Рейнгард Гейдріх
Рейнгард Трістан Ойген Гейдріх (нім. Reinhard Tristan Eugen Heydrich; 7 березня 1904, Галле, Саксонія, Німецька імперія — 4 червня 1942, Прага, Протекторат Богемії і Моравії, Третій Рейх) — державний і політичний діяч нацистської Німеччини, начальник Головного управління імперської безпеки (1939—1942), заступник імперського протектора Богемії і Моравії (1941—1942). Обергрупенфюрер СС і генерал поліції (1941).
Рейнгард Гейдріх Reinhard Tristan Eugen Heydrich | ||
| ||
---|---|---|
Партія: | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |
Освіта: | Мюнхенський технічний університет | |
Ім'я при народжені: | нім. Reinhard Tristan Eugen Heydrich | |
Народження: |
7 березня 1904 Галле, Саксонія, Німецька імперія | |
Смерть: |
4 червня 1942 (38 років) Прага, Протекторат Богемії і Моравії, Третій Рейх | |
Громадянство: | Німеччина[1] | |
Віросповідання: | Lapsed Catholic[d] | |
Батько: | Richard Bruno Heydrich[d] | |
Мати: | Elisabeth Krantz[d] | |
У шлюбі з: | Lina Heydrich[d] | |
Військова служба | ||
Звання: | ![]() ![]() | |
Автограф: | ![]() | |
Нагороди: | ||
Медіафайли у Вікісховищі? |
ЖиттєписРедагувати
Рейнгард Гейдріх народився 7 березня 1904 року в Галле-на-Заалі в родині директора музичної школи. Після закінчення Першої світової війни вступив у Фрайкор генерала Меркера, в 1922 році був зарахований до офіцерського училища ВМФ і в 1926 році отримав звання лейтенанта ВМФ. У квітні 1931 постав перед флотським судом честі за звинуваченням в образі дівчини і був звільнений з флоту. У грудні того ж року одружився з Ліні фон Остен, у шлюбі з якою, у Гейдріха народилося четверо дітей.
1 липня 1931 Рейнгард Гейдріх вступив в НСДАП, а 10 серпня був зарахований до СС у званні штурмфюрер СС. Організовує в рамках СС розвідувальний відділ «1С», а в липні 1932 стає керівником служби безпеки рейхсфюрера СС (СД). У березні 1933 займає посаду начальника політичної поліції Мюнхена, а в квітні 1934 обіймає посаду заступника Гіммлера в таємній політичній поліції Пруссії (Гестапо). Разом з рейхсфюрером СС займався організацією концтабору Дахау, був головним організатором «Ночі довгих ножів», ініціював створення Військ СС і юнкерських шкіл СС, для яких особисто розробив навчальну програму. У червні 1936 року був призначений шефом поліції безпеки і СД. Стрімко рухався по службі в СС — якщо в 1932 Гейдріх отримав звання штандартенфюрера СС, то вже в липні 1934 року він став группенфюрером СС.
Гейдріх будучи на посаді шефа поліції безпеки і СД брав участь у всіх внутрішньо і зовнішньополітичних справах Третього Рейху, був організатором «Справи Бломберга-Фріча», брав активну участь у підготовці приєднання до Німеччини Австрії, Судетської області та Чехії, керував діями СС і СД під час «Кришталевої ночі». За його ініціативою в 1938 році були створені айнзатцгрупи СС, що проводили терор на окупованих територіях. Гейдріх також домігся зняття всіх обмежень на розвиток Військ СС, чому активно перешкоджав Вермахт. У 1939 році створив і став керівником Головного управління імперської безпеки — РСХА, а в 1940 році став президентом Міжнародної комісії кримінальної поліції — прообразу майбутнього Інтерполу.
Незважаючи на свій 16-годинний робочий день активно займався спортом, був фехтувальником олімпійського рівня, в грудні 1940 Рейнахард Гейдріх був призначений заступником керівника Спортивного товариства СС і інспектором СС з фізичної підготовки. Крім того, перед початком Західної кампанії Гейдріх закінчив льотну підготовку, та як льотчик-винищувач брав участь у повітряних боях у Франції, також брав участь в розвідувальних польотах над Англією та Шотландією, а в 1941 році воював на Східному фронті, де збив 3 літаки супротивника.
24 вересня 1941 Гейдріх отримав своє останнє звання обергрупенфюрера СС і з початком війни з СРСР організував і керував діяльністю айнзатцгруп СС, які ліквідовували євреїв, циган, комуністів і потенційних ворогів на території СРСР і на командування якими він призначив керівників управлінь РСХА. 27 вересня 1941 Гейдріх був призначений заступником імперського протектора Богемії і Моравії, зберігши за собою посаду шефа поліції безпеки і СД (офіційна назва посади шефа РСХА). 27 травня 1942 року, під час поїздки на аеродром, був обстріляний англійськими диверсантами як головна ціль операції «Антропоїд». Помер від ран 4 червня 1942 року і був урочисто похований у Берліні.
Звання ССРедагувати
- Шутце (14 липня 1931)
- Штурмфюрер СС (10 серпня 1931)
- Гауптштурмфюрер СС (1 грудня 1931)
- Штурмбаннфюрер СС (25 грудня 1931)
- Оберштурмбаннфюрер СС (грудень 1931)
- Штандартенфюрер СС (29 липня 1932)
- Оберфюрер СС (21 березня 1933)
- Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (9 листопада 1933)
- Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (30 червня 1934)
- Обергруппенфюрер СС і генерал поліції (27 вересня 1941)
НагородиРедагувати
Міжвоєнний періодРедагувати
- Німецький Олімпійський знак 1-го класу (1936)
- Спортивний знак СА в золоті
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку (DRL) у сріблі
- Німецький кінний знак в сріблі
- Кільце «Мертва голова»
- Почесний кут старих бійців
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Орден Корони Італії
- Командор (1937)
- Кавалер Великого Хреста (1938)
- Командор і великий офіцер ордена Святих Маврикія та Лазаря (Італія)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» із застібкою з зображенням Празького граду
- Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1939)
- Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Друга світова війнаРедагувати
- Данцигський хрест 1-го класу (1939)
- Залізний хрест
- 2-го класу (1939)
- 1-го класу (1941)
- Авіаційна планка винищувача
- в бронзі (1939)
- в сріблі (1941)
- Медаль «За будівництво оборонних укріплень» (1940)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами (червень 1942) — нагороджено посмертно; отримав 2 нагороди одночасно.
- Золотий нагрудний знак «За поранення» (червень 1942) — нагороджено посмертно
- Орден крові (червень 1942) — нагороджений посмертно; останній нагороджений
- Німецький Орден (№ 2; 9 червня 1942) — нагороджено посмертно
- Нагрудний знак пілота
- Медаль «За вислугу років в НСДАП» у сріблі та бронзі (15 років)
- Медаль «За вислугу років у СС» 2-го, 3-го та 4-го класу (12 років)
- Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го і 2-го ступеня (18 років)
- Почесний знак «За турботу про німецький народ» 3-го класу
ДжерелаРедагувати
- Буренин С. В., Семергин-Каховский О. И. Бумеранг Гейдриха. СПб.: Северо-Запад; Феникс, 2005. ISBN 5-222-05847-6 (хроника операций SD при Гейдрихе, история покушения на него)
- Гейдрих, Рейнхард / Вишлёв О. В. // Восьмеричный путь — Германцы. — М. : Большая российская энциклопедия, 2006. — С. 491. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 6). — ISBN 5-85270-335-4.
- Подъяпольский А., Непомнящий Н. Несостоявшиеся фюреры. Гесс и Гейдрих. М.: Вече, 2004. ISBN 5-9533-0427-7. (анализ политической карьеры Гейдриха)
- Райнхард Гейдрих — паладин Гитлера / Ю. Чупров. Райнхард Гейдрих. Путь к власти. Д. Гамшик, И. Пражак. Бомба для Гейдриха. — М.: Изд-во Яуза, Изд-во Эксмо, 2004. — 384 с., илл.
- Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X.
- Assassination: Operation Anthropoid 1941—1942, by Michael Burian. Prague: Avis, 2002.
- Christian Graf von Krockow: Porträts berühmter deutscher Männer — Von Martin Luther bis zur Gegenwart, München 2001 (List-Verlag), S. 379—426 (ISBN 3-548-60447-1)
- Fred Ramen. Reinhard Heydrich: Hangman of the 3rd Reich. — The Rosen Publishing Group, 2001. — 109 p. — (Holocaust Biographies). — ISBN 9780823933792.
- Gerwarth Robert. Hitler's Hangman: The Life of Heydrich. New Haven, CT: Yale University Press. ISBN 978-0-300-11575-8.
- Günther Deschner: Reinhard Heydrich. Statthalter der totalen Macht. Verlag Ullstein, Frankfurt/M-Berlin 1987, ISBN 3-548-27559-1.
- Hellmut G. Haasis: Tod in Prag. Das Attentat auf Reinhard Heydrich. Reinbek bei Hamburg. Rowohlt 2002, ISBN 3-498-02965-7.
- Lina Heydrich: Leben mit einem Kriegsverbrecher. Mit Kommentaren von Werner Maser, Verlag W. Ludwig, Pfaffenhofen 1976, ISBN 3-7787-1025-7.
- Mario R. Dederichs: Heydrich. Das Gesicht des Bösen. Piper 2005, ISBN 3-492-04543-X, Rezension von Dr. Michael Drewniok
- Max Williams: Reinhard Heydrich — Fotobiographie in zwei Bänden, ULRIC of ENGLAND, London, 2002.
- Miroslav Kárný/Jaroslava Milotová/Margita Karná (Hrsg.): Deutsche Politik im «Protektorat Böhmen und Mähren» unter Reinhard Heydrich 1941—1942. Eine Dokumentation. Metropol Verlag 1997, ISBN 3-926893-44-3.
- Pfitzner J., Kliment J. Die Hauptstadt Prag ehrt das Andenken Reinhardt Heydrichs. Prag, 1944 (одно из официальных изданий, посвящённых памяти Гейдриха).
- Shlomo Aronson: Reinhard Heydrich und die Frühgeschichte von Gestapo und SD. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1971.
- The Killing of Reinhard Heydrich: The SS «Butcher of Prague», by Callum McDonald. ISBN 0-306-80860-9
- The Face of the Third Reich: Portraits of the Nazi Leadership, by Joachim Fest, Da Capo Press
- Walter Schellenberg: Walter Schellenberg. Hitlers letzter Geheimdienst-Chef, Copyright 1956 by André Deutsch Ltd., London, für die deutsche Ausgabe: Copyright © by Limes Verlag. Taschenbuchausgabe: Verlag Arthur Moewig GmbH, Rastatt, ISBN 3-8118-4363-X, Kommentiert von Gerarld Felming, herausgegeben von Gita Petersen, Einleitung von Gita Petersen, Vorwort von Klaus Harpprecht.
- Dederichs, M.R., Heydrich — het gezicht van het kwaad, Fontaine Uitgevers, ’s Gravenland, 2007
- Lumsden R., Medals and Decorations of Hitler's Germany, Airlife, Shrewsbury, 2001
- Thies A., 25. Auktion, Auktionshaus Andreas Thies, Sammlungsgegenstände des 20. Jahrhunderts, Russische Orden und Ehrenzeichen, Militaria, Historische Sammlungsgegenstände, Orden und Ehrenzeichen, 10. Dezember 2004
ПосиланняРедагувати
- Heydrich, Reinhardt «Reinhard» — нагороди обергрупенфюрера СС Гейдріха (англ.)