Кирик Ружинський
Ки́рик (Кирило) Остафійович Ружи́нський (? — бл. 1601) — руський князь, отаман на Запоріжжі, згодом черкаський підстароста. Брати: низовий гетьман Богдан, Миколай, Михайло. Один з братів здобув татарський замок Сламгород і зрівняв його з землею. Історик Іван Крип'якевич називав його ім'ям Костянтин.[1]
| Кирик Ружинський | |
|---|---|
| Псевдо | Кирило, Костянтин |
| Народився |
не відомо Ружин |
| Помер |
близько 1601 Котельня |
| Поховання | Житомирська область |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | військовик |
| Титул | князь |
| Посада | посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Конфесія | православний, католик |
| Рід | Ружинські |
| Батько | князь Остафій Іванович Ружинський |
| Мати | Анна Олізар Вовчок |
| Родичі | Богдан, Миколай, Михайло (брати) |
| У шлюбі з | 1. Євдокія Куневська 2. Ядвіґа Хвальчевська |
| Діти | Роман Ружинський |
 | |
Життєпис ред.
1585 року деякий час перебував на Запорозькій Січі, брав участь у поході запорожців проти татар.
За даними Івана Крип'якевича, 1588 року разом з 1700-ма козаками брав участь у святкуванні коронації (святковий обхід) Сигізмунда III Вази на Площі Ринок у Львові.[1]
Під час повстання Северина Наливайка 1594-96 років очолював передовий загін коронних військ, який вів бої проти повстанців на Київщині. 27 березня 1596 року Матвій Шаула інформував його про хід перемовин з С.Наливайком, обіцяючи видати його.[2]У квітні 1596 року загін Кирика був розбитий козацькими військами під командуванням Северина Наливайка і Матвія Шаули поблизу Білої Церкви.
За лицарські заслуги король Польщі та правитель Речі Посполитої Стефан Баторій надав йому 1581 року в довічне користування Котельню за Житомиром. Під час того, як Кирика не було вдома, татари напали на Ружин, загорівся і будинок князя Кирика, у якому згоріла його перша дружина — княгиня Євдокія Куневська. Від неї мав сина Романа та доньок: Анну, Гелену та Ядвіґу. Вдруге одружився з Ядвігою Фальчевською.[3]
Був похований у церкві в Котельні.
Примітки ред.
- ↑ а б Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 31. — ISBN 5-7745-0316-X.
- ↑ Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/3, zeszyt 94. — S. 491. (пол.)
- ↑ Wolff, Józef (1852-1900). (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. skład główny w Księgarni Gebethnera i Wolffa. OCLC 749850234.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |