Боделан Руслан Борисович

радянський партійний діяч, український політик
(Перенаправлено з Руслан Боделан)

Русла́н Бори́сович Бодела́н (нар. 4 квітня 1942, село Березівка, Балтський повіт) — радянський партійний діяч, український політик. Перший секретар Одеського обласного комітету КПУ, голова Одеської обласної ради, міський голова Одеси (серпень 1998 — квітень 2005). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, народний депутат України 1-го скликання та 2-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1990—1991 роках. Член ЦК КПРС в 1990—1991 роках.

Руслан Борисович Боделан
Народився4 квітня 1942(1942-04-04) (82 роки)
Березівка, Балтський повіт Трансністрія
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна УкраїнаРосія Росія
Національність

українець

Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Діяльністьполітик
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС і Верховна Рада України I скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], голова Одеської обласної державної адміністраціїd, голова Одеської обласної державної адміністраціїd і голова Одеської обласної державної адміністраціїd
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Україна Народний депутат України
1-го скликання
{{{партія1}}} 14 грудня 1992 10 травня 1994
2-го скликання
11 травня 1994 6 лютого 1997

Життєпис

ред.

Народився 4 квітня 1942 року у селі Березівці, на той час Трансністрія (окупована Румунським королівством територія), в родині сільських учителів: батько Борис Фокич (19121995) — вчитель, директор школи; мати Галина Петрівна (19111989) — вчителька.

Українець, освіта вища. Закінчив державний педагогічний інститут у місті Петропавловську (Казахська РСР) та Вищу партійну школу при ЦК Комуністичній партії України. Трудову діяльність почав учителем фізкультури в сільській школі. З 1960-х років почав політичну кар'єру. Член КПРС з 1964 року.

Пройшов шлях від секретаря комітету комсомолу до першого секретаря Одеського обласного комітету партії. З 1990 року очолював Одеську облраду.

Був народним депутатом України з 1992 до 1997[3] року. У 1998 році був обраний Одеським міським головою. У 2005 році проти Руслана Боделана порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем. Того ж року оголошений у міжнародний розшук.

Хронологія кар'єри

ред.
  • 1959 — вчитель фізкультури середньої школи села Гвоздавка Любашівського району Одеської області.
  • 1961 — робітник будівельно-монтажного управління № 14 тресту «Одессільбуд».
  • 1964 — секретар Балтського промислового комітету ЛКСМ України Одеської області.
  • 1965 — перший секретар Кілійського районного комітету ЛКСМ України Одеської області.
  • 1968 — закінчив державний педагогічний інститут в місті Петропавловську Казахської РСР.
  • 1970 — інструктор відділу комсомольських організацій ЦК ЛКСМ України.
  • 1971 — другий секретар Одеською обласного комітету ЛКСМ України.
  • 1973 — перший секретар Одеською обласного комітету ЛКСМ України.
  • 1977 — закінчив Заочну Вищу партійну школу при ЦК КПРС.
  • 1979 — перший секретар Центрального районного комітету КПУ м. Одеси.
  • З 27 грудня 1984 по грудень 1987 — перший секретар Одеського міського комітету КПУ.
  • 19 грудня 1987 — 3 квітня 1990 — секретар Одеського обласного комітету КПУ.
  • 3 квітня 1990 — серпень 1991 — перший секретар Одеського обласного комітету КПУ.
  • 5 квітня 1990 — квітень 1998 — голова Одеської обласної ради
  • 28 січня 1991 — березень 1992 — голова Одеського облвиконкому.
  • Грудень 1992 — травень1994 — народний депутат України I-го скликання від Кілійського виборчого округу № 311.
  • Травень 1994 — квітень 1998 — народний депутат України II-го скликання від Кілійського виборчого округу[3]№ 312.
  • 11 липня 1995 — 26 травня 1998 — голова Одеської облдержадміністрації[4][5].
  • Серпень 1998 — квітень 2005 — Одеський міський голова.

Після Помаранчевої революції 26 квітня 2005 року — проти Руслана Боделана порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем на користь третіх осіб, 5 травня 2005 року — оголошений в міжнародний розшук. У 2010 р. кримінальні справи проти Боделана було закрито.

У 2005 році переїхав до Росії, мешкав у м. Санкт-Петербурзі. Працював заступником начальника Санкт-Петербурзького міжнародного торговельного порту. У січні 2006 року згідно з офіційними даними Російської Федерації, Руслан Боделан отримав російське громадянство. До Одеси повернувся в квітні 2010 року.

Політична діяльність

ред.

22 листопада 1992 року обраний народним депутатом України (1-й тур — 61.4 %, 2 претенденти), висунутий кандидатом у народні депутати трудовим колективом КСП «Єнікіой» Кілійського району, пленумом районної ради ветеранів, виборцями с. Кирнички Ізмаїльського району, Одеської області, округ № 311

Член Комісії ВР України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування.

Входив до групи «За соціальну справедливість».

Нагороди і відзнаки

ред.
  • Державний службовець 1 рангу[9].

Родина

ред.

Одружений, дружина Валентина Терентіївна (1942 р.н.) — лаборант політехнічного університету.
Дочка Ольга (1960 р.н.) — вчителька, директор школи.
Дочка Лариса (1970 р.н.) — вчителька, завідувач дитячого садка.
Син Володимир (1975 р.н.) — начальник ГУ МНС (ДСНС) України в Одеській області (2010 — 2014 рр.). Головний підозрюваний в трагедії, яка відбулась під час протистояння в Одесі 2 травня 2014 року. Восени 2020 року отримав посаду в окупованому Росією Криму[10], станом на 2023 рік — посідає місце заступника колабораційної Херсонської обласної адміністрації[11]. У червні 2023 року, Печерським судом Києва йому обрано запобіжний захід (заочно) у вигляді тримання під вартою. Володимира Боделана підозрюють у залишенні людей у небезпеці 2 травня 2014 року в Будинку профспілок (ч. 3 ст. 135 КК України)[12].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. а б сторінка депутата 2-го скликання. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 6 січня 2013.
  4. Указ Президента України від 11 липня 1995 року № 598/95 «Про призначення Р. Боделана головою Одеської обласної державної адміністрації»
  5. Указ Президента України від 26 травня 1998 року № 512/98 «Про звільнення Р. Боделана з посади голови Одеської обласної державної адміністрації»
  6. Указ Президента України № 317/2002 від 9 квітня 2002 року «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 20 січня 2012.
  7. Указ Президента України № 1077/97 від 30 вересня 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 20 січня 2012.
  8. Указ Президента України № 1093/2011 від 1 грудня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю „20 років незалежності України“». Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 20 січня 2012.
  9. Указ Президента України від 14 квітня 1994 року № 163/94 «Про присвоєння першого рангу державного службовця головам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів»
  10. Головний підозрюваний в Одеській трагедії Боделан отримав посаду в окупованому Криму. zmina.info. 20 жовтня 2020. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  11. Екскерівник одеських рятувальників став заступником колабораційного голови Херсонщини. 27.05.2023, 15:08
  12. В Україні суд заочно арештував екскерівника одеської ДСНС, котрий працює на окупантів. // Автор: Малюта Скуратов. 14.06.2023, 14:48

Посилання

ред.
Попередник: Голови Одеської облдержадміністрації
Липень 1995 — травень 1998
Наступник:

Гриневецький Сергій Рафаїлович
19982005
Попередник: Міські голови Одеси
серпень 1998 — квітень 2005
Наступник:
Гурвіц Едуард Йосипович
19941998
Гурвіц Едуард Йосипович
2005