Боделан Руслан Борисович
Русла́н Бори́сович Бодела́н (нар. 4 квітня 1942, село Березівка, Балтський повіт) — радянський партійний діяч, український політик. Перший секретар Одеського обласного комітету КПУ, голова Одеської обласної ради, міський голова Одеси (серпень 1998 — квітень 2005). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, народний депутат України 1-го скликання та 2-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1990—1991 роках. Член ЦК КПРС в 1990—1991 роках.
| Руслан Борисович Боделан | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився |
4 квітня 1942 (82 роки) Березівка, Балтський повіт Трансністрія | |||||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна →  Росія | |||||
| Національність |
| |||||
| Діяльність | політик | |||||
| Знання мов | російська | |||||
| Членство | ЦК КПРС | |||||
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2], голова Одеської обласної державної адміністраціїd, голова Одеської обласної державної адміністраціїd і голова Одеської обласної державної адміністраціїd | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Нагороди |
     | |||||
| ||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 1-го скликання | |||
| {{{партія1}}} | 14 грудня 1992 | — | 10 травня 1994 |
| 2-го скликання | |||
| 11 травня 1994 | — | 6 лютого 1997 | |
Життєпис ред.
Народився 4 квітня 1942 року у селі Березівці, на той час Трансністрія (окупована Румунським королівством територія), в родині сільських учителів: батько Борис Фокич (1912–1995) — вчитель, директор школи; мати Галина Петрівна (1911–1989) — вчителька.
Українець, освіта вища. Закінчив державний педагогічний інститут у місті Петропавловську (Казахська РСР) та Вищу партійну школу при ЦК Комуністичній партії України. Трудову діяльність почав учителем фізкультури в сільській школі. З 1960-х років почав політичну кар'єру. Член КПРС з 1964 року.
Пройшов шлях від секретаря комітету комсомолу до першого секретаря Одеського обласного комітету партії. З 1990 року очолював Одеську облраду.
Був народним депутатом України з 1992 до 1997[3] року. У 1998 році був обраний Одеським міським головою. У 2005 році проти Руслана Боделана порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем. Того ж року оголошений у міжнародний розшук.
Хронологія кар'єри ред.
- 1959 — вчитель фізкультури середньої школи с. Гвоздавка Любашівського району.
- 1965 — перший секретар Кілійського РК ЛКСМ України.
- 1968 — закінчив державний педагогічний інститут в м. Петропавловську.
- 1970 — інструктор відділу комсомольських організацій ЦК ЛКСМ України.
- 1973 — перший секретар Одеською обласного комітету ЛКСМ України.
- 1977 — закінчив Вищу партійну школу при ЦК Комуністичної партії України.
- 1979 — перший секретар Центрального районного комітету КПУ м. Одеси.
- З 27 грудня 1984 — перший секретар Одеського міського комітету КПУ.
- Березень 1990 — серпень 1991 — перший секретар Одеського обласного комітету КПУ.
- 5 квітня 1990 — квітень 1998 — голова Одеської обласної ради
- 28 січня 1991 — березень 1992 — голова Одеського облвиконкому.
- Грудень 1992 — травень1994 — народний депутат України I-го скликання від Кілійського виборчого округу № 311.
- Травень 1994 — квітень 1998 — народний депутат України II-го скликання від Кілійського виборчого округу[3]№ 312.
- 11 липня 1995 — 26 травня 1998 — голова Одеської облдержадміністрації[4][5].
- Серпень 1998 — квітень 2005 — Одеський міський голова.
Після Помаранчевої революції 26 квітня 2005 року — проти Руслана Боделана порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем на користь третіх осіб, 5 травня 2005 року — оголошений в міжнародний розшук. У 2010 р. кримінальні справи проти Боделана було закрито.
У 2005 році переїхав до Росії, мешкав у м. Санкт-Петербурзі. Працював заступником начальника Санкт-Петербурзького міжнародного торговельного порту. У січні 2006 року згідно з офіційними даними Російської Федерації, Руслан Боделан отримав російське громадянство. До Одеси повернувся в квітні 2010 року.
Політична діяльність ред.
22 листопада 1992 року обраний народним депутатом України (1-й тур — 61.4 %, 2 претенденти), висунутий кандидатом у народні депутати трудовим колективом КСП «Єнікіой» Кілійського району, пленумом районної ради ветеранів, виборцями с. Кирнички Ізмаїльського району, Одеської області, округ № 311
Член Комісії ВР України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування.
Входив до групи «За соціальну справедливість».
Нагороди і відзнаки ред.
- Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».
- Орден «За заслуги» II ст. (9 квітня 2002)[6], ІІІ ст. (30 вересня 1997)[7].
- Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (1 грудня 2011)[8].
- Орден Святого Володимира II ступеня.
- Має звання Почесного громадянина Одеси (21 грудня 2012).
- Державний службовець 1 рангу[9].
Родина ред.
Одружений, дружина Валентина Терентіївна (1942 р.н.) — лаборант політехнічного університету.
Дочка Ольга (1960 р.н.) — вчителька, директор школи.
Дочка Лариса (1970 р.н.) — вчителька, завідувач дитячого садка.
Син Володимир (1975 р.н.) — начальник ГУ МНС (ДСНС) України в Одеській області (2010 — 2014 рр.). Головний підозрюваний в трагедії, яка відбулась під час протистояння в Одесі 2 травня 2014 року. Восени 2020 року отримав посаду в окупованому Росією Криму[10], станом на 2023 рік — посідає місце заступника колабораційної Херсонської обласної адміністрації[11]. У червні 2023 року, Печерським судом Києва йому обрано запобіжний захід (заочно) у вигляді тримання під вартою. Володимира Боделана підозрюють у залишенні людей у небезпеці 2 травня 2014 року в Будинку профспілок (ч. 3 ст. 135 КК України)[12].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- ↑ а б сторінка депутата 2-го скликання. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 6 січня 2013.
- ↑ Указ Президента України від 11 липня 1995 року № 598/95 «Про призначення Р. Боделана головою Одеської обласної державної адміністрації»
- ↑ Указ Президента України від 26 травня 1998 року № 512/98 «Про звільнення Р. Боделана з посади голови Одеської обласної державної адміністрації»
- ↑ Указ Президента України № 317/2002 від 9 квітня 2002 року «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 20 січня 2012.
- ↑ Указ Президента України № 1077/97 від 30 вересня 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 20 січня 2012.
- ↑ Указ Президента України № 1093/2011 від 1 грудня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю „20 років незалежності України“». Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 20 січня 2012.
- ↑ Указ Президента України від 14 квітня 1994 року № 163/94 «Про присвоєння першого рангу державного службовця головам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів»
- ↑ Головний підозрюваний в Одеській трагедії Боделан отримав посаду в окупованому Криму. zmina.info. 20 жовтня 2020. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
- ↑ Екскерівник одеських рятувальників став заступником колабораційного голови Херсонщини. 27.05.2023, 15:08
- ↑ В Україні суд заочно арештував екскерівника одеської ДСНС, котрий працює на окупантів. // Автор: Малюта Скуратов. 14.06.2023, 14:48
Посилання ред.
| Попередник: | Голови Одеської облдержадміністрації Липень 1995 — травень 1998 |
Наступник: |
| Гриневецький Сергій Рафаїлович 1998 — 2005 |
| Попередник: | Міські голови Одеси серпень 1998 — квітень 2005 |
Наступник: |
| Гурвіц Едуард Йосипович 1994—1998 |
Гурвіц Едуард Йосипович 2005 |