Шевченка, 31
Неоготи́чний буди́нок із ве́жками — київський прибутковий будинок у стилі неоготики, розташований на бульварі Тараса Шевченка, 31. Зразок використання характерних для початку ХХ сторіччя форм історизму в оформленні пересічної житлової споруди[1]. За рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року будинок поставлений на облік пам'яток архітектури[2].
| Неоготичний будинок | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Будинок із неоготичними вежками | ||||
50°26′45″ пн. ш. 30°29′47″ сх. д. / 50.44588888891666301° пн. ш. 30.49641666669444362° сх. д.Координати: 50°26′45″ пн. ш. 30°29′47″ сх. д. / 50.44588888891666301° пн. ш. 30.49641666669444362° сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятка архітектури та містобудування | |||
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Київ | |||
| Архітектурний стиль | неоготика | |||
| Засновано | 1903 | |||
| Відомі мешканці | Іван Франко, Єлисей Трегубов | |||
| Адреса | Бульвар Тараса Шевченка | |||
 | ||||
 Шевченка, 31 у Вікісховищі | ||||
Фланги фасаду спотворені сучасними заскленими балконами.
Історія
ред..jpg)
.jpg)
Загальний інтерес формами готики у Києві спричинила архітектура нової Київської фортеці (1831—1861). У ХІХ сторіччі з'являються особняк Івана Терещенка (1874—1875), будинок аптекаря Фроммета (1873—1882). До готики знову звернулися у добу захоплення історичними стилями на зламі XIX—XX століть, коли у Києві спорудили вишуканий зразок неоготики архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая (1899). У цей же час зводять цілу низку прибуткових будинків з неоготичними елементами в оздобленні фасадів: Замок Річарда на Андріївському узвозі, 15 (1902); Будинок з котами на Гоголівській, 23 (1909); будинок Ікскюль-Гільденбанда на вулиці Левашовській, 19 (1901) та інші[3].
Неоготичний будинок із вежками звели у 1903 році, ймовірно, за проєктом архітектора Мартина Клуга.
На початку XX сторіччя в будинку жив Єлисей Трегубов, український культурний, громадський діяч, історик, етнограф, співробітник журналу «Кіевская старина», член Старої громади і комісії із складання словника української мови Української академії наук. Викладав у Колегії Павла Ґалаґана, а на час проживання — у Фундуклеївській жіночій гімназії[1].
4—12 квітня 1909 року у квартирі Єлисея Трегубова зупинявся письменник Іван Франко (1856—1916). Франко був одружений з Ольгою Хоружинською, сестрою дружини Трегубова. Під час приїзду письменник побував на поставленій за його твором виставі «Украдене щастя» у театрі Миколи Садовського. Завітав до Українського клубу, Українського наукового товариства, редакцій «Літературно-наукового вісника» на Володимирській вулиці, 28 і газети «Рада» на вулиці Ярославів Вал, 6. Відвідав українського композитора Миколи Лисенка на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці (вулиці Саксаганського, 95-б) й Олени Пчілки на вулиці Саксаганського, 97[1].
Архітектура
ред.
Будинок оформлений у стилі неоготики. Споруда — п'ятиповерхова, у центрі — шестиповерхова, цегляна, тинькована, паралелепіпед у плані. Має односекційне, двобічне планування. Парадний вхід і сходова кліть[de] розміщені на центральній осі. Праворуч — арковий проїзд на подвір'я.
Центральна частина чолового фасаду акцентовано стрілчастим порталом головного входу. Сходова кліть підкреслена вертикалями здвоєних віконних прорізів і фланкована тричвертєвими колонами заввишки у два поверхи. Зверху — аттик із трикутним фронтоном, який оздоблюють дві циліндричні вежки зі шпилями.
Стрілчасті ніші у трьох центральних пряслах над вікнами четвертого поверху прикрашені ліпленим орнаментом, що надає декоративному оздобленню особливої вишуканості[1].
Сучасний стан
ред.Споруда використовується як житловий будинок із торговельними приміщеннями на першому поверсі. У будинку 16 квартир. Загальна площа квартир 1170,01 м². Фундамент стрічковий[4].
Наприкінці ХХ сторіччя власники квартир спаплюжили фасад будинку заскленими балконами. Первісний вигляд спотворений також добудованим поверхом.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Звід пам'яток історії та культури України.
- ↑ Інформаційний зведений перелік об'єктів культурної спадщини Шевченківського району, с. 180.
- ↑ Малаков Д. Прибуткові будинки Києва, 2009, с. 96.
- ↑ Бульвар Тараса Шевченка, 31 [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.]. Характеристики будинків на карті Києва
Джерела
ред.- Дмитрук Світлана, Максимова Галина. Житловий будинок 1903 року, в якому зупинявся Іван Франко // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1 (ч. 3). — С. 1976-1977.
- Інформаційний зведений перелік об'єктів культурної спадщини Шевченківського району (PDF). 01.01.2017. Процитовано 1.10.2017.
- Д. Малаков. Прибуткові будинки Києва. — К. : "Кий", 2009. — 5000 прим. — ISBN 978-966-8825-53-8.