Портал:Колекції/Колекціонери/Архів

Богдáн Іванович Ханéнко (*11 (23) січня 1849(18490123) — †26 травня (8 червня) 1917) — колекціонер української старовини і творів мистецтва, археолог, меценат, промисловець. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Член Державної ради Російської імперії.

Життєпис

Народився в родовому маєтку Ханенків на Чернігівщині: село Лотоки Суразького повіту Чернігівської губернії. Пра-правнук Миколи Даниловича, син Івана Івановича Ханенка й Катерини Богданівни. Навчався у 1-й Московській гімназії.

У 1871 р. закінчив навчання на юридичному факультеті Московського університету зі ступенем кандидата права. Обіймав посаду мирового судді в Петербурзі.

У 1876—1882 роках — член Варшавського окружного суду. Вийшовши у відставку подорожував у Західній Європі. З кінця 1880-х років оселився в м. Києві.

Збірку археологічних знахідок й мистецьких творів передав до Музею мистецтв у Києві, на основі якого згодом засновано Музей мистецтв ВУАН, який потім довгий час називався як «Київський музей західного і східного мистецтва», тепер — Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (знаходиться на вул. Терещенківській). Ханенко провадив на власні кошти археологічні розкопки переважно на території Київщини. Видав збірник «Старожитності Подніпров'я» (рос. Древности Поднепровья, 1—6, 1899—1907 рр.).

Був членом

• Археологічної комісії,
• Київського товариства старожитностей і мистецтв
• Історичного товариства Нестора Літописця,
• почесним членом Імператорської Академії мистецтв

й інших наукових товариств.

Був одружений на Варварі Миколаївні Терещенко, дочці цукропромисловця Миколи Артемовича Терещенка.

З 1892 — директор-розпорядник, а потім — голова правління Південно-Російського Товариства сприяння землеробству («Землеробський синдикат»).

Від 1896 р. — директор-розпорядник і голова правління Товариства цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків. На початку 1890-х років —

• член Всеросійського товариства цукрозаводчиків,
• член Київського Біржового товариства,
• голова Київського комітету торгівлі і мануфактури.

У 1906–1912 рр. — виборний член Державної Ради Російської імперії від промисловців. Член партії октябристів.

Зібрав велику колекцію творів мистецтва і бібліотеку. Його дружина однією з перших почала збирати давньоруські ікони. Зіграв головну роль у заснуванні Київського художньо-промислового й наукового музею (офіційно відкритий в 1904 р.), основу експозиції якого склала археологічна колекція Ханенків (3145 предметів).

За дарчою дружини, Варвари Ханенко, колекція була передана УАН (Державний музей західного і східного мистецтва).:::::::::::::::: Докладніше _________________________________________________________________________________________________________________________

Васи́ль Олекса́ндрович Щави́нський (нар. 28 грудня 1868, Київ, Російська імперія — † 28 грудня 1924, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський й український хімік-технолог, мистецтвознавець і колекціонер.

Біографія

Народився 28 грудня 1868 у Києві.

Закінчив Політехнічний інститут у Цюриху (Швейцарія). Жив у Петербурзі. Брав участь у реставрації картин Ермітажу. Вважав Київ своєю Батьківщиною.

У 1906-1908 почав збирати картини старих майстрів. Його збірка з часом налічувала приблизно 150 картин, здебільшого нідерландських і фламандських художників.

Він — один з організаторів виставки «Мистецтво союзних народів» 1914 року, де показав картини своєї збірки.:::::::::::::::: Докладніше

_____________________________________________________________________________________________________________________________ Луї ла Каз ( фр. Louis La Caze 6 травня, 1798, Париж - 28 вересня, 1869, Париж ), французький меценат, художник-аматор і колекціонер першої половини 19 ст. Лікар за освітою.

Ранні роки

Луї ла Каз народився в Парижі. Родина була заможною, батько був біржерим маклером. Молоді роки Луї ла Каза припали на період військових авантюр Наполеона Бонапарта, але тривожні події не зачепили його, хоча, можливо, саме це привчило його приховувати власне життя і бути обережним. Він обрав кар'єру лікаря, арендував квартирку у Латинському кварталі, а вільний час присвятив відвідинам антикварних крамничок.

Початок 19 століття відомий як період формування романтизму в літературі та в живопису. Романтизм як ідейна течія оголосив цікавими не тільки періоди античності та відродження, а і всі, котрі були взагалі, що стало новим підходом до історії та історії мистецтв взагалі. Поширилось колекцірнування старовини і того, що називають антикваріатом. В свою чергу пожвавились як активні розшуки всього старовинного (від монет і текстилю до архітектурних фрагментів), так і торгівля всім старовинним. Засновані великі приватні колекції.

Зацікавлення старовиною мав і молодий ла Каз, тобто розділяв панівні ідеї доби. Згодом він став колекціонувати переважно старовинний живопис, сам опанував техніку олійного живопису. Відомо, що він жив скромно, але витрачав гроші на уроки малювання. Серед його вчителів — П'єр Нарсіс Герен (1774-1833) та Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозон (1767-1824).

Друга пристрасть молодика — придбання старих картин тих періодів, до котрих тоді втратили зацікавленість. Могутня хвиля францзького класицизму та ампіру відкинула як непотріб живопис французького реалізму 17 ст., живопис доби французького бароко і рококо. Окремо ла Каз цікавився живописом Іспанії, котрий лише починав входити у моду в Парижі, куди наполеонівські вояки вивезли значну кількість творів іспанських майстрів з пограбованих монастирів і палаців. Відомо, що і мати ла Каза народилась у Іспанії.:::::::::::::::: Докладніше

__________________________________________________________________________________________________________________________