Відкрити головне меню

Разумков Дмитро Олександрович

український політик

Дмитро Олександрович Разумков (нар. 8 жовтня 1983, Бердичів, Житомирська область) — голова політичної партії «Слуга народу»[1], речник виборчого штабу кандидата у президенти України Володимира Зеленського у президентській компанії 2019 року. Член Партії регіонів у 2006–2010 роках.

Дмитро Олександрович Разумков
Народився 8 жовтня 1983(1983-10-08) (35 років)
Бердичів, Житомирська область
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність Голова політичної партії
Відомий завдяки політтехнолог Володимира Зеленського
Alma mater Київський інститут міжнародних відносин, Національний університет державної податкової служби
Партія Слуга народу
Батько Разумков Олександр Васильович
Мати Кудря Наталія Іванівна

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 8 жовтня 1983 року у Бердичеві Житомирської області[2].

Дмитро закінчив київський ліцей № 38. Закінчив Київський інститут міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини» та Національний університет державної податкової служби за спеціальністю «Правознавство»[2].

Працював у сфері політичного консультування, політтехнології та виборів з 2006 року. У партнерстві з Василем Моканом та Неллі Яковлєвою керував «Ukrainian Politconsulting Group»[2].

У 2006–2010 роках був членом Партії регіонів. Вийшов з партії, коли Віктор Янукович переміг на президентських виборах 2010 року[2]. Дмитро так говорить про свою участь у ПРУ: «Мені тоді було 22 роки. Мій прихід в Партію регіонів був усвідомлений після 2004 року. Я не підтримував Віктора Ющенка. І так я потрапив у Партію регіонів. Я ніколи не був у Молодих регіонах. Це — фейк. Прийшов туди, тому що я не сприймав ситуацію у державі у 2004, 2005 і 2006 роках»[3].

У 2010–2014 роках працював з Сергієм Тігіпком, з яким знався ще батько Дмитра ще з часів роботи у Дніпропетровському комсомолі і якого запропонував на посаду віце-прем'єра в уряд Павла Лазаренка[2].

У президентській компанії 2019 року працював речником виборчого штабу кандидата у президенти України Володимира Зеленського. Стверджував, що працював на волонтерських засадах і не має домовленостей щодо посади, місця, або перспектив[2].

Дмитро Разумков очолив політичну партію «Слуга народу» після призначення її колишнього голови Івана Баканова 22 травня 2019 року заступником голови СБУ, начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ.[1]

Очолив виборчий список партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року.[4]

Публічне використання російської мовиРедагувати

Дмитро публічно принципово говорить російською мовою: «Поки є у нас російська агресія, поки у нас є бажання російської держави захищати російськомовне населення, то під час ефірів я використовую виключно російську мову. Тому що я вважаю, що не треба приїздити на танках, приходити з кулеметами, автоматами та „зеленими чоловіками“ та захищати мене як російськомовне населення»[5]. Він вважає, що питання мови не на часі, поки в країні триває війна[2].

Сім'яРедагувати

Батько. Дмитро Разумков є старшим сином покійного першого помічника 2-го президента України Леоніда Кучми Олександра Разумкова. Коли народився Дмитро батько працював у Дніпропетровському обласному комітеті ЛКСМУ та у ідеологічному відділу ЦК ЛКСМУ[2].

Мати Дмитра Разумкова — Наталія Кудря, акторка, народна артистка України[2].

Дмитро Разумков має рідного брата по батьку — Гліба, який народився у цивільному шлюбі батька з головним редактором «Дзеркала тижня» Юлією Мостовою. Гліба всиновив Анатолій Гриценко, який побрався із Мостовою 2003 року.

Дмитро одружений. Має двох дітей[2].

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Разумков очолив партію “Слуга народу”. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-05-28. 
  2. а б в г д е ж и к л 10 фактів із життя Дмитра Разумкова, головного політтехнолога Зеленського. espreso.tv. Процитовано 2019-04-20. 
  3. Телевізійний канал ZIK, 2 квітня 2019 р.
  4. На з’їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії Радіо Свобода
  5. Телевізійний канал ZIK, 2 квітня 2019 р.

ПосиланняРедагувати