Відкрити головне меню

Шакун Василь Іванович (нар. 1 грудня 1947(19471201), село Опришки Глобинського району Полтавської області) — український правознавець, доктор юридичних наук (1996), професор (1997), академік Академії наук вищої освіти (1997), дійсний член (академік) Національної академії правових наук України (2017). Професор кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ (з 2012).

Шакун Василь Іванович
Шакун Василь Іванович.jpg
Народився 1 грудня 1947(1947-12-01) (71 рік)
с. Опришки,
Глобинський район,
Полтавська область
Місце проживання Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність Криміналіст
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Сфера інтересів кримінальне право,
кримінологія
Заклад Національна академія внутрішніх справ
Вчене звання Професор
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України — 2008
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Голова Координаційного бюро з проблем кримінології Національної академії правових наук України (з 2010), віце-президент Академії наук вищої освіти (з 2000), голова Київського міського осередку ВГО «Асоціація кримінального права України» (з 2016), член науково-консультативної ради Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, член Ради з юридичної освіти і науки Міністерства освіти і науки України, член редакційної ради «Вісника Верховного Суду України», входить до складу Ради представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Зміст

ОсвітаРедагувати

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (1972–1975). Київська вища школа МВС СРСР імені Дзержинського (м. Київ; зараз Національна академія внутрішніх справ) (1976).

Професійна діяльністьРедагувати

1971–1976 — інспектор, старший інспектор Штабу Південно-Західного управління транспортної міліції (м. Київ).

З 1976 — на партійній роботі.

З 1984 — працював у Київській вищій школі МВС СРСР (м. Київ; зараз Національна академія внутрішніх справ) на посадах: помічник начальника ВШ, заступник начальника ВШ, заступник начальника Української академії внутрішніх справ, перший проректор Української академії внутрішніх справ.

З 1997–2012 — перший проректор Національної академії внутрішніх справ.

З 2012 — професор кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ.

Основні наукові праціРедагувати

Головними напрямами наукових досліджень є проблеми кримінального права та кримінології.

Автор (співавтор) понад 120 наукових праць, науково-практичних та навчальних посібників, серед яких монографічні дослідження: «Урбанізація і злочинність» (1996), «Влада і злочинність» (1997), «Суспільство і злочинність» (2003).

Є одним із авторів і редактором ряду підручників, навчальних посібників та науково–практичних коментарів, серед яких: «Кримінальне право: Підручник: Частина особлива» (1998), «Уголовный кодекс Украины: Науково-практичний коментар» (відп. ред., 1998), «Виправно-трудовий кодекс України: Науково-практичний коментар» (за ред., 2000), «Гуманітарні та ресурсні проблеми національної безпеки України: монографія» (2011), «Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України» (у співавт., 2017).

Брав участь у розробленні ряду законопроектів та нормативних актів, насамперед: у складі робочої групи МОН України готував проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту»; готував пропозиції до проекту Закону «Про антикорупційне бюро України» та ін.

Кандидатська дисертація: «Профілактика злочинності в адміністративному районі великого міста» (Московська вища школа МВС СРСР, 1990).

Докторська дисертація: «Урбанізація і злочинність в Україні» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 1996).

Нагороди та відзнакиРедагувати

ПосиланняРедагувати