Відкрити головне меню

Стара Котельня

село в Андрушівському районі Житомирської області (Україна)

Стара Котельня (у минулому — Котельнич, Котельниця, Котельня[2]) — село в Україні, в Андрушівському районі Житомирської області. Населення становить 1309 осіб.

село Стара Котельня
Костел Антонія Падуанського
Костел Антонія Падуанського
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Андрушівський
Рада/громада Старокотельнянська сільська рада
Код КОАТУУ 1820388301
Облікова картка Стара Котельня 
Основні дані
Засноване 1138[1]
Колишня назва Котельнич, Котельниця, Котельня
Населення 1309
Площа 52,135 км²
Густота населення 25,11 осіб/км²
Поштовий індекс 13413
Телефонний код +380 4136
Географічні дані
Географічні координати 50°06′29″ пн. ш. 28°57′33″ сх. д. / 50.10806° пн. ш. 28.95917° сх. д. / 50.10806; 28.95917Координати: 50°06′29″ пн. ш. 28°57′33″ сх. д. / 50.10806° пн. ш. 28.95917° сх. д. / 50.10806; 28.95917
Середня висота
над рівнем моря
206 м
Водойми р. Гуйва
Місцева влада
Адреса ради с. Стара Котельня, пл. Леніна[джерело?], 1
Карта
Стара Котельня. Карта розташування: Україна
Стара Котельня
Стара Котельня
Стара Котельня. Карта розташування: Житомирська область
Стара Котельня
Стара Котельня

Стара Котельня у Вікісховищі?

Зміст

ГеографіяРедагувати

У селі річка Безіменна впадає у Гуйву, праву притоку Тетерева.

Історичні відомостіРедагувати

На території сучасного села люди жили ще в ІІ-VІ ст. н. е., про що свідчать виявлені залишки поселення черняхівської культури. Поблизу села й досі збереглися рештки великого давньоруського могильника, в якому розкопано п'ять курганів.

Котельня належить до числа найдавніших населених пунктів України. Під назвами Котельний, Котельниця, Котельня місто дев'ять разів згадується у літописах 1143-1169 років. У Київському літописі під 1143 р. описана велика буря, від якої постраждав град Котельнич: «У той же рік була така велика буря, якої ото не було ніколи. Навколо города Котельниці рознесла і доми, і майно, і комори, і хліб із стодол. А спроста сказати — наче рать узяла і не зосталося в коморах нічого. А деякі знаходили лати в болоті, занесені бурею». Котельниця згадується в літописі і в 1147 році, як володіння київського князя Святослава Володимировича. 1159 року згадується Котельниця в зв'язку з грабунком половців, 1162 року Котельниця згадується як місце, де з'єднались до походу війська галицького князя Мстислава і київського Рюрика Ростиславовича.

 
Городище літописного міста Котельнича і поселення

Котельня також згадується у «Літописі Павла Граб'янки»: року 1660 … Мова йде про бої польського війська в союзі з татарами проти козацьких військ під проводом Юрія Хмельницького і російських військ під командуванням Шереметьєва в районі Чуднова і Слободищ: «А ще за кілька тижнів і хліб вийшов (у війська Шереметьєва), оскільки він, виходячи з Котельні, наказав знищити усі кінські та людські запаси, собі на шкоду». Є згадка про Котельню і в «Літописі Самійла Величка». «1655 рік, татари почали пустошити Поділля. Отож, запобігаючи цьому лиху, Хмельницький зараз-таки направив доброго вояка, браславського полковника Богуна з десятьма тисячами свіжого доброго козацького війська проти татарських загонів, що пороз'їжджалися по Україні збирати ясир… Ці загони поверталися поодинці зі своїми здобичами й користями від Чуднова, Котельні, Кодні, Корнина та інших дальших тамтешніх місць … Вони несподівано потрапили в Богунові сіті».

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Котелянської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 1332 особи, налічувалось 188 дворових господарств, існували 2 православні церкви, костел, католицька каплиця, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки, торговельна лазня, лавка, 2 водяних і вітряний млини, миловарний і шкіряний заводи[3]. За 20 верст — скипидарний завод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3183 осіб (1559 чоловічої статі та 1624 — жіночої), з яких 1567  — православної віри, 1343 — юдейської[4].

У 1906 році село Котелянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, дворів 437, мешканців 3023[5].

Пам'ятки архітектуриРедагувати

 
Костел Антонія Падуанського

Цікавою пам'яткою архітектури є побудований у стилі бароко костел св. Антонія Падуанського 1786 р. Костел в стилі бароко являє собою цегляну, тринавну, чотиристовпну базиліку з п'ятигранним пресбітерієм і прямокутним захристям, з ґвинтовими дубовими сходами (аналогічні ґвинтові сходи були розміщені з обох боків головного входу і вели на хори). Фасади прикрашали спарені пілястри іонійського ордеру з гірляндами в капітелях, арка головного входу фланкована тосканськими колонами. Пам'ятка була огороджена цегляною огорожею з брамою та трипрохідною дзвіницею. В цьому костелі здійснювались всі метричні записи католиків навколишніх сіл Житомирщини. Сам костел знаходиться на території старовинного городища, яке підноситься над річкою Гуйвою і з якого відкривається чудовий краєвид на долину річки і навколишню місцевість. Збереглись ще й залишки валу, яким було оточене городище.

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ВРУ
  2. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. 
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-22)
  5. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

ПосиланняРедагувати