Поповичка
Попо́вичка — село в Чернігівській області України, входить до складу Талалаївської селищної громади. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило в склад Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Розташоване на правому березі річки Березовиці за 8 км від залізничної станції Блотниці. Населення — 291 особа, площа — 1,095 км².
| село Поповичка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Талалаївська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080190290084291 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1781 |
| Колишня назва | Поповичевский, Попович Великий |
| Населення | 291 |
| Площа | 1,095 км² |
| Густота населення | 265,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17242 |
| Телефонний код | +380 4634 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°48′34″ пн. ш. 33°00′48″ сх. д. / 50.80944° пн. ш. 33.01333° сх. д.Координати: 50°48′34″ пн. ш. 33°00′48″ сх. д. / 50.80944° пн. ш. 33.01333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
167 м[1] |
| Водойми | річка Березовиця |
| Найближча залізнична станція | Блотниця |
| Відстань до залізничної станції |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17242 село Поповичка, вулиця Ватутіна[джерело?], 1 |
| Карта | |
  Поповичка | |
 Поповичка | |
| Мапа | |
| |
Історія ред.
Село вперше згадується під 1781 роком[2]. Воно входило до Красноколядинської сотні Прилуцького полку. На правому березі річки Березовиці в кінці XVIII століття існували два хутори Попівські на відстані 2 версти між ними. 1781 року один з них належав підкоморію Горленку.
Хутір був приписаний до Троїцької церкви у Блотниці.[3][4]
У 1782—1796 роки село входило до Роменського повіту Чернігівського намісництва, з 1797 року до Прилуцького повіту Полтавської губернії. 1797 року (разом з хуторамими Гришківщина і Борисівщина) налічувалось 10 душ чоловічої статі податкового населення.
У XIX та на початку XX століття дані по обох хуторах наводятся разом. 1859 року — 6 дворів, 21 житель[5]; 1886 року — 3 двори козаків, 15 дворів селян-власників, 22 хати, 128 жителів, приписаних до парафії Троїцької церкви села Блотниці. Поповичка входила до Блотницької волості 2-го стану.
Є на мапі 1869 року як Попович Великий[6]
У 1910 році — 56 господарств, з них козаків — 29, селян — 23, привілейованих — 4, налічувалось 339 жителів, у тому числі 1 тесляр, 3 кравці, 9 ткачів, 1 візник, 22 поденники, 1 займався інтелігентним та 21 — іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. Було 599 десятин придатної землі.
В складі СРСР ред.
Радянську владу встановлено у 1918 році. У 1923 році село відійшло до Роменської округи УСРР.
У післявоєнні роки в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Жовтень». Працювали відділення зв'язку, початкова школа, клуб, бібліотека.
В складі України ред.
З 1991 року село у складі України. У 1996 році в селі було 140 дворів, мешкало 348 жителів.
До 2020 року було центром сільської ради.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Погода в селі Поповичці
- ↑ Російська державна бібліотека. Відділ рукописів. Фонд М. Маркевича (файл 159), № 1121. Описание Черниговского наместничества.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 517 та 557 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Трехверстовка Черниговской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Процитовано 4 грудня 2021.
Література ред.
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1007 с. — ISBN 5-88500-011-5.
- Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник / за ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : «Аспект-Поліграф», 2007. — 560 с. — ISBN 978-966-340-221-5.