Колегія Павла Ґалаґана

Коле́гія Павла́ Ґалаґа́на — приватна чоловіча гімназія, заснована у Києві Григорієм Ґалаґаном (відкрилася 1 (13) жовтня 1871 р.).

Колегія Павла Ґалаґана
Колегія Павла Ґалаґана сьогодні
Тип гімназія
Країна Україна
50°26′42″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.51650000002777929° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.51650000002777929Координати: 50°26′42″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.51650000002777929° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.51650000002777929
Засновано 1 (13) жовтня 1871 року
Закрито 1917
Адреса Україна, Київ, вул. Богдана Хмельницького, 9
CMNS: Колегія Павла Ґалаґана у Вікісховищі

ПриміщенняРедагувати

Колегія розташовувалася на розі вулиць Фундуклеївської нині вулиця Богдана Хмельницького та Терещенківської в будинку-пам'ятнику архітектури 19 століття, побудованому в 1871 році в стилі пізнього класицизму за проєктом архітектора О. Я. Шилле.

Вишуканий двоярусний інтер'єр бібліотеки Колегії червоного дерева був розроблений італійськими майстрами й зберігся до наших днів майже повністю. У 1885 і 1886 рр. в бібліотеці Колегії тривалий час працював Іван Франко.

У травні 1886 року в каплиці при колегії (церква Святого Павла) Іван Франко вінчався з Ольгою Хоружинською[1] (сестрою дружини викладача колегії Є. Трегубова).

ІсторіяРедагувати

Зазначена споруда Колегії була власністю Київського дворянського зібрання.

Григорій Ґалаґан заснував колегію як пам'ять про свого померлого сина, відписавши на її утримання великі маєтності в Полтавській і Чернігівській губерніях. Загальна вартість земель, подарованих на утримання колегії, становила 275 тис. рублів, що на той час становило величезну суму. Г. Ґалаґан також подарував колегії велику бібліотеку (по революції частково передану до Державної Публічної Бібліотеки УРСР).

Назву колегії взято для збереження традиційної назви колишніх колегій.

Архітектурний ансамбль колегії складався з 5 споруд по вулиці Фундуклеївській (тепер Богдана Хмельницького), реконструйованих 1870 року архітектором О. Шіле.

Навчальний заклад був розрахований на навчання і проживання в інтернаті 70 вихованців. Учні приймалися з усіх українських земель, зокрема з тих, що перебували у складі Австро-Угорщини.

Колегія за програмою дорівнювала 4 старшим класам класичної гімназії і була розрахована на виховання 70 учнів (30 стипендіатів Г. Ґалаґана і 40 своєкоштних), що всі мали жити в інтернаті.

Науково-методичне піклування над колегією здійснював Київський університет Святого Володимира.

Колегія вважалася одним із найкращих приватних навчальних закладів Києва, який царська «охранка» називала «Розсадником українства». Тут неодноразово бували представники української літератури, а в період з 1885 по 1886 роки в працював відомий український письменник Іван Франко.

Колегія увійшла в історію української культури й освіти як «школа академіків». З Колегією пов'язані імена відомих діячів науки, освіти, літератури, серед яких академіки В. Липський, А.Кримський, В. Грабар, Г Костюк, М. Котляревський, Д. Петрушевський, поети М.Драй-Хмара, П.Филипович, а також П. Житецький, М.Мурашко, М.Пимоненко та багато інших митців та науковців.

У часи УНР у будівлі, за свідченням Дмитра Дорошенка, містилося Міністерство військових справ.

По революції більшовики ліквідували Колегію, перетворивши її на «трудову школу».

За радянських часів у цьому будинку знаходилась с/ш № 92 імені Івана Франка. Після пожежі 1976 року й до сьогодні у приміщенні Колегії Павла Ґалаґана міститься Національний музей літератури України.

Директори колегіїРедагувати

Директорами й учителями Колегії було багато членів Старої Громади й визначних українських діячів:

Викладачі

та інші.

Випускники колегіїРедагувати

Див. також: Випускники Колегії Павла Галагана Колегія виховала плеяду визначних учених, юристів, медиків, літераторів. Серед них:

 
Павло Филипович (стоїть крайній справа) і Михайло Драй-Хмара (стоїть восьмий справа) на уроці трудового навчання в Колегії Павла Ґалаґана.

та ін.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати