Стороженко Андрій Володимирович

громадський діяч антиукраїнського спрямування

Стороженко Андрій Володимирович
Народився 12 серпня 1857(1857-08-12)
Велика Круча
Помер після 1 січня 1926
Країна Російська імперія
Діяльність історик, славіст, публіцист, літературознавець, меценат, політик, літературознавець
Alma mater Київський університет
Галузь історик, славіст, археограф
Заклад Київський університет
Науковий керівник Котляревський Олександр Олександрович
Вчителі Котляревський Олександр Олександрович
Нагороди Уваровська премія

CMNS: Стороженко Андрій Володимирович у Вікісховищі

Андрій Володимирович Стороженко (12 серпня 1857(18570812), Велика Круча, нині Лубенського району Полтавської області — ?) — історик і славіст, громадський діяч, родом з Пирятинщини, вихованець Київського університету (1879; учень Олександра Котляревського). Лауреат Уваровської премії.

Земський і дворянський діяч на Пирятинщині й Переяславщині; голова Переяславської Земської Управи (1886—1892) й переяславський маршал дворянства (1912—1916).

Член Київської археографічної комісії, Товариства Нестора Літописця (заступник його голови), співробітник часопису «Киевская старина», у якій надрукував чимало документальних статей і заміток.

Основні наукові праці Стороженка присвячені історії України й Польщі XV—XVIII століть, серед яких:

З інших — «Литературная история Зеленогорской и Краледворской рукописей» (1880). Стороженко був разом з братом Миколою Стороженком редактором-видавцем родинного архіву «Стороженки» (8 тт., 1902—1910), у якому вміщено перші 2 томи «Родословника» В. Модзалевського (наступних 2 томи були також видані братами Стороженками у 1912—1914 роках).

Як громадсько-політичний діяч, Стороженко стояв на позиціях українського дворянського консерватизму. Замолоду ліберал і українофіл, він згодом (особливо під впливом лівих течій новітнього українського руху), перейшов на платформу російського націоналізму з його антиукраїнським спрямуванням і став одним з лідерів київських «малоросів» («Клуб русских националистов»); автор антиукраїнської праці «Происхождение и сущность украинофильства» (1911).

Відродження української державности у 1917 році Стороженко зустрів вороже (див. редаговану ним збірку «Малая Русь», 1917), а на еміграції видав під псевдонімом «А. Царинный» антиукраїнський памфлет «Украинское движение» (1926).

Див. також ред.

Джерела ред.

Посилання ред.