Котляревський Олександр Олександрович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Котляревський Олександр Олександрович
Народився	1837(1837) Кременчук
Помер	29 вересня (11 жовтня) 1881(1881-10-11) Піза, Італія
Країна	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	філолог, етнограф, славіст, археолог, викладач університету
Alma mater	Московський університет
Галузь	слов'янознавство, етнографія і археологія
Заклад	Дерптський університет Київський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук
Науковий керівник	Грановський Тимофій Миколайович Кудрявцев Петро Миколайович Бодянський Осип Максимович
Відомі учні	Стороженко Андрій Володимирович
Членство	Петербурзька академія наук
Відомий завдяки:	Один із засновників та голова Історичного товариства імені Нестора-Літописця
Діти	Котляревський Нестор Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Котляре́вський (псевдонім: Скубенко Чуприна; *1837, посад Крюків, нині у складі Кременчука — †29 вересня (11 жовтня) 1881, Піза, Італія) — український етнограф, філолог, славіст. Батько історика Нестора Котляревського.

Біографія

Народився у Крюкові поблизу Кременчука в родині полтавських дворян, у 1853 р. закінчив Полтавську гімназію і вступив на історико-філологічний факультет Московського університету, де слухав лекції Т. Грановського, П. Кудрявцева і студіював слов'янську філологію у О. Бодянського. У 1857 р. він закінчив університет і почав викладати російську словесність у середніх навчальних закладах Москви, зокрема в Олександрівському кадетському корпусі, активно займався науковою діяльністю.

Учень Осипа Бодянського, разом з яким 9 травня 1861 року був серед тих, хто прощався з Шевченком у церкві Тихона-чудотворця у Москві. У 1862 р. був заарештований за підозрою в антиурядовій діяльності. Поки тривало слідство, протягом півроку перебував в ув'язненні в Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці, де захворів на туберкульоз. Незважаючи на відсутність складу злочину О. Котляревського, за ним встановили поліцейський нагляд до червня 1869 р. і заборонили вступати на державну службу. Повернувшись до Москви, вчений займався літературною діяльністю і активно працював у заснованому в 1864 р. Археологічному товаристві, у виданнях якого видрукував чимало своїх досліджень.

У 1867 р. він отримав дозвіл служити в навчальних закладах Дерптського навчального округу. Після захисту в 1868 р. магістерської дисертації був прийнятий на посаду екстраординарного професора Дерптського університету по кафедрі російської мови і слов'янського мовознавства. Досконало володіючи німецькою мовою, вчений швидко призвичаївся до обстановки (викладання велося німецькою мовою, а серед професорів і студентів переважали балтійські німці) і працював досить плідно. Але у ці роки у нього став швидко розвиватися туберкульоз і в 1872 р. він виїхав на лікування за кордон, а потім за станом здоров'я звільнився з університету. У Празі він видрукував двома книгами свою докторську дисертацію з давньої історії поморських і балтійських слов'ян 17 листопада 1874 р. захистив її у Петербурзькому університеті й за два тижні отримав ступінь доктора слов'янської філології.

З 1875 р. Олександр Котляревський — ординарний професор кафедри слов'янської філології Київського університету. Був одним із засновників та головою Історичного товариства імені Нестора-Літописця.

О. О. Котляревський обстоював самобутність і самостійність української мови, потребу розвитку її літературної форми («Народні оповідання Марка Вовчка», 1859; російською мовою — «Нові праці з російської старовини й народності», 1861; «Старовина і народність за 1861 рік», 1862). Обґрунтовано розвінчав псевдонаукову теорію М. Погодіна про неавтохтонність українців («Чи були малоруси споконвічними жителями Полянської землі, чи прийшли з-за Карпат в XIV столітті?», 1862; «Давня руська писемність. Спроба бібліографічного викладу історії її вивчення», 1881). Розвинув думки про Г. Квітку-Основ'яненка як творця нової української прози і засновника прозового стилю української літературної мови («З приводу праці Г. Данилевського про Основ'яненка», 1856). Вагомо заперечив норманську теорію походження східних слов'ян («Слов'яни і Русь у найдавніших арабських письменників», 1868).

Праці

• «Были ли малоруссы исконными обитателями Полянской земли или пришли из-за Карпат в XIV в.?» // Основа, № 11, 1862.(рос. дореф.)
• «О погребальных обычаях языческих славян» (1868)(рос. дореф.);
• «Древности юридического быта Балтийских славян: Опыт сравнительного изучения славянского права». — Прага, 1874(рос. дореф.);
• «Книга о древностях и истории Поморських славян в ХІІ веке: Сказания об Оттоне Бамбергском в отношении славянской истории и древности.» — Прага, 1874(рос. дореф.);
• «Об обычаях у славян при рождении дитяти до его возмужания» // ЧИОНЛ. — 1879;
• «Очерк истории поединков у славянских племен» // ЧИОНЛ. — 1888(рос. дореф.);
• «Сведения о текущей исторической и археологической литературе» // ЧИОНЛ. — 1879(рос. дореф.);
• «О текущей русской исторической литературе» // ЧИОНЛ. — 1888(рос. дореф.);
• «Об изучении древнерусской письменности. Критическое обозрение» // Филологические записки. — 1879.(рос. дореф.)
• «Осип Максимович Бодянский (Историко-библиографическая поминка)» // Славянский ежегодник: Сб. статей по славяноведению / Сост. Н. П. Задерацкий. — К., 1878(рос. дореф.);
• «Очерк учено-литературной деятельности О. М. Бодянского» // ЧИОНЛ. — 1879(рос. дореф.);
• «Поминка об А. С. Грибоедове» // ЧИОНЛ. — 1888(рос. дореф.).

Джерела та література

• П. Г. Усенко. Котляревський Олександр Олександрович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 235. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Котляревский Александр Александрович. В книзі: Биографический словарь профессоров и преподавателей имп. ун-та св. Владимира. К., 1884;
• Пыпин А. Н. Материалы для биографии А. А. Котляревского. СПб., 1894;
• Булахов М. Г. Котляревский Александр Александрович. В книзі: Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды. Биобиблиографический словарь, т. 1. Минск, 1976;
• Лаптева Л. П. Визначний дослідник і пропагандист історії і культури слов'ян. «Архіви України», 1991, № 1.
• В. Ю. Мельниченко. «Арбат очима українця». М.:Олма-Пресс, 2006. — 318 стор. ISBN 5-224-01132-9
• В. Д. Коцюк. «Професор О.Котляревський як голова Історичного товариства Нестора літописця»

Посилання

Й. О. Дзендзелівський. Котляревський Олександр Олександрович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 278.

• О. О. Котляревський на сайті «Зовнішня історія української мови»