Пипін Олександр Миколайович

Пипін Олександр Миколайович (рос. Пыпин Александр Николаевич; 25 березня (6 квітня) 1833(18330406), Саратов — 26 листопада (9 грудня) 1904, Санкт-Петербург) — російський учений, літературознавець (історія літератури), етнограф, академік Петербурзької АН (1898), дійсний статський радник[4], почесний член НТШ (з 1903).

Пипін Олександр Миколайович
Народився 6 (18) квітня 1833[1][2]
Саратов, Російська імперія[1][3]
Помер 9 (22) грудня 1904[1][2] (71 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1][3]
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна  Російська імперія
Діяльність історик літератури, журналіст, літературознавець, етнограф
Alma mater Саратовська чоловіча гімназіяd
Санкт-Петербурзький Імператорський університет
Галузь історія
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Вчителі Срезневський Ізмаїл Іванович
Членство Петербурзька академія наук
Російська академія наук
Сербське вчене товариствоd
Сербська академія наук і мистецтв
Наукове товариство імені Шевченка

CMNS: Пипін Олександр Миколайович у Вікісховищі

Світогляд Пипіна сформувався під впливом М. Г. Чернишевського (його двоюрідного брата), згодом він став дотримуватися помірно ліберальних, просвітницьких поглядів.

Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка[5]. Поборник автономності української культури[6].

Біографія

ред.

За походженням дворянин. Закінчив гімназію в Саратові, після неї рік навчався у Казанському університеті, згодом у Петербурзькому, який закінчив у 1853 році. Став займатися староруською літературою. У 1857 році написав «Литературный очерк истории и сказок русских». Це дало йому змогу здійснити подорож по Європі, а особливо по Слов'янщині. Тривалий час перебував у Празі, де зійшовся з видатними діячами чеського відродження і написав для «Часопису чеського музею» статтю «Письма о русской литературе».

У 1860 році повернувся до Петербурга, де став працювати на кафедрі російської літератури в університеті. У 1861 році видав «Ложные и отреченные книги русской старины» і в цьому ж році залишив університет. 1862 року за дорученням міністерства народної освіти виїхав у другу закордонну подорож.

З 1863 року разом з Чернишевським і Некрасовим став видавати відновлений місячник «Современник». 1866 року часопис був закритий і Пипін перейшов до «Вестника Европы», який видавав Стасюлевичем. У ньому він надрукував багато праць про давню і нову російську літературу.

Пипіну належить огляд слов'янських літератур. В ньому він розглянув історію української літератури у різних країнах (Україна російська, галицька і угорська). Його твори перекладалися німецькою, французькою і чеською мовами.

В роботах Олександра Пипіна з історії російської літератури і громадської думки вперше зустрічається термін «офіційна народність» (1872—1873)[7].

Твори

ред.

Автор фундаментальних робіт:

Інші твори:

  • Нарис літературної історії старовинних повістей і казок російських, СПБ, 1857;
  • М. Є. Салтиков. Ідеалізм Салтикова. Журнальна діяльність. 1863—1864, СПБ, 1899;
  • М. О. Некрасов, СПБ, 1905;
  • Громадський рух в Росії при Олександрі I, 4 вид., СПБ, 1908;
  • Бєлінський. Його життя і листування, 2 вид, Т. 1-2, СПБ, 1908;
  • Характеристики літературних думок від 20-х до 50-х років, 4 вид., СПБ, 1909.

Статті в «Энциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона»[8]

Перевидання:

  • Пыпин, А. Н.. Масонство в России. XVIII и первая четверть XIX в. [Текст] / А. Н. Пыпин. — М. : Век, 1997. — 496 с. — ISBN 5-88987-035-1
  • Пыпин, Александр Николаевич. Религиозные движения при Александре I [Текст] / А. Н. Пыпин ; (авт. предисл.) А. Н. Цамутали. — СПб. : Гуманитарное агентство «Академический Проект», 2000. — 477 с.: ил. — (Пушкинская библиотека). — ISBN 5-7331-0146-6
  • Пыпин, Александр Николаевич. Общественное движение в России при Александре I [Текст] / А. Н. Пыпин. — СПб. : Гуманитарное агентство «Академический проект», 2001. — 557 с.: портр. — (Серия «Пушкинская библиотека» ; т.14.). — ISBN 5-7331-0145-8

Примітки

ред.
  1. а б в г Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 6. — С. 116–117.
  2. а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. а б Пыпин Александр Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Пыпин Алдр Никл. дсс // Алфавитный указатель жителей… [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Весь Петербург на 1903 год. Адресная и справочная книга г. С.-Петербурга. — СПб.: Товарищество А. С. Суворина, 1903. — С. 546. — ISBN 5-94030-052-9. (рос.)
  5. О. В. Ясь. Пипін Олександр Миколайович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 208. — 520 с.
  6. Пипін Олександр Миколайович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С: у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ: Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 118.
  7. Официальной народности теория // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
  8. Пыпин Александр Николаевич (1833—1904) [Архівовано 20 липня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.