Відкрити головне меню

Опри́шки — село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області. Населення становить 740 осіб (2011). Адміністративний центр Опришківської сільської ради. Окрім Опришків раді підпорядковані с. Битакове Озеро та с. Мар'їне[1]

село Опришки
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Рада/громада Опришківська сільська рада
Код КОАТУУ 5320686001
Основні дані
Населення 740
Площа 4,47 км²
Густота населення 179,87 осіб/км²
Поштовий індекс 39044
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°21′49″ пн. ш. 33°08′57″ сх. д. / 49.36361° пн. ш. 33.14917° сх. д. / 49.36361; 33.14917Координати: 49°21′49″ пн. ш. 33°08′57″ сх. д. / 49.36361° пн. ш. 33.14917° сх. д. / 49.36361; 33.14917
Середня висота
над рівнем моря
93 м
Водойми Сухий Кагамлик
Місцева влада
Адреса ради 39044, Полтавська обл., Глобинський р-н, с.Опришки, тел. 32-5-36
Карта
Опришки. Карта розташування: Україна
Опришки
Опришки
Опришки. Карта розташування: Полтавська область
Опришки
Опришки
Мапа

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село розташоване на березі річки Сухий Кагамлик, вище за течією за 1 км розташоване село Битакове Озеро, нижче за течією — село Пироги. На річці велика запруда. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1716.

ІсторіяРедагувати

Стародавні часиРедагувати

Село Опришки належить до тих місць, які були заселені ще з давніх часів. Про це свідчать залишки ліпного посуду бронзової доби та могил епохи бронзи, коли Придніпровську низовину заселяли кімерійці та скіфи.[1]

На початку нашої ери територія села входила до розселення стародавнього східнослов'янського племені полян, але поселень цього часу у межах сільської ради не виявленою.[1]

Київська РусьРедагувати

У добу середньовіччя ця місцевість займала прикордонне положення між Руськими землями (Переяславське князівство) та Диким Полем, де кочували печеніги, хозари, татари. Про це свідчать гідроніми Кагамлик, Кагамличок (з тюркської «Каган-ерлик» — володіння Кагана).[1]

Велике князівство Литовське та козаччинаРедагувати

Постійне поселення на території Опришок з'явилось десь у 14 ст., про що свідчать залишки гончарних виробів до козацької та козацької доби. Землі села та його околиць потрапили до складу Великого князівства Литовського — князя Ольгерда та його сина Володимира. Пізніше після Люблінської унії 1569 року були захоплені польськими феодалами. Полк був не лише військовим підрозділом, але й адміністративною одиницею. Опришки належали до складу Городиської сотні Миргородського полку. У другій половині вісімнадцятого століття Опришки належать до Городиського повіту Київського намісництва.[1]

За переписом 1726 року у селі, яке на той час входило до складу Городиської сотні Миргородського полку, налічувалось 34 двори монастирських селян, якими володів Київський Пустинно-Миколаївський монастир (до 1689 року були вільними). У 1781 році в селі Опришки налічувалось 157 хат; того ж року увійшли до Городиського повіту Київського намісництва. У 1787 році — 562 жителі чоловічої статі (козаки, казенні селяни та кріпаки сотника Григорія Ляховича). У вісімнадцятому столітті була церква, на місці якої 1790 року була споруджена нова дерев'яна Благовіщенська церква з дзвіницею.[1]

Російська імперіяРедагувати

З 1789 року Опришки перебували у складі Кременчуцького повіту Катеринославського намісництва, з 1796 року — Кременчуцького повіту Малоросії, з 1802 року — Полтавської губернії. У 1859 році в Опришках — 139 дворів, 1185 жителів.[1]

У 1889 році відкрито нову Благовіщенську дерев'яну церкву з дзвіницею, при якій існували церковна сторожка, церковна бібліотека, церковно-парафіяльна школа, два будинки і лавка; в одному будинку проживав псаломщик, а в іншому священик. Церкві належало 2 десятини землі, священику платили оклад 120 рублів, псаломщику 36 рублів. Священика звали Іван Павлович Комарецький (у сані священика з 1879 року), псаломщики — дякон Василь Петрович Зеленський (у сані з 1890 року) і Дмитро Петрович Махаринський (у сані з 1897 року), церковний староста козак Марко Андрійович Пащенко, заштатний псаломщик Михайло Іванович Миславський.[1]

З другої половини дев'ятнадцятого століття Опришки відносились до Пирогівської волості Кременчуцького повіту. У 1900 році у селі було дві сільські громади (козацька та казенних селян), у яких всього з прилеглими хуторами налічувалось 266 дворів, 1713 жителів. У 1910 році — 209 дворів, 1247 жителів. Посівів — 1202 десятин.[1]

Радянська владаРедагувати

Радянська окупація почалась у січні 1918 року. У 1923 році Опришки, як центр сільради, увійшли до складу Глобинського району Кременчуцького округу.[1]

У 1926 році — 284 двори, 1339 жителів. По сільській раді, до якої входили села Битакове Озеро з хуторами Бугайцівкою, Відногами, Гнатенківкою, Пащенками, Рудівкою, Таранцівкою — 533 двори, 2600 жителів.[1]

ГолодоморРедагувати

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 56 жителів села загинули від голоду.[2]

У 1939 році в Опришківській сільській раді налічувалось 1747 жителів — наслідок голодомору 1932—1933 років.[1]

Радянсько-німецька війнаРедагувати

У період німецької окупації (12.09.1941 — 26.09.1943 рр.) було спалено частину села, зокрема приміщення школи, яке знаходилося через дорогу від побудованого наприкінці 60-х років 20 ст. нового приміщення школи.[1]

Під час визволення на території Опришок працювали: 124-й хірургічний пересувний польовий шпиталь (26.09.1943-01.11.1943 р.) та 2710 терапевтичний пересувний польовий госпіталь.[1]

У травні-червні 1942 року було заарештовано активістів. Для розправи над ними німці викопали яму біля залізничного насипу неподалік від хутора Степаненко (нині Черевані). У цій ямі вони їх розстрілювали.[1]

З перших днів після звільнення села від німців, а саме 29 вересня 1943 року, було відправлено до лав Червоної Армії поповнення. Масова мобілізація проводилася 2, 6 та 10 жовтня 1943 року, а потім у січні — лютому 1944 року. Мобілізовані з Опришок поповнили військові підрозділи 69, 80, 97, 95, 66, 110, 13 гвардійських стрілецьких дивізій та 5, 6, 7 і 8 гвардійських повітряно-десантних дивізій.[1]

На фронтах загинули з с. Опришки — 132 чоловіки.[1]

Післявоєнний часРедагувати

У 1959—1982 роках Опришки входили до складу Пирогівської сільської ради. З 1982 року утворено Опришківську сільську раду.[1]

Доба незалежностіРедагувати

27 жовтня 2018 року в Опришках освячено храм УПЦ КП Благовіщення Пресвятої Богородиці[3].

НаселенняРедагувати

Кількість населення у селі змінювалась наступним чином[1]:

Рік Дворів/Хат Населення
1726 34
1781 157
1787 562
чоловічої
статі
1859 139 1185
1900 1713
з прилеглими
хуторами
1910 1247
1926 284 1339
2001 804
2011 740

ЕкономікаРедагувати

Виробнича спеціалізація підприємств розташованих на території Опришківської сільської ради: вирощування зернових та технічних культур. Провідні підприємства[1]:

Назва підприємства П. І. Б. керівника Вид
діяльності
1
ПСПОВ «Колос» Крюк Віктор Кузьмич вирощування зернових та технічних культур
2
СФГ «Лариса» Аврамчук Володимир Григорович Фермерське господарство
3
СФГ «Бета» Бугаєць Сергій Іванович Фермерське господарство
4
СФГ «Озерне» Кононенко Ганна Григорівна Фермерське господарство

ОсвітаРедагувати

Працюють[1]:

  • Опришківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.
  • дитячий навчальний заклад «Сонечко»

МедицинаРедагувати

На території села діє Опришківська лікарська амбулаторія[1].

КультураРедагувати

Заклади культури[1]:

  • сільський будинок культури;
  • бібліотека
  • сільський стадіон

Пам'яткиРедагувати

У центрі села Опришки встановлено пам'ятник воїнам Радянської Армії і воїнам — односельцям, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни.[1]

ОсобистостіРедагувати

ТакожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати