Вікіпедія

Аксьонов Сергій Валерійович

Глава Республіки Крим (з 2014)
(Перенаправлено з Сергій Аксьонов)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аксьонов.

Сергі́й Вале́рійович Аксьо́нов (рос. Сергей Валерьевич Аксёнов; нар. 26 листопада 1972, Бєльці, Молдавська РСР, СРСР також відомий як Гоблін) — російський політик, український колабораціоніст із Росією, самопроголошений прем'єр-міністр тимчасової російської окупаційної влади в Автономній республіці Крим з 27 лютого 2014[5]. «Голова» т. зв. Республіки Крим з 9 жовтня 2014, з 17 березня 2014 — голова Ради міністрів «Республіки Крим» у складі тимчасово окупованого суб'єкта РФ. Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (з 31 жовтня 2008 по 17 березня 2014). Член вищої ради партії «Єдина Росія». Колишній лідер проросійської партії в Криму "Руська єдність" (2008—2014).

Сергій Валерійович Аксьонов
рос. Сергей Валерьевич Аксёнов
Сергій Валерійович Аксьонов
Сергій Валерійович Аксьонов
самопроголошений "Голова Республіки Крим"
((в. о.) 14 квітня — 9 жовтня 2014)
Нині на посаді
На посаді з9 жовтня 2014
ПрезидентВолодимир Путін
ПопередникПосаду створено (після фактичної анексії АР Крим Росією)
Самопроголошений Прем'єр-міністр АР Крим[4]
На посаді з27 лютого 2014
ПрезидентОлександр Турчинов (в.о.)
ПопередникМогильов Анатолій Володимирович
Народився26 листопада 1972(1972-11-26) (52 роки)
Бєльці, Молдавська РСР, СРСР
Відомий якГоблін[1][2][3]
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна → Росія Росія
Національністьросіянин
Alma materСімферопольське вище військово-політичне будівельне училище
Політична партіяРосійська єдність
БатькоАксьонов Валерій Миколайович
МатиАксьонова Ніна Семенівна
У шлюбі зАксьонова Олена Олександрівна
ДітиХристина, Олег
РелігіяРПЦ і православ'я
Нагороди
rk.gov.ru
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

У кримінальних колах відомий як «Гоблін». Фігурант санкційних списків Євросоюзу.

Життєпис

Народився 26 листопада 1972 у місті Бєльці у північній частині Молдови. Закінчив школу зі срібною медаллю[6]. У 1989–1993 навчався у Сімферопольському вищому військово-політичному будівельному училищі.[6] У 1993–1998 рр. був заступником директора кооперативу «Еллада». З жовтня 1998 по 2001 рр. заступник директора ТОВ «Астерікс»[6]. З квітня 2001 р. заступник директора ТОВ «Фірма Ескада»[6].

Протизаконну діяльність почав учасником злочинного угруповання «Греки»[7]. В середині 1990-х проходив у міліцейських оперативних базах як учасник злочинного угруповання «Сейлем» на прізвисько Гоблін[1][2][3].

10 січня 2003 отримав громадянство Росії[8].

З 2008 р. член громадських організацій «Російська громада Криму» (рос. Русская община Крыма) і «Громадянський актив Криму» (рос. Гражданский актив Крыма).

У 2009 увійшов до правління «Громадянського активу Криму», став співголовою Координаційної ради «За російську єдність у Криму» (рос. «За русское единство в Крыму») і очолив Всекримський суспільно-політичний рух «Російська єдність»,[5][9] у який увійшли такі проросійські організації республіки як «Російська громада Криму», «Громадянський актив Криму» і Кримська республіканська організація партії «Російський блок»[10].

Лідер політичної партії «Російська єдність» (рос. «Русское единство»), заснованої у 2008.[11] На виборах до Верховної Ради АР Крим 2010 «Російська єдність» набрала 4,02 % голосів та отримала 3 депутатських крісла.

27 лютого 2014, після усунення Януковича з посади Президента внаслідок Євромайдану, у захопленій[12] озброєними автоматичною зброєю та гранатометами невідомими особами[13] будівлі Верховної Ради АР Крим, з піднятим над будинком прапором Росії, його було незаконно[14][15] проголошено новим прем'єр-міністром «республіки»[9][16]. Генпрокуратура України звинуватила його у злочині проти держави та у посяганні на територіальну цілісність України[17].

Підписав Договір про анексію Криму. Меджліс кримськотатарського народу називає групою провокаторів[18].

Голова «Республіки Крим»

11 квітня 2014-го так окупаційна влада у вигляді так званої «Рада Республіки Крим» запропонувала Путіну кандидатуру Аксьонова для голови «Республіки».

17 вересня 2014 Путін запропонував Держраді кандидатуру Аксьонова для обрання на посаду голови Республіки.

9 жовтня 2014 р. Аксьонова обрали «головою республіки» на 5 років.

В 2023 році разом з Костянтином Пікаловим заснував ПВК «Конвой», яка діє переважно в Африці[19][20].

Координація дій сепаратистів на Донбасі

У відкриті джерела просочились записи розмов Аксьонова з Гіркіним, у яких він виступає посередником між російськими терористами та Кремлем у справі постачання озброєнь для т. зв. «армії ДНР», зокрема надання російським керівництвом «Бука», використаного пізніше для збиття малазійського «Боїнга-777»[21].

Кримінальне переслідування в Україні

У березні 2014 року у відношенні Аксьонова було порушено кримінальне провадження в частині 1 статті 109 КК України (насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади). 4 березня окружний адміністративний суд Києва задовольнив клопотання про визнання протиправними та скасування рішень Верховної Ради Криму про призначення Сергія Аксьонова на посаду голови Ради міністрів, а 5 березня Шевченківський райсуд Києва ухвалив затримати Сергія Аксьонова[22][23].

13 квітня 2016 року Печерський районний суд Києва дав дозвіл на затримання Сергія Аксьонова за підозрою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України[24].

23 червня 2016 року Генеральна прокуратура України викликала на допит 29 червня Сергія Аксьонова, опублікувавши повістку в українській урядовій газеті «Урядовий кур'єр»[25].

Міжнародні санкції

 
Країни, де Аксьонов потрапив під санкції

17 березня 2014 США ввели персональні санкції проти переліку осіб які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету, та територіальній цілісності України, та за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. В цьому списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб є і Сергій Аксьонов[26].

17 березня 2014 Аксьонов також потрапив під санкції Канади та ЄС[27][28].

22 лютого 2022 року був доданий до санкційного списку Швейцарії.[29]

18 листопада 2023 року Аксьонов був доданий до санкційного списку України.[30][31]

Зв'язок з криміналом

22 грудня 2009 на пресконференції в Сімферополі заступник голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Михайло Бахарєв оприлюднив інформацію, згідно з якою Сергій Аксьонов в 1990-ті був причетний до організованого злочинного угрупування «Сейлем», в котрому перебував під прізвиськом «Гоблін»[13]. При цьому Михайло Бахарєв процитував уривки з оперативно-пошукової справи УБОЗ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, які були опубліковані в Інтернеті. Він також заявив про причетність «Русского єдінства» до рейдерського захоплення автовокзалу в Сімферополі, ряду житлових будинків, євпаторійського санаторію «Іскра» для дітей, хворих на церебральний параліч, спроба захоплення санаторію «Горноє солнце»[32].

Погляди

Відомий своїми гомофобними заявами[33]. Притримується православно-монархічних поглядів[34].

Сім'я

Одружений. Виховує дочку та сина[10].

Батько - Аксьонов Валерій Миколайович З 19 вересня 2014 року – «депутат» так званої «Державної ради Республіки Крим першого скликання», член партії «Единая Россия», у 2014 році нагороджений медаллю «За защиту Республики Крым»[35]

Дружина - Аксьонова Олена Олександрівна[36] член вищих керівних органів партії «Единая Россия».

Дочка - Манусова (Аксьонова) Крістіна Сергіївна[37] член вищих керівних органів партії «Единая Россия».

Зять - Манусов Данило Романович[38]

Син - Аксьонов Олег Сергійович[38] - співвласник ТОВ "МОРО МАРЕ"

Курйози

Після катастрофічних злив у Криму в червні 2021 в мережах з'явилось відео кількох охоронців Аксьонова, які пливуть за невеликим моторним човном, у якому сам Аксьонов «оглядає» місця затоплень, і в якому їм не знайшлося місця[39].

Примітки

  1. ↑ а б Дежа вю: братки из ОПГ «Сейлем» и «Башмаки» возвращают себе контроль над Крымом (доповнено 23.06.09 10:30:19, фото) [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.] // NR2.ru, 23.06.2009.
  2. ↑ а б Руководитель крымской милиции Москаль сотрудничает с лидером ОПГ Аксеновым, — информация правозащитника [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.] // Крымское информационное агентство, 02.11.2009.
  3. ↑ а б «Премьером Крыма» избран бандит, который в 90-х имел кличку «Гоблин», — Сенченко [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 27.02.2014.
  4. ↑ Українською владою законність призначення не визнається: «Призначення Аксьонова прем'єр-міністром Криму визнано незаконним» [Архівовано 3 березня 2014 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б Новим прем'єром Криму буде лідер «Русского единства» [Архівовано 19 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 2014. — 27 лютого.
  6. ↑ а б в г russkogo-edinstva Премьером Крыма назначен глава «Русского единства» Сергей Аксенов[недоступне посилання з червня 2019] // Вести, 27.02.2014.
  7. ↑ Сергей Аксенов: советский политрук, крымский бандит. Биография премьера-самозванца АРК. АРГУМЕНТ. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  8. ↑ Указ Президента РФ от 10 января 2003 г. N 18 «О приеме в гражданство Российской Федерации» [Архівовано 30 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ а б Премьером Крыма стал лидер партии «Русское единство» Аксенов [Архівовано 28 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Интерфакс, 27.02.2014.
  10. ↑ а б Кто такой Сергей Аксенов [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Новости Крыма, 27.02.2014.
  11. ↑ Політична партія «Руська Єдність» [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.] — Державна реєстраційна служба України.
  12. ↑ Gunmen seize government buildings in Ukraine's Crimea, raise Russian flag/ Marie-Louise Gumuchian, Laura Smith-Spark, Ingrid Formanek, CNN, February 27, 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
  13. ↑ а б Кто же отдал Крым Путину?. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
  14. ↑ Рішення ВР Криму про референдум та відставку уряду сфальсифіковані -ЗМІ [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.], Українська правда, 01.03.2014
  15. ↑ Турчинов підписав указ про незаконне призначення Аксьонова [Архівовано 24 травня 2019 у Wayback Machine.], Українська правда, 01.03.2014
  16. ↑ Сергій Аксьонов — новий прем'єр Криму [Архівовано 28 лютого 2014 у Wayback Machine.] // 5 канал, 27.02.2014.
  17. ↑ Випуск ТСН від 5 березня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
  18. ↑ Аксёнов пригрозил признать крымских татар экстремистами [Архівовано 23 квітня 2014 у Wayback Machine.] // «Донбасс», 20.04.2014 17:32
    «Междлис повесил над своим зданием украинский флаг. Всё больше убеждаюсь, что они — провокаторы. 97 % за Россию! Не нравится — уезжайте! Если Меджлис и дальше будет провоцировать, то придется признать эту группу экстремистской. Они провоцируют межнациональную рознь», — написав самопроголошений прем'єр-міністр Криму на своїй сторінці в Twitter
  19. ↑ Team, Bellingcat Investigation (14 серпня 2020). Putin Chef's Kisses of Death: Russia's Shadow Army's State-Run Structure Exposed. bellingcat (брит.). Процитовано 9 вересня 2023.
  20. ↑ UK sanctions Wagner Group leaders and front companies responsible for violence and instability across Africa. GOV.UK (англ.). 20 липня 2023. Процитовано 9 вересня 2023.
  21. ↑ Павел Каныгин. Все о сбитом малайзийском Боинге. Загадка спутниковых снимков, переговоры военных и ложь властей //Новая газета, 18 июля 2021 [Архівовано 24 липня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  22. ↑ Суд признал незаконными назначение Аксенова премьером и проведение референдума в Крыму. unian.net. 4 березня 2014. Архів оригіналу за 13 квітня 2021.
  23. ↑ Суд виніс ухвалу про затримання Сергія Аксьонова та Володимира Константинова. gp.gov.ua. 5 березня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2018.
  24. ↑ Суд дозволив затримання головного сепаратиста Криму Аксьонова. ukranews.com. Українські новини. 13 квітня 2016. Архів оригіналу за 18 червня 2016.
  25. ↑ Генпрокуратура викликала на допит Аксьонова та Поклонську. ukranews.com. Українські новини. 23 червня 2016. Архів оригіналу за 25 червня 2016.
  26. ↑ The White House, Office of the Press Secretary, March 17, 2014. Архів оригіналу за березень 18, 2014. Процитовано березень 18, 2014.
  27. ↑ Logiurato, Brett (17 березня 2014). Obama Just Announced Sanctions Against 7 Russian 'Cronies'. Business Insider. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
  28. ↑ EU-Russland Sanktionen: Liste, Aksjonow (нім.). Die Zeit. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  29. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 18 листопада 2023.
  30. ↑ Додаток до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 листопада 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 18 листопада 2023 року № 758/2023 (PDF).
  31. ↑ АКСЬОНОВ Сергій Валерійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 18 листопада 2023.
  32. ↑ Рейдерский захват "Русской общины" (рос.). Крымские Известия № 237 (4440) 24 декабря 2009 года. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
  33. ↑ Аксьонов погрожує секс-меншинам Криму міліцією [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
  34. ↑ Аксенов призвал во имя духовности убрать демократию и сделать Россию монархией Далее: https://news.rambler.ru/politics/36333182/? [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  35. ↑ АКСЬОНОВ Валерій Миколайович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 10 березня 2023.
  36. ↑ АКСЬОНОВА Олена Олександрівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 10 березня 2023.
  37. ↑ МАНУСОВА / АКСЕНОВА Крістіна Сергіївна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 10 березня 2023.
  38. ↑ а б МАНУСОВ Данило Романович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 10 березня 2023.
  39. ↑ Водний ескорт Аксьонова у Керчі. Хто плив за його човном//BBC News - Україна, 19 червня 2021. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аксьонов_Сергій_Валерійович&oldid=42846960