня 1991 року. Похований на Новому кладовищі в Кременчуці.

Нагороди, пам'ятьРедагувати

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

У місті Кременчуці на Алеї Героїв, на граніті висічене фото та ім'я Сергія Шпаковського.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Герої Радянського Союзу. Короткий біографічний словник. Том 1. М.: Военіз., 1987 (рос.)
  • За мужність і відвагу. Харків, 1984 (рос.)