Відкрити головне меню

Ружинські (Рожинські) — старовинний русько-литовський князівський рід, який веде свій родовід від Олександра Наримунтовича, онука засновника Литовської держави князя Гедиміна.

Ружинські
Герб роду
ТитулКнязі
ГромадянствоAlex K Grundwald flags 1410-03.svg Велике Князівство Литовське
Kingdom of Poland-flag.svg Корона Королівства Польського
РодоначальникОлександр Наримунтович
Споріднені родиОстрозькі, Глинські, Дашкевичі
ВолодінняРужин

Короткі відомостіРедагувати

У документах князі Ружинські згадуються вперше у 1545 році у зв'язку з описом замків Волині. Прізвисько своє Ружинські отримали від назви головної князівської садиби Ружина Ковельського повіту.

Крім Волині Ружинські оселилися й у Київщині, здобувши собі там значні маєтності (Новий Ружин, Котельня, Паволоч та ін.).[1] З цього роду в 16 столітті вийшло кілька козацьких отаманів, старост Черкаських, які ходили походами на татар і яких можна вважати батьками-засновниками Війська Запорізького Низового. З родини Ружинських, як мінімум, п'ятеро свого часу отримало гетьманську булаву.

ПредставникиРедагувати

  • Остафій Ружинський (пом. 1534) — український військовий козацький діяч XVI ст., козацький гетьман (до 1534 р.).

Гілка Ружинських, яка прославилась у козацьких війнах вела своє походження від Івана Михайловича (пом. 1545).

  • Роман Кирилович Ружинський (157518 квітня 1610) — гетьман військ Лжедмитрія II (1608). У 16091610 роках брав участь у поході польських військ на Москву;
  • Анна Кирилівна — дружина Станіслава Надаржинського, пізніше Древецького;
  • Ядвіга Кирилівна — була чотири рази заміжня;
  • Гелена Кирилівна— дружина Яна Угровецкого та Семена Немсти
  • Григорій Іванович Ружинський (пом. 1577) — сотник надвірної корогви князів Сангушків;
  • Адам Григорович Ружинський
  • Ян Михайлович Ружинський;
  • Іван Михайлович Ружинський;
  • Федора Михайлівна — дружина Андрія Чосновського;
  • Маруша Михайлівна — дружина Олександра Залеського;
  • Дмитро Іванович Ружинський

За К. Несецьким, остання з роду — дружина ротмістра Петра Свірзького.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Wolff, Józef (1852-1900). (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. skład główny w Księgarni Gebethnera i Wolffa. OCLC 749850234. 
  2. Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 195. — ISBN 5-319-01070-2.
  3. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów, 1743. — T. 4. — S. 252. (пол.)

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати