Відкрити головне меню

Боло́тниця (в минулому — Бло́тниця) — село в Україні, в Талалаївському районі Чернігівської області. Населення становить 586 осіб. Орган місцевого самоврядування — Болотницька сільська рада.

село Болотниця
Болотницька загальноосвітня школа
Болотницька загальноосвітня школа
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Талалаївський
Рада/громада Болотницька сільська рада
Код КОАТУУ 7425381001
Облікова картка Болотниця 
Основні дані
Засноване 1629
Населення 586
Площа 2,936 км²
Густота населення 199,59 осіб/км²
Поштовий індекс 17240
Телефонний код +380 4634
Географічні дані
Географічні координати 50°48′46″ пн. ш. 32°56′04″ сх. д. / 50.81278° пн. ш. 32.93444° сх. д. / 50.81278; 32.93444Координати: 50°48′46″ пн. ш. 32°56′04″ сх. д. / 50.81278° пн. ш. 32.93444° сх. д. / 50.81278; 32.93444
Середня висота
над рівнем моря
160 м
Водойми р. Лисогір
Місцева влада
Адреса ради 17240, с. Болотниця, вул. Миру, 16; тел. 2-34-46
Карта
Болотниця. Карта розташування: Україна
Болотниця
Болотниця
Болотниця. Карта розташування: Чернігівська область
Болотниця
Болотниця

НазваРедагувати

Біля села протікає невеличка річка Лисогір, а береги біля річки заболочені. Тож, можливо, звідси й пішла назва села — Болотниця.

Переглядаючи довідники, можна дізнатися, що Болотницею називають ще й водяний горіх, а в українській міфології Болотниця — це болотяна баба, дух боліт. Місцеві краєзнавці стверджують, що раніше село називалося Плотниця, бо жило у ньому багато «плотників». Згодом звук «П» перейшов у звук «Б», так і вийшла сучасна назва села.

Історичні відомостіРедагувати

За даними на 1859 рік у власницькому та казенному селі Бло́тниця Прилуцького повіту Полтавської губернії, мешкало 2086 осіб (1002 чоловічої статі та 1084 — жіночої), налічувалось 410 дворових господарств, існували православна церква та сільська управа[1].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Блотницької волості, мешкало 2000 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існували православна церква, школа, 4 постоялих двори, 2 постоялих будинки, 4 лавки, 23 вітряних млини та маслобійний завод, відбувались базари по неділях[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2285 осіб (1118 чоловічої статі та 1167 — жіночої), з яких 2188 — православної віри[3].

З 1917 — у складі УНР. З 1991 — у державі Україна.

2008 року в селі встановлено меморіальний знак на вшанування односельців, загиблих у часи Геноциду 1932–1933 років.

Див. такожРедагувати

ПостатіРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3482)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-170)
  4. Микола Фененко. З плеяди корифеїв // Український театр. — 1972, № 1 — с. 28-29