Генріх Мюллер (нім. Heinrich Müller, 28 квітня 1900 — ?) — шеф таємної державної поліції (IV управління РСХА) Німеччини (19391945). Групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (1941), заступник Рейнхарда Гейдріха. № за НСДАП — 4583199, № в СС — 107 043.

Генріх Мюллер
нім. Heinrich Müller
Генріх Мюллер
Голова Гестапо
 
Народження: 28 квітня 1900(1900-04-28)
Мюнхен, Німеччина
Смерть: не підтверджена
не підтверджене
Країна: Німеччина
Партія: Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Батько: Алоїз Мюллер
Мати: Анна Мюллер
Діти: Райнхард-син, Елізабет-дочка
 
Військова служба
Звання: SS-Gruppenführer Collar Rank.svg Группенфюрер СС,
Generalleutnant der Polizei Shoulderboard.gif генерал-лейтенант поліції
Нагороди:
Золотий Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий хрест «За заслуги» (Баварія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років у поліції» 1-го ступеня
Медаль «За вислугу років у поліції» 2-го ступеня
Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Йольський свічник СС
Спортивний знак СА

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Генріх Мюллер народився 28 квітня 1900 року в Мюнхені, був єдиною дитиною в родині колишнього поліцейського, згодом дипломованого садівника католика Алоїза Мюллера та його дружини Анни.

Навчався Генріх досить добре, в 1914 році був зарахований помічником механіка Баварських авіаційних майстерень. 1917 року записався добровольцем на фронт, 11 червня того ж року був зарахований у Люфтваффе, до 1918 завершив льотну підготовку і з квітня воював на Західному фронті, скоїв самостійний наліт на Париж. 13 липня 1919 демобілізувався в званні віце-фельдфебеля, був кавалером Залізного Хреста 2-го і 1-го класів.

1 грудня 1919 поступив на службу до мюнхенської поліції, в 1920 році був переведений у службу безпеки управління поліції Мюнхена, де його обов'язком була боротьба з рухами лівої орієнтації (комуністи, марксисти і т. д.). У 1923 році отримав середню освіту, а в 1929 склав на «дуже добре» іспит за фахом і обійняв посаду секретаря поліції.

17 червня 1924 Генріх Мюллер одружився з дочкою заможного власника друкарні і видавця Отто Дішнера Софією, з якою познайомився ще в 1917 році за досить прозових обставин: вони разом чекали одного трамваю. Шлюб складався не дуже вдало, часто подружжя жили окремо. Будучи шефом Гестапо, Мюллер завів собі коханку. У їхньому шлюбі народилося двоє дітей: син Рейнхард і дочка Елізабет. Потрібно відзначити, що дружина Мюллера прожила 90 років і померла 3 березня 1990 в Мюнхені.

1 вересня 1933 Мюллера було переведено до Баварської політичної поліції, яка стала незалежною і перебувала у підпорядкуванні Рейнхарда Гейдріха. Гейдріх високо цінував професійні якості «мовчазного баварця» і постійно приділяв йому всіляку підтримку і просував у службі. 20 квітня 1936 Г. Мюллер став членом СС, отримав звання Штурмфюрера СС і був зарахований до Головного управління СД. «Як Мюллер дослужився до керівної посади в СС — нам не зрозуміло», — писало місцеве керівництво НСДАП в Мюнхені 1936 року. В політичній поліції, потім — Гестапо у відділі II 1, Мюллер займався боротьбою з комуністами, марксистами, профспілковими рухами і т. д., був відмінно знайомий з радянською системою державної безпеки, якою захоплювався. У 1935 році керував об'єднанням баварської політичної поліції і Гестапо. Особисто керував складанням картотеки Гестапо.

Досить швидко просувався службовими сходами в СС: у квітні 1936 року отримав звання штурмбанфюрера СС, в листопаді — оберштурмбанфюрера СС, 1937 — штандартенфюрера СС. Після анексії Австрії кілька місяців був там інспектором поліції безпеки і СД. Вступив до НСДАП лише 31 травня 1939 року. Особисто керував «нападом» на радіостанцію в Гляйвіце, що послужило приводом до початку Другої Світової війни. Швидко продовжував кар'єрний ріст: у 1939 році він отримав звання Оберфюрер СС, в 1940 — генерал-майора поліції і Бригадефюрер СС, а в 1941 — генерал-лейтенанта поліції і групенфюрера СС, — у цьому званні він і закінчив війну.

27 вересня 1939 Мюллер був призначений шефом IV відділу РСХА (Гестапо). У 1941 призначений уповноваженим з питань східно-європейських країн, відповідав за знищення радянських військовополонених і депортацію радянських громадян. У його безпосередньому підпорядкуванні знаходився відділ, що здійснював «превентивні арешти», наказ про які віддавав особисто він. Був одним з небагатьох людей в Третьому Рейху, хто був інформований про всі події, що відбуваються. 20 січня 1942 брав участь у Ванзейській конференції з «остаточного вирішення єврейського питання». Керував масовими арештами після 20 липня 1944, особисто заарештував шефа V Управління РСХА Артура Небе.

З низки відомостей групенфюрер СС Г. Мюллер покінчив життя самогубством в будівлі рейхсканцелярії. О першій годині ночі 2 травня 1945 начальник імперської служби безпеки (ця служба займалася виключно охороною Гітлера) групенфюрер СС Ганс Раттенхубер, залишаючи рейхсканцелярію, запропонував Мюллеру йти з ним, але той відмовився, сказавши "Ні, Ганс, режим впав, і я впав разом з ним ". У липні-серпні 1945 року союзна адміністрація розпорядилася розкрити всі могили в центрі Берліна і перепоховати трупи. Ніби-то на території Імперського міністерства авіації в груповій могилі був виявлений труп у формі группенфюрера СС, а в нагрудній кишені було знайдено посвідчення на ім'я Генріха Мюллера, тіло було перепоховане на єврейському кладовищі «Гроссгамургштрассе». Проте ексгумація трупа 25-27 вересня 1963 не дала підтвердження смерті шефа Гестапо, було встановлено, що останки належать як мінімум трьом особам.

Існує ряд версій з приводу зникнення Мюллера. Вальтер Шелленберг, наприклад, заявляв, що Мюллер ще під час війни встановив зв'язок з радянською розвідкою і після війни переховувався в СРСР. А близько 15 років тому в США вийшла книга і телепередача, автор якої розповідає про свої зустрічі з колишнім шефом Гестапо в 50-х роках в Америці …

ЗванняРедагувати

ПосадиРедагувати

  • Помічник (1 грудня 1919)
  • Помічник в канцелярії (1 липня 1921)
  • Асистенпт в канцелярії (1 серпня 1922)
  • Асистент в поліції (1 квітня 1923)
  • Секретар в поліції (1 липня 1929)
  • Старший секретар в поліції (1 травня 1933)
  • Старший секретар-криміналіст, інспектор криміналіст (16 листопада 1933)
  • Старший інспектор-криміналіст (1 листопада 1934)
  • Головний урядовий радник і кримінальний радник (3 червня 1937)
  • Начальник кримінальної поліції (22 червня 1939)
  • Начальник гестапо (1 жовтня 1939)

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Існує непідтверджене припущення, що Мюллер був нагороджений Німецьким Орденом.[3]

Образ Мюллера в кінематографіРедагувати

Рік Назва фільму/серіалу Актор
1973 17 миттєвостей весни Леонід Бронєвой
2008 Гітлер капут! Юрій Гальцев
2015 Підірвати Гітлера Йоган фон Бюлов

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Meyer E. The Factual.List of Nazis Protected By Spain
  2. а б в Генріх Мюллер на сайті Traces of War (Нідерландська). Архів оригіналу за 24 липня 2018. 
  3. Gregory Douglas, GEHEIMAKTE GESTAPO-MÜLLER. www.vho.org. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 31 серпня 2019. 

ЛітератураРедагувати

  • Зегер А. Гестапо-Мюллер. Карьера кабинетного преступника. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. — 384 с. — ISBN 5-85880-445-4.
  • Gregory Douglas: Geheimakte Gestapo-Müller – Dokumente und Zeugnisse aus den US-Geheimarchiven, Druffel-Verlag, Berg am Starnberger See 1995, ISBN 3-8061-1104-9
  • Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 1977

ПосиланняРедагувати