В математиці, зокрема теорії алгебр Лі, підалгебрами Картана називаються певні нільпотентні підалгебри, які зокрема мають велике значення для класифікації напівпростих алгебр Лі і в теорії симетричних просторів. Названі на честь французького математика Елі Картана.

Означення ред.

Нехай   — алгебра Лі. Підалгебра   називається підалгеброю Картана, якщо вона є нільпотентною і рівна своєму нормалізатору. Формально ці умови можна записати як:

  •   для деякого   (нільпотентність)
  •  (самонормалізованість).

Еквівалентним є таке означення: нільпотентна підалгебра   називається підалгеброю Картана, якщо вона є рівна своїй нуль-компоненті Фіттінга, тобто множині:

 
де  приєднане представлення групи Лі.

Властивості ред.

  • Підалгебри Картана є максимальними нільпотентними підалгебрами, тобто не містяться у строго більших нільпотентних підалгебрах.
  • Довільна скінченновимірна алгебра Лі над нескінченним полем має підалгебру Картана.
  • Для скінченновимірної алгебри Лі над алгебраїчно замкнутим полем характеристики 0 усі підалгебри Картана є спряженими щодо автоморфізмів алгебри Лі і зокрема є ізоморфними. Розмірність алгебр Картана називається рангом алгебри Лі. У випадку, якщо алгебра Лі є розв'язною, то ці властивості є справедливі і для полів, що не є алгебраїчно замкнутими.
  • В тих же припущеннях, що і вище, довільна максимальна нільпотентна підгрупа, розмірність якої рівна рангу алгебри Лі, є підгрупою Картана.
  • Образ підалгебри Картана при сюр'єктивному гомоморфізмі алгебр Лі є підалгеброю Картана.
  • Нехай для скінченновимірної алгебри Лі над нескінченним полем   є регулярним елементом, тобто елементом, для якого нульова компонента Фіттінга ендоморфізму   має мінімальну розмірність. Тоді підалгебра  , елементами якої є  , такі, що   для деякого  , є підалгеброю Картана. Для полів характеристики 0 всі підалгебри Картана мають вид як для відповідного регулярного елемента   Кожен регулярний елемент належить одній і тільки одній підгрупі Картана.
  • Якщо   є деяким розширенням поля, то підалгебра   є підалгеброю Картана тоді і тільки тоді, коли   є підалгеброю Картана алгебри  

Приклади ред.

 
є підалгебра діагональних матриць
 .
Будь-яка інша підалгебра Картана   є спряженою до  .
  • Натомість, наприклад, у алгебрі   є неспряжені підалгебри Картана, зокрема
 
і
 .
  • Розмірність алгебри Картана загалом не є максимальною розмірністю абелевої підалгебри, навіть для простих алгебр над полем комплексних чисел. Наприклад, алгебра Лі   має підалгебру Картана розмірності 2n−1, але розмірність її абелевої підалгебри, що складається з усіх матриць виду  , де A — довільна матриця розмірності n×n, є рівною n2. Ця підалгебра не є підалгеброю Картана, оскільки строго міститься у нільпотентній підалгебрі верхніх трикутних матриць з нульовими діагональними елементами.
  • Прикладом максимальної нільпотентної підалгебри, що не є підалгеброю Картана, може бути алгебра   матриць виду   де   одинична матриця порядку n, а матриці   є верхніми трикутними з нульовими діагональними елементами. Дані матриці утворюють абелеву підалгебру загальної лінійної групи і можна довести, що ця алгебра є максимальною нільпотентною підалгеброю. Проте, якщо Y є діагональною матрицею, не всі елементи якої є рівними, то   хоча  , і друга вимога в означенні підалгебри Картана не виконується.

Напівпрості алгебри Лі ред.

Якщо   є напівпростою алгеброю Лі над алгебраїчно замкнутим полем характеристики 0, тоді підалгебра Картана   є абелевою і образи приєднаного представлення  , обмеженого на  , є одночасно діагоналізовними у множині вагових векторів, до того ж   є власним простором, що відповідає вазі  . Також справедливим є розклад в пряму суму

 

де

 

і

 .

Зокрема у випадку

 
 

якщо позначити   матрицю з елементом   в позиції   і іншими елементами, рівними  , тоді розклад має вид

 

де   для ваги

 .

Література ред.

  • Élie Cartan: Sur la structure des groupes de transformations finis et continus. Thèse, Paris 1894.
  • Anthony W. Knapp: Lie groups beyond an introduction. (Progress in Mathematics, 140). Second edition. Birkhäuser, Boston, MA 2002, ISBN 0-8176-4259-5.