Одарченко Юрій Віталійович
Ю́рій Віта́лійович Ода́рченко (нар. 5 квітня 1960, місто Херсон) — український політик. Народний депутат України V, VI, VII та VIII скликань. Член партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та Голова її Херсонської обласної організації, входить до Політради партії. У 2011–2014 роках керував Київською міською партійною організацією. З 2 березня[1] по 18 серпня 2014 року[2] — голова Херсонської ОДА.
Юрій Віталійович Одарченко | |
---|---|
Голова Херсонської обласної державної адміністрації | |
2 березня 2014 — 26 серпня 2014 | |
Попередник | Микола Костяк |
Наступник | Андрій Путілов |
Народився | 5 квітня 1960 (64 роки) Херсон |
Відомий як | політик, економіст |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Alma mater | Херсонський державний аграрно-економічний університет |
Політична партія | Батьківщина |
Юрій Віталійович Одарченко на сайті Верховної Ради | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Освіта
ред.У 1982 році закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут за спеціальністю інженер-будівельник.
Кандидат економічних наук (з 1997), член-кореспондент Академії будівництва України.
Кар'єра
ред.- 1982 — майстер БМУ «Промбуд-2» тресту «Херсонпромбуд».
- 1982–1984 — служба в армії в Одеському військовому округу.
- 1984–1989 — майстер, виконроб БМУ «Промбуд-2».
- 1989–1992 — виконроб, старший виконроб, начальник виробничо-економічного відділу Управління механізації будівництва тресту «Херсонпромбуд».
- 1992–1993 — директор АП «Механізація будівництва» в місті Херсоні.
- 1993 — квітень 2002 — президент АТ «Будмеханізація».
- З 2000 — доцент кафедри економіки та природокористування Херсонського державного аграрного університету.
- 1998–2006 — депутат Херсонської міської ради двох скликань, з 31 березня 2002 — від виборчого округу № 31. Був головою Постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, розвитку підприємництва, планування, обліку, бюджету, фінансів і цін (з квітня 2002).
- Квітень — 8 серпня 2002 — перший заступник Херсонського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради виконкому Херсонської обласної ради.
- 8 серпня 2002 — квітень 2006 — голова спостережної ради ЗАТ «Будмеханізація».
Під час президентських виборів 2004 року був довіреною особою кандидата Віктора Ющенка по територіальному виборчому округу №185 (включав у себе Суворівський та Дніпровський район Херсона. У вересні 2004 року Одарченка звинуватили у нібито «підміні» виборчих документів. На його адресу лунали звинувачення у тому, що він разом зі своєю колегою по виборчому штабу Ющенка Ніною Трусовою нібито незаконно зайшли в приміщення територіальної виборчої комісії, дякуючи чому її кількість збільшилася з 98 до 188 осіб. Проте політик невдозі спростував цю інформацію, яку поширювали прямі конкуренти, продемонструвавши журналістам копію подання з печаткою і підписом заступника представника територіальної виборчої комісії Олександра Лукашева, де були присутні 188 прізвищ, серед яких варто було вибрати кандидатську «квоту» осіб, які мали підраховувати голоси на виборчих дільницях.[3]
Довірена особа кандидата на пост Президента України Юлії Тимошенко в ТВО № 185 (2010).
На парламентських виборах 2006 і 2007 років він ставав народним депутатом від «Блоку Юлії Тимошенко», отримавши номери 128 та 31 у виборчому списку цієї політсили відповідно. У 5-му скликанні був головою підкомітету з питань будівництва і архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, а у 6-му — голова підкомітету з питань будівництва і архітектури Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. У вересні 2010 року обраний заступником голови фракції.
На парламентських виборах 2012 року став народним депутатом від ВО «Батьківщина» під № 25 у виборчому списку. Член Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.
На позачергових виборах 2014 року балотувався в одномандатному виборчому окрузі № 182, де посів друге місце, через що втратив мандат народного депутата України. У 2015 році обраний депутатом Херсонської обласної ради. У 2016 році виграв проміжні вибори народного депутата по виборчому округу № 183 та 6 вересня 2016 року знову увійшов до складу Верховної Ради України. Про те у 2019 році на позачергових парламентських виборах, балатуючись на тому самому виборчому окрузі, посів лише 4 місце та втратив депутатський мандат.[4]
Родина
ред.Батько Віталій Анатолійович (1939) — будівельник, пенсіонер. Мати Марія Федосіївна (1939) — пенсіонерка. Одружений. Має трьох дітей. Зокрема, дочка Катерина Одарченко — політтехнолог, голова партії Національна платформа[5].
Примітка
ред.- ↑ Указ Президента України № 226/2014 «Про призначення Ю.Одарченка головою Херсонської обласної державної адміністрації». Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 655/2014 від 18 серпня 2014 року «Про звільнення Ю.Одарченка з посади голови Херсонської обласної державної адміністрації»
- ↑ https://grivna.ua/arch/grna/grna-2004/grna-2004-39 | Скандал в избиркоме
- ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Процитовано 25 грудня 2020.
- ↑ 50 відсотків виборців готові продати свій голос. Gazeta.ua. 15 вересня 2015.
Посилання
ред.- Юрій Одарченко у соцмережі «Facebook»
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
- Сайт Верховної Ради України
- Одарченко Юрій Віталійович // Чесно
- Одарченко Юрий (рос.) // ЛІГА.net
- Одарченко Юрий Витальевич (рос.) // LB.ua
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |