Степович Андроник Іоаникійович
Андро́ник Іоани́кійович (Оникійович) Степо́вич (справжнє прізвище Дудка-Степович; 1857, Прилуки[1] — 26 січня 1935, Київ) — історик-славіст, літературознавець, історик літератури, перекладач творів слов'янських письменників, директор Колегії П. Ґалаґана, доцент і професор Київського університету.
| Андроник Іоаникійович Степович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1857 Прилуки |
| Помер | 26 листопада 1935 Київ |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | славіст, історик, публіцист, педагог |
| Alma mater | Імператорський університет Святого Володимира |
| Галузь | історія |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка Імператорський університет Святого Володимира |
| Вчене звання | професор |
| Науковий керівник | Котляревський Олександр Олександрович Житецький Павло Гнатович |
 Роботи у Вікіджерелах | |
Життєпис
ред.Народився 1857 року в Прилуках.
У 1875 році закінчив Колегію П. Галагана, у 1879 році Імператорський університет Святого Володимира. Учень О. О. Котляревського та П. Г. Житецького. Став членом Історичного товариства імені Нестора-Літописця.
Працював інспектором народних училищ Волинської губернії. У 1879—1888 роках викладав російську словесність (українська була під забороною) у київських гімназіях, у 1895—1917 роках слов'янську філологію у Київському університеті.
У 1893—1906 роках був директором Колеґії Павла Галагана.
У 1907 році заснував у Києві приватну чоловічу гімназію.
Після жовтневого перевороту у 1920—1924 роках професор славістики в Київському інституті народної освіти, читав слов'янську філологію аспірантам ВУАН (до 1930 року).
Помер 26 листопада 1935 року у Києві. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 21, ряд 6, місце 4).
Наукова діяльність
ред.Автор високошкільних підручників з історії слов'янських літератур статей і рецензій в російських і українських журналах. Підручники за авторством Степовича:
- «Очерк истории чешской литературы», 1886;
- «Очерки из истории славянских литератур», 1893;
- «Очерки истории сербохорватской литературы», 1899.
Редагував «Ежегодник Коллегии П. Ґалаґана» (з 1894 року), збірки «Славянская Беседа» (2 тт., 1888 — 1891), «Рассвет» (1893), публікував матеріали з архівів Г. Ґалаґана та студії до соціальної історії Правобережжя.
Примітки
ред.- ↑ за даними УРЕ: село Лебединці, тепер Срібнянського району Чернігівської області
Джерела
ред.- Ясь О. В. Степович Андроник Іоаникійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 851. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Рекомендована література
ред.- Степович (Дудка-Степович) Андроник Іоаникійович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.220-221-
- Кухто А. Д. АНДРОНИК СТЕПОВИЧ (1856—1935 РР.): ЖИТТЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ / ISSN 2076-5908. Вісник Черкаського університету. Серія «Історичні науки». 2019. № 1. С. 14-22.
- А. Степович на сайті «Українці в світі»