Панич Ігор Васильович

український радянський живописець

І́гор Васи́льович Панич (20 квітня 1919,Іванівка — 13 січня 1990, Луганськ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Заслужений художник УРСР з 1972 року. Лауреат Луганської обласної премії імені «Молодої гвардії»[1]. Батько художника Володимира Панича.

Панич Ігор Васильович
Народився20 квітня 1919(1919-04-20) Редагувати інформацію у Вікіданих
Іванівка, Семенівський район, Полтавська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер13 січня 1990(1990-01-13) (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ворошиловград, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна УНР
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський художній інститут (1950) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіСвітличний Єфрем Павлович, Кокель Олексій Опанасович, Дайц Йосип Абрамович, Бесєдін Сергій Фотійович, Томенко Григорій Олексійович, Чернов Леонід Іванович і Прохоров Семен Маркович Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанржанрове малярство Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден «Знак Пошани»
заслужений художник УРСР

Біографія

ред.

Народився 20 квітня 1919 року в селі Іванівці (нині Кременчуцький район Полтавської області, Україна). 1936 року закінчив Харківський технікум електрозв'язку і до 1941 року працював техніком радіомовлення. Учасник німецько-радянської війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[2].

Член ВКП(б) з 1947 року. У 1950 році закінчив Харківський художній інститут, де навчався зокрема у Єфрема Світличного, Олексія Кокеля, Йосипа Дайца, Сергія Бесєдіна, Григорія Томенка, Леоніда Чернова, Семена Прохорова.

З 1951 року обіймав посаду директора Ворошиловградського художнього училища; був головою Луганської обласної організації Спілки радянських художників України. Нагороджений орденом «Знак Пошани». Мешкав у Ворошиловграді, в будинку на вулиці Радянській, № 65, квартира № 50. Помер у Ворошиловграді 13 січня 1990 року.

Творча діяльність

ред.

Працював у галузі станкового живопису, створював тематичні картини. У творчості дотримувався принципів соцреалізму. Серед робіт:

  • «В забої» (1951);
  • «Молодий шахтар» (1958);
  • «Кобзарі» (1961);
  • «За декретом Володимира Леніна» (1962);
  • «На відпочинку» (1963);
  • «Кобзар» (1965);
  • «Хлібороби» (1965—1966);
  • «Гості в колгоспі» (1966);
  • «Шахтарі» (1968);
  • «Сім'я» (1971);
  • «Марковські хлібороби» (1972);
  • «В ім'я життя» (1975);
  • «Солдати. 1941 рік» (1978);
  • «На будівництві Ждановського конвертора» (1979);
  • «Переможці» (1983);
  • «Теплий вечір» (1984);
  • «Хліб-сіль» (1985);
  • «Наприкінці ниви» (1988).

Брав участь у республіканських виставках з 1958 року, всесоюзних — з 1951 року, зокрема у Києві, Москві у 1951 році, Фрунзе у 1952 році, Ворошиловграді у 1952, 1954, 1956—1957 роках, Сталіно у 1955—1956 роках, пересувних в Ашгабаді, Сталінабаді, Ташкенті, Самарканді, Алмати й Фрунзе у 1952 році та в Небіт-Дагу, Єревані, Грозному, Ставрополі, Краснодарі у 1953 році.

Твори художника зберігаються в Луганському художньому та інших музеях України[1], в приватних колекціях У США, Великій Британії, Канаді.

Примітки

ред.
  1. а б Панич Игорь Васильевич / Арт-галерея «Nostalgie».(рос.)
  2. Панич Игорь Васильевич / Память народа. Юбилейная картотека.(рос.)

Література

ред.