Альбрехт-Станіслав Радзивілл

Князь Альбрехт-Станіслав Радзивілл (чи Альберт Станісла́в Радзивілл,[2] (лит. Albertas Stanislovas Radvila; 1 липня 1593, Олика — 12 листопада 1656, Ґданьськ) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського, історик. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. ІІІ-й ординат на Олиці.[3]

Альбрехт-Станіслав Радзивілл
Albrycht stanislaw radziwill portrait 1640.jpg
Народився 1 липня 1595(1595-07-01)
Олика, Lutsk Countyd, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 12 листопада 1656(1656-11-12)[1] (61 рік)
Гданськ, Гданський повіт[d], Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Громадянство
(підданство)
Flag of the Grand Duchy of Lithuania 1792.svg Велике князівство Литовське
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Діяльність політик
Alma mater Вільнюський університет
Знання мов латина і польська[1]
Титул Імперський князь
Посада Q25712800?, польський курфюрстd, Великий канцлер литовський, Підканцлер литовський, Луцький староста, Q66201163?, Q66201174? і Q66201026?
Рід Радзивілли
Батько Станіслав Радзивілл
Мати Q63167876?
Брати, сестри  • Eufémia Radziwiłłd
У шлюбі з Anna Krystyna Lubomirskad
Герб

БіографіяРедагувати

Народився в Олиці (тепер селище Волинської області) в сім'ї князя, великого литовського маршалка, І-го ордината на Олиці Радзивілла Станіслава та його дружини Маріанни Мишчанки. Молодший брат другого ордината Олики Миколая Криштофа Радзивілла.[3] Рано став сиротою, його опікуном був стрийко Миколай-Криштоф Радзивілл (Сирітка).[4]

З 1617 року був пов'язаний з двором Сігізмунда ІІІ, король сприяв його кар'єрі. В 1619 — посол Волинського воєводства на сейм. З 23 лютого 1619 — підканцлер литовський за сприяння королеви Констанції,[4] з 1623 — великий канцлер литовський. У 16181622 був луцьким старостою[5].

На рубежі 1630-40-х років досить часто відвідував Броди — маєток свого друга та свояка Станіслава Конецпольського.[6] 1647 року на сеймі захищав кузина-кальвініста Януша Радзивілла, що не дозволило розпочати проти останнього судовий процес.[7]

Власник значних земельних маєтків на Волині. Був фундатором костелу-колегіати в Олиці, єзуїтської колегії в Пінську.

Автор «Мемуарів» латинською мовою, що охоплюють період історії Польщі 1632-56. Зокрема, причиною повстання вважав «значну кількість наших[8] злих вчинків та утиски бідних»,[7] У них є відомості про події національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. А.-С. Радзивілл відзначав всенародний характер війни в Україні, змушений був визнати героїзм армії українських козаків. Також казав:

Козаки і чернь здійснили нечувані злочини, бо нечувані були наші гріхи.[9]

Помер в Ґданьську, був похований у крипті колегіати Святої Трійці в Олиці (у 1636 р. було приготовано гробівці для нього та першої дружини). У 1946 р. його рештки були поховані у спільній могилі на католицькому цвинтарі Олики.[10]

РодинаРедагувати

Перша дружина — Реґіна Айзенрайх (шлюб 1619 року, померла 6 квітня 1637 р. в Олиці,[10] була похована в Олицькій колегіаті[11]), придворна, вдова брест-куявського воєводи Міхала Дзялиньського;[4] друга — донька руського воєводи Станіслава Любомирського Кристина Анна (*1618 — †16/17 березня 1667, Пінськ;[10] шлюб 1638 р.). Дітей не мав.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Русина О. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… — С. 28.
  3. а б в Radziwiłłowie (02) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  4. а б в Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 143.
  5. Троневич П. Луцький замок в історії України. — Луцьк,2007 — С. 116.
  6. Русина О. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… — С. 33.
  7. а б Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 146.
  8. тобто панівного класу
  9. Карпенко О. Чорна тінь Волинської трагедії // Сільські вісті. — 2016. — № 65 (19397) (15 лип.). — С. 2.
  10. а б в Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 148.
  11. Ołyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 528. (пол.) — S.528. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати