Вікіпедія

Сальдо Володимир Васильович

український колаборант з Росією під час російсько-української війни (з 2022)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сальдо.

Володимир Васильович Сальдо (нар. 12 червня 1956, Жовтневе, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР) — проросійський політик, український колаборант із Росією, колишній депутат Херсонської міськради VIII скликання, нардеп України VII скликання (від партії регіонів), заступник Голови Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики; міський голова Херсона з 2002 до 2012 року (три каденції). Колишній член проросійської партії ОПЗЖ.

Володимир Васильович Сальдо
рос. Владимир Васильевич Сальдо
Володимир Васильович Сальдо
Володимир Васильович Сальдо
колишній міський голова Херсона
2002 — 2012
ПопередникОрдинський Микола Миколайович
НаступникБережна Зоя Яківна (в. о.)
2014 — 2015
ПопередникБережна Зоя Яківна (в. о.)
НаступникМиколаєнко Володимир Васильович (в. о.)
Народився12 червня 1956(1956-06-12) (68 років)
Жовтневе, Миколаївська область
Відомий якколаборант, місцевий політик, економіст
ГромадянствоУкраїна Україна → Росія Росія
Alma materКриворізький національний університет (1978)
Політична партіяБлок Володимира Сальдо (2020—2022)
ОПЗЖ (2019—2020)
Наш край (2014—2019)
Партія регіонів (2001—2014)
БатькоВасиль Сальдо
МатиМира Волинська
У шлюбі зЛюбов Павлівна Сальдо
ДітиІрина Сальдо
Професіяінженер-будівельник
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня Грамота Верховної Ради України
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Після окупації Херсона російськими військами в ході російського вторгнення в Україну призначений головою окупаційної адміністрації Херсона[1]. У червні 2022 року отримав російське громадянство від тимчасової окупаційної влади Херсона[2].

Життєпис

ред.

Народився 12 червня 1956 року у селищі Жовтневе, що на Миколаївщині, провів дитинство у Кривому Розі, жив у будинку на вулиці 23 лютого.

Освіта

ред.

1978 — Криворізький гірничорудний інститут, факультет промислового та цивільного будівництва

Трудова діяльність

ред.

1981–1986 — працював у Монголії у складі групи військових радників.

1986 — майстер, лінійний інженер, а згодом — головний інженер будівельно-монтажного управління по будівництву об'єктів соцкультпобуту і житла у тресті «Херсонбуд».

1991 — начальник будівельно-монтажного управління № 3.

1998 — депутат Херсонської міської ради від виборчого округу № 22. У тому ж році став членом-кореспондентом Академії будівництва України.

2001 — заступник голови Херсонської облдержадміністрації з питань житлово-комунальної сфери, міського господарства, будівництва, інвестицій.

2002 — обраний херсонським міським головою. На той момент він був членом місцевої ГО «Наше місто — наш дім», одним із співзасновників якої він виступав[3][4].

2001 рік — 22 липня 2004 року — керівник херсонського обласного осередку «Партії регіонів». З 22 липня 2004 року був заступником керівника обласного осередку «Партії регіонів» Володимира Ходаковського та головою міського відділення політсили.

На парламентських виборах 2012 р. — кандидат у депутати ВРУ від Партії регіонів за одномандатним мажоритарним в.о. № 182, переміг із 37,90 % голосів[5].

Грудень 2012 — листопад 2014 — Народний депутат України VII скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики). 16 січня 2014 року був одним із народних депутатів, що голосували за диктаторські закони.

27 лютого 2014 — жовтень 2014 — входив до депутатської групи «Економічний розвиток», очільником якої був Анатолій Кінах.

2014 — голова правління Херсонської міської громадської асоціації будівельників та інвесторів «Стройінвестсоюз».

2014 — висувався вдруге до українського парламенту по виборчому округу № 182, посівши третє місце, пропустивши вперед кандидатів від БПП Олександра Співаковського та Батьківщини Юрія Одарченка.

2015 — кандидат на пост мера Херсона від партії «Наш край», першому турі посів 2-е місце (16,88 % голосів), далі зняв кандидатуру.

З листопада 2015 року — депутат VII складу Херсонської міської ради, голова фракції «Наш край».

2019 — балотувався втретє у народні депутати України по виборчому округу № 182 від партії «ОПЗЖ», але поступившись представнику партії «Слуга народу» Павлу Павлішу.

Колабораціонізм

ред.

Вважав, що проведення телемосту «Київ — Херсон» 18 вересня 2004 року, в якому брав участь кандидат у президенти України Віктор Ющенко, недоречно проводити у День міста, святкування якого припадало на цей день[6]

28 листопада 2004 року взяв участь у сепаратистському з'їзді у Сєвєродонецьку, де зустрічався зі своїми колегами з Одеси, Миколаєва та Кропивницького.[7]

У березні 2014 року як народний депутат України допомагав росіянам у анексії Криму, таким чином виявивши свою проросійську позицію у публічний простір.

Після широкомасштабного вторгнення Росії до України, Сальдо 2 березня 2022 року офіційно погодився бути окупаційним гауляйтером Херсонщини[8]. Вже у цьому статусі, 13 березня 2022 року він брав участь у російському мітингу в Херсоні[9].

Після участі Сальдо у проросійському мітингу голова фракції Херсонської обласної ради «Блок Володимира Сальдо» Валерій Литвин надіслав листа першому заступнику голови обласної ради Юрію Соболевському. У листі йшлося, що депутати не погоджуються з діями Сальдо, і продовжать діяльність в обласній раді у складі групи «Підтримка програм Президента України»[10].

Після ліквідації українськими партизанами у Херсоні особистого водія та помічника Павла Слободчикова 20 березня 2022 року Сальдо остаточно увійшов до складу окупаційної влади у регіоні. Зокрема, брав участь у засіданні колабораціоністського урядового органу «Комітету порятунку» в Херсоні[11].

17 березня 2022 року Офіс Генпрокурора України відкрив провадження щодо державної зради, пов'язаної зі створенням псевдооргану «влади» на Херсонщині. Зокрема, підозрюють Сальда[12].

26 квітня 2022 року призначений головою російської окупаційної адміністрації Херсона[1].

14 червня 2022 року 8-й апеляційний адміністративний суд затвердив заборону діяльності партії «Блок Володимира Сальдо» в Україні[13]. У червні 2022 року отримав російське громадянство від тимчасової окупаційної адміністрації Херсона[2][14].

З 5 серпня 2022 року через погіршення здоров'я його відвезли в Крим і ввели в медикаментозну кому[15]. 6 серпня 2022 року його доставили до Москви та поклали до реанімації токсикологічного відділення інституту імені М. Скліфосовського[16]. 12 вересня 2022 року Сальдо опублікував відео з поясненням своєї відсутності: він перебував під наглядом «серйозних лікарів»; також повідомив, що працює над бюджетом[17].

19 вересня 2022 року стало відомо про його повернення до Херсону. Брав участь у псевдореферендумі «за приєднання до складу РФ».

На початку листопада 2022 року Сальдо з Кирилом Стремоусовим та Сергієм Аксьоновим виступали проти відступу російських окупаційних військ з Херсона.

18 листопада 2022 року зі слів власника зоопарку «Тайган» Олега Зубкова стало відомо, що Сальдо був ініціатором вивезення тварин з херсонського зоопарку до тимчасово окупованого росіянами Криму.

9 травня 2023 записав звернення українською мовою до українських воїнів, сказавши, що «ми більшою частиною рідні люди, а не вороги» та закликав згадати, що «наші батьки й діди однакові»[18]. Цю заяву висміяли у соцмережах[19].

8 листопада 2023 року суд Одеси заочно засудив Сальдо до 15 років ув'язнення з конфіскацією майна[20]. Його визнали винним у злочинах за статтями: ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1, ККУ (державна зрада в умовах воєнного стану, колабораційна діяльність); ч. 1 ст. 436-2 ККУ (виправдовування збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників) [21][22].

Санкції

ред.

3 червня 2022 року Сальдо внесено до санкційного списку країн Євросоюзу «за підтримку російської агресії проти України та створення органу зі співробітництва з російською окупаційною владою в Херсонській області, через що він „підтримував і просував політику, що підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України“»[23].

2 серпня 2022 року Сальдо потрапив під санкції США[24].

Перебуває під санкціями Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії.[25].

Власність

ред.

9 травня 2023 року Вищий антикорупційний суд конфіскував у Сальдо компанії та нерухомість. До списку власності ввішли:[26][27].

  • ПАТ «Каштан» (Житомирський район), підприємство займається видобутком декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
  • 30 % транспортної компанії «Дельта Сервіс»,
  • готель та триповерхову будівлю в Херсоні,
  • будинок площею 226 м² в Херсоні,
  • квартири в Херсоні та Одесі,
  • апартаменти площею понад 300 м² в Ялті,
  • квартиру і два паркомісця в Ореанді,
  • кілька земельних ділянок та автомобіль Volvo XC90.

У листопаді ВАКС дозволив конфіскувати активи Сальдо, зокрема кошти, що зберігалися на його особистих рахунках, а також активи, якими Сальдо опосередковано володів через доньку Ірину[28].

Сім'я

ред.
  • Дружина — Любов Павлівна Сальдо.
  • Донька — Ірина Володимирівна Сальдо (колишні прізвища — Ольшанська та Сінькова)[29].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Окупанти призначили своїх «керівників» у Херсоні та області. Радіо Свобода. 26 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
  2. ↑ а б Зі всього Херсона за російськими паспортами прийшли Сальдо та ще 22 зрадники. Українська правда (укр.). Процитовано 19 червня 2022.
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20080130120818/http://blog.kherson.ua/xersoncy/chto-ty-znaesh-o-vladimire-saldo/ | Что ты знаешь о Владимире Сальдо?
  4. ↑ Сальдо Володимир Васильович.
  5. ↑ Одномандатний виборчий округ № 182 (Херсонська область). Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 18 лютого 2013.
  6. ↑ Телемост с Ющенко под присмотром УБОП.
  7. ↑ https://grivna.ua/arch/grna/grna-2004/grna-2004-49
  8. ↑ https://youtu.be/8-eVRkpyapw?si=InnGi8Ul4u0ITCi_ | Володимир Сальдо по окупацію росіянами Херсона та замахи на нього та його помічників
  9. ↑ Сальдо Володимир Васильович — Державний зрадник України, інформація про зраду | Реєстр Держзрадників і ПолітХаб [Saldo, Volodymyr Vasylovych]. chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 28 квітня 2022.
  10. ↑ Депутати «Блоку Сальдо» не згодні з діями Сальдо: написали лист керівництву Херсонської облради. Суспільне. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  11. ↑ Два учасники засідання колаборантів у Херсоні стверджують, що їх змусили до участі. www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 2017 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  12. ↑ Зрадники Херсону: прокуратура відкрила провадження щодо держзради Сальда і Стремоусова. Інформаційний портал "СтопКор". 17 березня 2022. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. [Архівовано 2022-03-20 у Wayback Machine.]
  13. ↑ В Україні заборонили партію херсонського колаборанта Сальдо. РБК-Україна. Процитовано 14 червня 2022.
  14. ↑ Окупанти почали видавати жителям Херсону російські паспорти, - росЗМІ. РБК-Україна. Процитовано 19 червня 2022.
  15. ↑ Ставленик РФ на Херсонщині Сальдо раптово зліг у лікарню, а «повноваження» передав
  16. ↑ Предателя Сальдо отправили в Москву: попал в токсикологическую реанимацию
  17. ↑ Колаборант Сальдо вперше після зникнення записав відео і сказав, що працює над «бюджетом». Українська правда (укр.). Процитовано 14 вересня 2022.
  18. ↑ Гауляйтер Херсонщини Сальдо знову защебетав українською мовою (відео) (укр.). ТСН. 9 травня 2023. Процитовано 20 травня 2023.
  19. ↑ Жест розпачу. Колаборант Сальдо «защебетав солов'їною» у жалюгідній спробі закликати українців до «миру». nv.ua (укр.). New Voice. Процитовано 20 травня 2023.
  20. ↑ Суд Одеси заочно засудив колаборанта Сальдо до 15 років в'язниці. РБК-Україна (укр.). Процитовано 10 листопада 2023.
  21. ↑ Колаборанта Володимира Сальдо заочно засудили до 15 років вʼязниці. chas.news (ua) . Процитовано 9 листопада 2023.
  22. ↑ Свобода, Радіо (8 листопада 2023). Очільник окупаційної влади Херсонщини заочно засуджений до 15 років за ґратами. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
  23. ↑ L_2022153EN.01001501.xml. eur-lex.europa.eu. Процитовано 30 березня 2023.
  24. ↑ Russia-related Designations, Designations Updates, and Designation Removal; Issuance of Russia-related General Licenses; Publication of Russia-related Frequently Asked Questions.
  25. ↑ Сальдо Володимир Васильович  біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023. [Архівовано 2023-03-30 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Вищий антикорсуд конфіскував компанії та нерухомість гауляйтера Сальдо. biz.nv.ua (укр.). Процитовано 9 травня 2023.
  27. ↑ "Вона ж дитина": суд конфіскував активи гауляйтера Сальдо, але не чіпав компанії дочки зрадника. www.unian.ua (укр.). Процитовано 9 травня 2023.
  28. ↑ Суд знову дозволив конфіскувати активи Сальдо та його доньки. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 листопада 2023.
  29. ↑ Сальдо Ірина. Досьє (укр.). Процитовано 27 квітня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сальдо_Володимир_Васильович&oldid=43714696