Відкрити головне меню

Миха́йло Петро́вич Пого́дін (рос. Михаил Петрович Погодин; 11 (23) листопада 1800(18001123) — 8 (20) грудня 1875) — російський історик, письменник і журналіст, професор Московського університету, академік Петербурзької АН1841).

Михайло Погодін
рос. Михаил Погодин
Michail Pogodin.jpg
Ім'я при народженні Михайло Петрович Погодін
Народився 11 (23) листопада 1800[1][2]
Москва, Російська імперія[1][3][2]
Помер 8 (20) грудня 1875[1][2] (75 років)
Москва, Російська імперія[1][3][2]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Місце проживання
Діяльність мовознавець, історик, журналіст, філософ, редактор, письменник, видавець
Alma mater Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Науковий ступінь доктор (1836)
Відомі учні Nikolai Ivanovitch Troubetzkoy[d]
Володіє мовами російська[5]
Заклад Імператорський Московський університет[d]
Членство Петербурзька академія наук і Російська академія наук
Суспільний стан селянин
Нагороди

Один з ідеологів теорії російської «офіційної народності».

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Син кріпака, що був відпущений на волю 1808 року. В 1821 закінчив Московський університет. У 1825 захистив магістерську дисертацію «Про походження Русі». Виступаючи з позицій норманської теорії, заперечував положення про автохтонність слов'янського походження Київської Русі.

«Науково» розвинув та обґрунтував концепцію «офіційної народності»[6]

У 1826-44 професор Московського університету.

В 1827-30 видавав журнал «Московський Вістник», у 1841-56 разом з С. Шевирьовим — «Москвітянін». У своїх працях висунув ряд помилкових тверджень з історії України. Автор шовіністичної «теорії» («Теорія Погодіна — Соболевського»), за якою до татарської навали Подніпров'я було заселене великоросами, а українці вийшли з Карпат і поселилися над Дніпром лише у XVI столітті.

На думку Погодіна, українські козаки були окремим племенем-сумішшю слов'янських елементів з тюркськими. Погодін заперечував факт існування українського народу. У дискусії, яка розгорнулася навколо поглядів Погодіна, українські історики та філологи (М. Максимович, В. Антонович, М. Грушевський, О. Котляревський, П. Житецький, А. Кримський) переконливо довели їх безпідставність і ненауковість.

Погодін став також духовним батьком галицького москвофільства. Після відвідин Погодіним Львова в 1835 і 1838–1840 під його ідейним впливом і фінансовою допомогою виник гурток прихильників етнічної і мовної єдності Галицької Русі з Російською імперією, відомий під назвою «Погодинская колония».

В 1860-х рр. Погодін виступив одним з ідеологів російського панславізму — ідеї створення могутнього московського царства, яке мало об'єднати всіх слов'ян.

Цікаві фактиРедагувати

Те, що у Подніпров'ї за часів Київської Русі жили предки росіян, а не українців, Погодін аргументував, між іншим, тим, що у Росії збереглися билини, а в Україні їх не було[7].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Бернштейн Д. И. Погодин // Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
  2. а б в г Д. Корсаков Погодин, Михаил Петрович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. ПоловцовСанкт-Петербург: 1905. — Т. 14. — С. 154–166.
  3. а б Погодин Михаил Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3.Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 24–25.
  5. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Идейная борьба 30—40-х годов: Охранители // Николай Троицкий рос. 
  7. М. П. Погодин. Исследования, замечания и лекции о русской истории, т. VІІ, гл. 9. // М, 1856, стор. 420. (рос.)

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати