Відкрити головне меню

Операція «Анкліт» (англ. Operation Anklet) — кодове найменування спеціальної операції, що проводилася наприкінці грудня 1941 року за підтримки 22 кораблів трьох флотів силами 300 чоловіків загону No. 12 британських командос та 1-ї окремої норвезької роти[en] з метою дезорганізації тилу німецьких військ на окупованих ними норвезьких Лофотенських островах під час Другої світової війни.

Операція «Анкліт»
Operation Anklet
Операції британських командос
Західний фронт
The Royal Navy during the Second World War A14350.jpg
Підготовка британських командос до висадки на берег
Координати: 67°59′00″ пн. ш. 13°00′00″ сх. д. / 67.98333333336077544117870275° пн. ш. 13.000000000028° сх. д. / 67.98333333336077544117870275; 13.000000000028
Дата: 2627 грудня 1941
Місце: Лофотенські острови, Норвезьке море
Результат: перемога британських командос
Сторони
Союзники:
Велика Британія Велика Британія
Норвегія Норвегія
Країни Осі:
Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Nasjonal Samling.svg Райхскомісаріат Норвегія
Командувачі
Велика Британія Ф. Далрімпл-Гамільтон
Велика Британія Г.Далрімпл-Сміт
Норвегія Лінге Мартін
Третій Рейх Н. фон Фалкенхорст
Військові формування
Загін британських командос No. 12
22 кораблі та судна трьох флотів у ролі підтримки
невеликий місцевий гарнізон, колаборанти (підрозділи від 8 дивізій (три дивізії берегової оборони, 4 — піхотні та одна авіапольова Люфтваффе)[1])
невідома кількість літаків
Військові сили
300 британських та норвезьких командос н/д
Втрати
легкий крейсер HMS «Аретьюза» серйозно пошкоджений 1 патрульний корабель потоплений
знищені 2 радіостанції

Практично одночасно британський штаб об'єднаних операцій влаштував подібний рейд силами зведеного загону з No. 2, 3, 4 та 6 командос, яка атакувала острів Вогсей у Согн-ог-Ф'юране.

Лофотенські острови на мапі північно-західного узбережжя Європи

ПередумовиРедагувати

Після ухвалення прем'єр-міністром Великої Британії В.Черчиллем пропозиції підполковника Дадлі Кларка за підтримки начальника Імперського генерального штабу фельдмаршала Дж. Ділла, стосовно формування перших загонів спеціального призначення[2], завданням яких було знищення особливо важливих об'єктів на території окупованої німецьким Вермахтом Європи, британці розгорнули активну діяльність на цьому напрямку.

17 липня Черчилль, який був переконаним прихильником командос, призначив на посаду директора штабу об'єднаних операцій, ветерана Галліполійської кампанії та рейду на Зебрюгге та свого особистого товариша 68-річного адмірала флоту Роджера Кіза[3]. Кіз очолив цей орган управління, котрий відповідав за проведення спеціальних рейдових, диверсійних та десантних операцій на територіях, зайнятих противником, й якому підпорядковувалися усі утворені формування командос. Перші групи комплектувалися виключно за рахунок набору добровольців з Британської армії, до того ж з переліку частин, що дислокувалися на території островів, а також з тих, хто служив у розформованих окремих рот Територіальної армії, що билися в Норвегії[а 1].

Успішне проведення операції «Клеймор» у березні 1941 року додало Британському Адміралтейству впевненості у тому, що вони обрали вірний шлях у боротьбі з німецькими окупантами у прибережній зоні Європи. Штаб об'єднаних операцій на чолі з контр-адміралом Л. Маунтбеттеном запланував проведення ще серії рейдових акцій на кінець 1941 року.

Британські командос готувались до проведення сміливої за задумом диверсійної операції під кодовою назвою «Анкліт» — рейд No. 12 Commando на Лофотенські острови за підтримки 22 кораблів та суден трьох флотів. На думку розробників плану операції, у той час німецькі військовики переважно святкуватимуть наступне свято після Різдва — День подарунків і не будуть у змозі адекватно відповісти на рейдові дії британців. Протягом двох діб оперативна група флоту[а 2] та командос утримували низку важливих об'єктів на островах, зокрема вивели з ладу 2 ворожі радіостанції та потопили декілька суден. За результатами рейду Гітлер був певен, що союзники розпочали вторгнення до Норвегії, й віддав наказ утримувати в країні значні сили та засоби.

ОпераціяРедагувати

Оперативна група флоту з британськими та норвезькими командос на борту до початку операції зосереджувалась у трьох районах дислокації британських ВМС: Скапа-Флоу, Грінок та Лервік. 22 грудня 1941 року оперативна група «J» вийшла з військово-морських баз у Скапа-Флоу та Грінок у напрямку на Лофотенські острови; наступного дня з Лервіка вийшла третя частина рейдових сил. Однак, через проблеми з рушійним механізмом LSI (L) Prinses Josephine Charlotte довелось під ескортом есмінця повернутися назад. «Вітленд», доставивши без подій транспорт до Скапа-Флоу, згодом наздоганяв основні сили оперативної групи «J». Вночі 26 грудня усе угруповання зосередилось на визначених позиціях у готовності до початку операції.

О 6 годин ранку морський десант у кількості 300 командос, одягнутих у білі маскхалати, на десантно-висадочних засобах під прикриттям ескадреного міноносця «Ламертон» та норвезьких корветів «Енденес» і «Еглантін» без жодного пострілу з боку противника висадився на західному березі острову Москенесьо. Водночас кораблі оперативної групи розпочали артилерійський обстріл ворожих об'єктів та позицій. «Бедуїн» знищив радіостанцію на острові Флакстадьо, а крейсер «Аретьюза» за підтримки есмінців увійшов до фіорду Вестфьорд у пошуках кораблів ворога, де захопив норвезькі судна «Конг Гаральд» (1 125 тонн) та «Нордленд» (745 тонн), у той час як есмінець «Ашанті» потопив вогнем німецький патрульний корабель Geier, який вчинив спротив.

Командос союзників швидко окупували села Рейне й Москенес, захопивши в полон невеликий німецький гарнізон та норвезьких колабораціоністів на радіостанції в Глапені.

Спочатку британське командування планувало залишитися на островах до початку січня, сподіваючись на похмуру нельотну погоду, однак вже наступного дня німецький морський літак здійснив спробу бомбардувати англійський крейсер «Аретьюза». Хоча літак Люфтваффе не досяг прямого влучення в корабель, пошкодження зазнані в ході атаки довелось згодом ремонтувати протягом 14 тижнів. Через відсутність підтримки з повітря командувач операцією адмірал Ф. Далрімпл-Гамільтон після двох днів перебування на захоплених островах віддав наказ силам відступити з норвезьких земель. 1 січня 1942 року оперативна група «J» без втрат повернулася на головну військово-морську базу до Скапа-Флоу.

Наслідки операціїРедагувати

У наслідок проведення спеціальної операції «Анкліт» два радіопередавачі було знищено, декілька німецьких суден та човнів було або знищено або захоплено та невелика кількість німецьких вояків і колабораціоністів захоплена в полон. На патрульному кораблі Geier були захоплені деталі та документи кодування до шифрувальної машини «Енігма». Оперативна група повернулась без втрат, маючи на борту понад 200 норвежців, що приєднались до Руху опору й вступили до Норвезьких Вільних сил. Британці вважали операцію успішною, однак вивчили один урок — у майбутньому вони ніколи не проводили такого роду операцій без повітряної підтримки.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Brayley, Martin; Chappell, Mike (2001). British Army 1939–45 (1): North-West Europe. Osprey Publishing. ISBN 1-84176-052-8.
  • Chappell, Mike (1996). Army Commandos 1940—1945. Osprey Publishing. ISBN 1-85532-579-9.
  • Haskew, Michael E (2007). Encyclopaedia of Elite Forces in the Second World War. Pen and Sword. ISBN 978-1-84415-577-4.
  • Moreman, Timothy Robert (2006). British Commandos 1940–46. Osprey Publishing. ISBN 1-84176-986-X.

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. У квітні 1940 з британських добровольців Територіальної армії було сформоване 10 окремих рот, що готувалися до ведення партизанської та диверсійної діяльності на території Норвегії під час тамтешньої кампанії. Кожна окрема спеціальна рота[en] мала у своєму складі 21 офіцера та 268 солдатів.
  2. Оперативна група нараховувала 22 кораблі та судна трьох флотів: Королівський військово-морський флот Великої Британії: легкий крейсер «Аретьюза», 6 есмінців: «Сомалі», «Бедуїн», «Ашанті», «Ескімо», «Ламертон» та «Вітленд», 3 морські тральщики «Альціон», «Харрієр» і «Спідвелл»; 2 великих десантних кораблі типу LSI (L): HMS Prins Albert та Prinses Josephine Charlotte; 2 підводні човни: «Тайгріс» і «Сілайон»; а також гідрографічне судно «Скотт». Британський Королівський допоміжний флот виділив на проведення операції 2 танкери: RFA Black Ranger і RFA Gray Ranger, вантажне судно Gudrun Mærsk і буксир Jaunty. Норвезький Королівський флот був представлений двома корветами «Енденес» і «Еглантін». Від військово-морських сил Польщі в операції брали участь есмінці ORP «Краков'як» і ORP «Куяв'як».
Джерела
  1. у цілому на території окупованої Норвегії на час операції
  2. Haskew, p.47.
  3. ROGER JOHN BROWNLOW KEYES