Відкрити головне меню

Географічне положенняРедагувати

 
Кременчуцький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року

Повіт займав південно-західну частину губернії і межував з Золотоніським повітом на заході, Кобеляцьким повітом на сході, Хорольського повіту на півночі і з Київської, Херсонської і Катеринославської губерніями на півдні.

ІсторіяРедагувати

Утворений 1776 року у складі Новоросійської губернії з Потоцької і Омельницької сотень Миргородського полку, частини колишнього Дніпровського полку (Власівська, Сокольська, Келебердянська, Кішенська і Переволочанська сотні). Повітове місто Кременчук було центром Новоросійської губернії.

Кременчук згадується, як житлове місце, тільки в XVII століття, в одного з бродів, за яким татари переходили на правий бік Дніпра. Після Зборівського договору є сотенним містечком Чигиринського полку, після Андрусівського договору відходить до Миргородського полку.

У складі Російської імперіїРедагувати

У 1764 році Кременчук з прилеглою територією включений до складу новоствореної Новоросійської губернії. З 1775 року повіт входив до складу Новоросійського намісництва. У 1789 році Кременчук зарахований до Градизькому повіту Катеринославського намісництва. З 1796 по 1802 рік — у складі Чернігівської губернії. З 1802 року Кременчуцький повіт перебував у складі Полтавської губернії. [2].

Адміністративний устрійРедагувати

НаселенняРедагувати

Національний склад повіту в 1897 році[3]:

Національність Кількість,
чол.
Кількість,
%
Українці 196 636 80,29
Євреї 32 122 13,12
Росіяни 13 591 5,55
Поляки 1169 0,48
Німці 504 0,21
Білоруси 342 0,14
Татари 266 0,11
Усього 244 894 100,00

ЕкономікаРедагувати

Одним з головних занять мешканців було землеробство. За відомостями за 1893 рік, в повіті було[2]:

  • Садибних земель — 19596 десятин,
  • Під садами, городами і іншими — 13398 десятин,
  • Орних земель — 207218 десятин,
  • Під луками і сінокосами — 59101 десятин,
  • Лісових земель — 8164 десятин,

Було 3410 чоловіків і 557 жінок за переписом 1885 року, що займалися різними ремеслами. Більше всього було кравців і швецьів — 1023 чоловік, обробкою волокнистих речовин займалися 783 людини (тканини та інше), обробкою дерева (бондарі, колісники та інші) 321 людина. Багато йшли на відхожі промисли, переважно в Таврійську губернію. У місті Градизьк е існував шкіряний промисел (49 господарів-кустарів). Усіх фабрик і заводів у повіті (без урахування Кременчука) налічувалося 31, з оборотом 131445 рублів: з них: цегла них заводів 14, олійниць 12, по 1 заводу механічному, лісопильний, винокурному, воско-свічки і свічково-сального .[2]

ПерсоналіїРедагувати

Сучасне становищеРедагувати

У даний момент велика частина території повіту входить до складу Кременчуцького району Полтавської області.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати