Відкрити головне меню
Типова структура піхотної дивізії вермахту 1-ї хвилі.

Піхо́тна диві́зія вермахту (нім. Infanterie-Divisionen der Wehrmacht або Inf.Div) — основне загальновійськове тактичне з'єднання, піхотна дивізія сухопутних військ у складі Збройних сил Третього рейху, яка призначалась для ведення бойових дій на сухопутному ТВД у складі армійських корпусів (польових армій), а іноді й самостійно.

Піхотна дивізія вермахту складалась з трьох піхотних полків (по три піхотних батальйони в кожному), одного артилерійського полку (3 легких та один важкий артилерійські дивізіони), розвідувального батальйону, протитанкового дивізіону, саперного батальйону, батальйону зв'язку, медичного батальйону, запасного батальйону та тилових служб.

ІсторіяРедагувати

16 березня 1935 року на основі збройних сил Веймарської республіки — рейхсвера — створюються нові збройні сили нацистської Німеччини — вермахт. За станом на 1934 рік сухопутні війська Німеччини налічували 21 піхотну дивізію. З введення в 1935 році військової повинності, і до початку війни вермахт мав уже 41 піхотну дивізію (з 1-ї по 46-ту, піхотних дивізій з номерами 13, 37, 40, 42 і 43 у складі вермахту ніколи не існувало).

Під час війни пройшло 35 так званих «хвиль мобілізації» нових дивізій. Остання зі сформованих піхотних дивізій носила номер 719, хоча всього за час війни було сформовано тільки 294 піхотні дивізії. Деякі з цих дивізій переформували в мотопіхотні дивізії, а деякі з часом розформували. Решта дивізій з 719 були навчальними (нім. Feldausbildungsdivisionen), охорони (нім. Sicherungsdivisionen), гарнізонними (нім. Bodenstaendige Divisionen), дивізіями берегової оборони (нім. Kuestenverteiligungsdivisionen), запасними та навчальними (нім. Ersatz- und Ausbildungsdivisionen) дивізіями.

В останні роки війни формальний статус дивізій отримали деякі бойові групи — імпровізовані бойові частини, котрі значно поступалися звичайним піхотним дивізіям за чисельністю.

З розв'язанням війни у вересні 1939 — 38 німецьких піхотних дивізій брали участь у Польській кампанії, 38 дивізій у цей час знаходилися на Західному фронті.

У 1940 — 5 дивізій брали участь в Норвезькій кампанії.

У травні 1940 — до початку Французької кампанії вермахт мав 141 піхотну дивізію, 123 з яких брали участь у боях у Франції, 5 входили до складу окупаційних військ в Польщі, 5 перебували в Данії і Норвегії, а 8 залишалися для забезпечення оборони Рейху. Після Французької кампанії 23 піхотні дивізії були розформовані або перетворені.

 
81-мм важкий міномет Granatwerfer 34
 
75-мм легка піхотна гармата leGebIG 18
 
Легкий розвідувальний бронеавтомобіль Sd.Kfz. 221 у голові колони німецької дивізії. Червень 1942

1941 — 4 дивізії брали участь у Балканській кампанії.

1941 — до початку війни з Радянським Союзом вермахт мав 152 дивізії, з яких 100 перебували на сході[Прим. 1][1][Прим. 2][2], 38 — на заході, 8 — в Норвегії, 8 — на Балканах, одна в Данії і одна у Фінляндії. Після початку боїв число дивізій на Сході зросло до 119.

1944 — до початку висадки союзників у Нормандії, на оборонних позиціях Атлантичного валу у Франції, Бельгії та Голландії знаходилося 17 піхотних дивізій.

Хоча дивізії не завжди мали однакову структуру, відмінності в їхньому штатному розкладі були мінімальні. Значні організаційні відмінності зустрічалися дуже рідко. Більшість німецьких дивізій також мали один польовий запасний батальйон, що складався з 3-5 рот.

Структура дивізіїРедагувати

Чисельність та оснащеність озброєннямРедагувати

Піхотні дивізії першої хвилі у відповідності до штатного розкладу (нім. Kriegsstärkenachweis, KStN) мали (без урахування польового запасного батальйону): 518 офіцерів, 102 службовці, 2 573 унтер-офіцери і 13 667 солдатів; загальна чисельність дивізії становила 16 860 осіб. Жіночого персоналу у складі піхотних дивізій не було.

Озброєння дивізії складалося з: 3 681 пістолета, 12 609 гвинтівок Mauser 98, 312 пістолетів-кулеметів MP-40, 90 протитанкових рушниць Panzerbüchse 39, 425 ручних кулеметів MG-34, 110 станкових кулеметів, 84 50-мм легких мінометів Granatwerfer 36, 54 81-мм важких мінометів Granatwerfer 34, 75 37-мм протитанкових гармат Pak 35/36, 20 75-мм легких піхотних гармат leGebIG 18, 36 105-мм легких піхотних гаубиць leFH 18, 6 150-мм важких полкових гармат sIG 33, 12 150-мм важких польових гаубиць sFH 18, 9 вогнеметів Flammenwerfer 35 і 3 легких розвідувальних бронеавтомобілі Sd.Kfz. 221.

Транспортними засобами дивізії були: 1 743 верхових коні, 3 632 тяглових коні, 895 возів, 31 причеп, 500 велосипедів, 530 мотоциклів (190 з колясками), 394 автомобілів, 536 вантажівок (67 з причепами).

Штатна структураРедагувати

Командування та штабРедагувати

Командир дивізії (нім. Divisionskommandeur) — генерал-майор/генерал-лейтенант[3].

Штаб дивізії (98 офіцерів та фельдфебелів):
Оперативний відділ штабу:

Відділ ад'ютантів персоналу штабу:

Управління квартирмейстера штабу:

Підрозділи забезпечення штабу: мотоциклетний кур'єрський взвод, картографічний або друкарський взвод з 2-мя кулеметами.

Транспорт штабу дивізії: 2 автобуси; 29 легкових та вантажних автомобілі; 17 мотоциклів; декілька верхових коней.

Бойові частиниРедагувати

Піхотний полк

3 піхотні полки по 3 049 осіб (чисельність: 75/7/493/2474 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати).

Командування полку:

Кожен полк мав у складі:

Піхотний батальйон (у дивізії — 9)

Штат батальйону нараховував: командира (оберст-лейтенант або майор), 13 офіцерів, 1 службовець, 846 унтер-офіцерів і солдатів і мав 131 коня.

У складі кожного батальйону:

Рота полкової артилерії (на кінній тязі)
6 75-мм легких гармат, 2 150-мм важкі гармати
Рота винищувачів танків (моторизована) (нім. Panzerjägerkompanie)
12 37-мм протитанкових гармат, 4 ручних кулемети (командир — обер-лейтенант)
Колонна легкої піхоти (нім. leichte Infanteriekolonne)
Розвідувальний загін (нім. Aufklärungsabteilung) (чисельність
19/2/90/512):
  • штаб,
  • моторизований розвідувальний взвод (9 ручних кулеметів)
  • відділення велосипедистів (нім. Radfahrschwadron): 9 ручних кулеметів, 2 станкових кулемети, 3 легких міномети
  • важкий (моторизований) дивізіон: 2 75-мм легких піхотних гармати, 3 37-мм протитанкових гармати, 3 легких бронеавтомобілі.
Моторизований загін винищувачів танків (нім. Panzerjägerabteilung)
  • штаб і взвод зв'язку;
  • 3 роти винищувачів танків: 12 37-мм протитанкових гармат, 6 ручних кулеметів.

Усі частини дивізії, за винятком штабу та роти винищувачів танків, використовували кінну тягу.

АртилеріяРедагувати

Артилерійський полк (чисельність
114/10/427/2321 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати):
  • штаб і взвод зв'язку;
  • 3 легких артилерійських дивізіони:
    • штаб,
    • взвод зв'язку
    • взвод коректувальників,
    • по 3 батареї — в кожній 4 105-мм легкі польові гаубиці і два ручних кулемети.
  • Артилерійська колона.
  • Важкий артилерійський дивізіон:
    • штаб,
    • взвод зв'язку,
    • коригувальний взвод;
    • картографічний взвод,
    • по 3 батареї — в кожній 4 важкі польові гаубиці.

Підрозділи підтримки та забезпеченняРедагувати

Саперний батальйон (командир батальйону — майор; чисельність
17/1/60/442 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати):
  • штаб
  • батальйонний оркестр,
  • 3 саперні роти (2 на кінній тязі, 1 моторизована), 3 протитанкових рушниці, 3 вогнемети.
  • 1 моторизована колона мостоукладальників.
  • 1 легка моторизована саперна колона.
Батальйон зв'язку
штаб, телефонна рота (частково моторизована), 1 радіорота (моторизована), 1 легка рота зв'язку (моторизована).
Тилові служби
продовольчий загін, пекарна рота, скотобійний взвод (всі моторизовані).
Служби постачання
6 колон постачання (3 кінні, 3 моторизовані), паливна колона, ремонтна рота, рота постачання.
Медичні служби
2 медичні роти (1 кінна, 1 моторизована), 1 польовий госпіталь (моторизований), 2 моторизовані санітарних взводи.
Ветеринарні служби
1 ветеринарна служба (кінна).
Військова поліція
взвод військової поліції.
Поштова служба
поштове відділення (моторизований).

Штат, озброєння та військова техніка піхотних дивізій вермахту за рокамиРедагувати

Особовий склад 1-ша
хвиля
мобілізації[5]
2-га
хвиля
мобілізації
3-тя
хвиля
мобілізації
4-та
хвиля
мобілізації
Піхотні
дивізії
1944 року
Піхотні
дивізії
1945 року[6]
Офіцери 518 491 578 491 333 352
Службовці 102 98 94 99 70 29
Унтер-офіцери 2 573 2 273 2 722 2 165 2 164 1 947
Рядові 13 667 12 411 14 507 12 264 10 205[7] 9 581[8]
Загалом 16 860 15 273 17 901 15 019 12 772 11 909
Зброя та озброєння 1-ша
хвиля
мобілізації
2-га
хвиля
мобілізації
3-тя
хвиля
мобілізації
4-та
хвиля
мобілізації
Піхотні
дивізії
1944 року
Піхотні
дивізії
1945 року
Пістолети 3 681 3 801 4 640 3 639 2 013 1 563
Гвинтівки 12 609 10 828 11 423 10 807 8 598 7 594
Кулемети 535 459 709 457 716 536
Польова артилерія 26 = = 20 25 35
Протитанкові гармати 75 = = = 23[9] 11[9]
Важкі гармати та міномети 48 = = = 43 37
Мотоцикли 530 497 425 529 168 138
Танки 394 393 330 359 167 146
Вантажні автомобілі 536 509 248 536 370 185
Коні 5 375 4 854 6 033 4 077 3 979 ----

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. За даними Б. Мюллер-Гіллебранда станом на 22 червня 1941 року вермахт розгорнув проти Червоної армії 154 дивізії: серед яких 100 було піхотних, 19 танкових, 11 моторизованих, 9 охорони, 5 Ваффен-СС, 4 легких, 4 гірських, 1 поліції СС та 1 кавалерійська.
  2. Водночас, за даними Мельтюхова М. І. на 22 червня 1941 року вермахт для проведення Східної кампанії мав 101 піхотну дивізію, 4 легких піхотних, 4 гірсько-піхотних, 10 моторизованих, 19 танкових, 9 охорони, 5 Ваффен-СС з 1 бойовою групою СС та 1 кавалерійська. До складу сил входили також 1 моторизована бригада, 1 моторизований піхотний полк та зведене з'єднання СС. Загалом угруповання вермахту мало понад 155 розрахункових дивізій, що становило 73,5 % від загальної чисельності військ збройних сил нацистської Німеччини.
Джерела
  1. Mueller-Hillebrand B., Das Heer, 1933—1945. vol. II, E.S. Mittler & Sohn, 1969, pp. 161—162.
  2. Место «Восточного похода» в стратегии Германии 1940—1941 гг. и силы сторон к началу операции «Барбаросса»
  3. Divisionsstab (Infanterie-Division) (Wehrmacht) Gliederung 1939/1940
  4. фактично начальник штабу дивізії
  5. Alex Buchner: Das Handbuch der deutschen Infanterie 1939—1945, Dörfler Zeitgeschichte, ISBN 3-89555-041-8, S. 9.
  6. Verfügung OKH Nr. I/21000/44 (Geh.KdoS.)
  7. додатково до штату входило 1 455 російських добровольців-гіві
  8. в тому числі 698 російських добровольців-гіві
  9. а б 10 штурмових гармат

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Дробязко С. И.; Савченков И. Вторая мировая война 1939—1945. Пехота вермахта. — М.: АСТ, 1999. — 48 с. — (Военно-историческая серия «СОЛДАТЪ»). — 7000 экз. — ISBN 5-237-04084-5.
  • Буркхарт Мюллер-Гиллебранд. Сухопутная армия Германии, 1939—1945 гг. — М.: Изографус, Эксмо, 2002. — 800 с. — 5000 экз. — ISBN 5-94661-041-4.
  • Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II. — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73416-1.
  • Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 291st—999th Infantry Divisions, Named Infantry Divisions and Special Divisions in World War II. — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 2. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73437-4.

ПосиланняРедагувати

ВідеоРедагувати