Роман Ружинський

Рома́н Кирикович Наримунтович-Ружи́нський (1575 — 18 квітня 1610) — полководець Речі Посполитої, руський князь, син гетьмана Кирила Ружинського, гетьман військ Лжедмитрія ІІ.

Роман Ружинський
Народився 1575[1]
Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 4 квітня 1610(1610-04-04)
Joseph-Volokolamsk Monasteryd, Теряєво (Волоколамський район), Q4209242?, Клинський повітd, Російська імперія
Країна Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Титул князь
Посада посол Сейму Речі Посполитоїd
Військове звання ротмістр
Конфесія римо-католик
Рід Ружинські
Батько князь Кирило Ружинський
Мати Євдокія Куневська г. Пятиріг
У шлюбі з Софія Карабчіївська
Діти донька Свірська
Герб

ЖиттєписРедагувати

З 1600 року воював під проводом польного коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. В 1607 році брав участь у битві під Ґузовим (Польща), бився за короля Сигізмунда III Вазу з рокошанами Миколая Зебжидовського.

На початку 1608 року з невеликим загоном гусарів покинув військо короля і, позичивши[2] грошей у краківського воєводи М. Зебжидовського (близько 60 тисяч злотих під заставу своїх земель), зібрав військо для походу проти Московського царства. Прибув до Орла (табір Лжедмітрія II), вчинив переворот, усунувши з посади головнокомандувача Миколая Меховецького, став гетьманом військ самозванця.

Як гетьман вів переговори з московським царем; отримав кілька визначальних перемог над військами московитів. Так, 10-11 травня під містечком Болхов, маючи всього 30000 війська, розгромив 170000-не московське військо князя Дмітрія Шуйського[3][4]. 28 червня 1608 року розбив військо московського князя Василя Масальського на Ходинці, взяв в полон князя Масальського і захопив великий обоз[5].

Сприяв одруженню Лжедмітрія II з Мариною Мнішек[6]. Після розпаду Тушинського табору вирішив приєднатися до армії короля Сигізмунда III.

Помер у Московщині від хвороби, був похований у домініканському костелі святого Миколая у Києві (потім — Петропавлівська церква на Подолі), де був його надгробок.

Сім'яРедагувати

Вдова князя — славна «кресова невістка» Софія з Корабчевських (Карабчіївських[7]) — стала четвертою дружиною віленського каштеляна Єроніма (Яроша) Ходкевича.[8] Мали доньку, яка уклала шлюб з коронним обозним Петром Свірзьким з Романова.[9]

ПриміткиРедагувати

  1. MAK
  2. зайнявши
  3. Болхов, Болховская битва
  4. КИЕВСКАЯ ЛЕТОПИСЬ (1241—1621)
  5. Татищев В. История Российская. Часть 4 // 34 (рос.) Архівовано 27 вересень 2013 у Wayback Machine.
  6. Татищев В. История Российская. Часть 4 // 35 (рос.) Архівовано 29 квітень 2014 у Wayback Machine.
  7. Войтович, с. 626 Архівовано 29 березень 2017 у Wayback Machine..
  8. Dobrowolska W. Chodkiewicz Hieronim (Jarosz) h. Gryf z Mieczem (†1617) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. ІІІ/1, zeszyt 11. — S. 360—361. (пол.)
  9. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Т. 3. — S. 899.

ДжерелаРедагувати