Розенбаум Олександр Якович

Олекса́ндр Я́кович Розенба́ум (нар. 13 вересня 1951, Ленінград, РСФСР) — радянський та російський автор-виконавець, співак, композитор, поет, актор, письменник, Заслужений артист Росії (1996), Народний артист Росії (2001). В минулому депутат Державної думи Російської Федерації від партії «Єдина Росія». Підтримує політику Володимира Путіна. Фігурант центру бази «Миротворець». Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України.

Олександр Якович Розенбаум
рос. Розенбаум Александр Яковлевич
рос. Розенбаум Александр Яковлевич
Основна інформація
Повне ім'я	Олександр Якович Розенбаум
Дата народження	13 вересня 1951(1951-09-13) (72 роки)
Місце народження	Ленінград, СРСР
Роки активності	1968 — дотепер
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	єврей
Професія	поет, композитор, співак, письменник, актор
Освіта	Санкт-Петербурзький державний медичний університет
Співацький голос	баритон і бас-баритон
Інструменти	гітара, фортепіано
Жанр	авторська пісня
Псевдоніми	АЯРов
Нагороди	Шансон рокуd полковник
rozenbaum.ru
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 13 вересня 1951 року в Ленінграді в сім'ї студентів-однокурсників 1-го Медичного інституту, Якова Шмар'євича Розенбаума та Софії Семенівни Міляєвої. Яків і Софія закінчили інститут 1952 року, далі родина Розенбаумів переїхала до східного Казахстану, до Зиряновська. Яків, лікар-уролог, став там головним лікарем міської лікарні; професія Софії — акушер-гінеколог. Протягом шести років батько й мати Сашка лікували мешканців Зирянівська. У цей же період в сім'ї народився ще один син — Володимир Розенбаум.

Став вивчати музику з п'ятирічного віку. Закінчив школу № 209 на вулиці Повстання — колишній Павловський інститут благородних дівиць, де раніше навчалися його батьки, а потім — дочка. Закінчив музичну школу № 18 за класом фортепіано та скрипки спочатку під керівництвом Лариси Янівни Іоффе, а згодом — талановитого вчителя Марії Олександрівни Глушенко. Сусідом його бабусі був відомий гітарист Михайло Олександрович Мінін, у якого навчився азам, грі на гітарі навчався сам, брав участь у самодіяльності, потім закінчив вечірнє музичне училище за класом аранжування. Грав для друзів, вдома та у дворі. За словами Розенбаума, він «на сцені з п'яти років». Ходив на фігурне катання, у 12 років перейшов до секції боксу «Трудові резерви».

У дитинстві кожне літо проводив в Україні, так як його батько народився в українському місті Ніжин. Вважає Київ найкращим містом, після Петребургу (Росія). Написав багато пісень у Києві.

У 1968—1974 роках навчався в Першому медичному інституті в Ленінграді. Досі щорічно дає там концерти. Його виключили з інституту за те, що він не поїхав разом з іншими студентами на традиційне збирання картоплі, але в армію не взяли через поганий зір. Олександр пішов працювати в лікарню. Через рік він поновив навчання в інституті. 1974 року здав на відмінно всі державні іспити й отримав диплом лікаря-терапевта загального профілю. Його спеціалізація — анестезіологія та реаніматологія. Пішов працювати у швидку допомогу, на Першу підстанцію, розташовану на вулиці Професора Попова, б. 16Б, неподалік від рідного інституту.

Навчався у вечірньому джазовому училищі при Палаці культури ім. С. М. Кірова. Пісні почав писати з 1968 року в інституті для капусників, студентських спектаклів, вокально-інструментальних ансамблів і рок-груп. 1980 року пішов на професійну естраду. Грав у різних групах.

Родинне життя Розенбаума почалося рано, але перший шлюб тривав недовго. Вже через рік він знову одружився, цього разу на своїй однокурсниці, у подружжя народилася дочка Ганна. У Розенбаума був вибір між професією лікаря, за якою він вже пропрацював 5 років, і естрадною кар'єрою. Вибір було зроблено на користь музики.

Виступав у складі груп та ансамблів: «Адміралтейство», «Аргонавти», ВІА «Шестеро молодих», «Пульс» (під псевдонімом Аяров, від «А. Я. Розенбаум»).

Початком сольної діяльності можна вважати виступ 14 жовтня 1983 року в Будинку культури МВС ім. Ф. Е. Дзержинського. Надалі він став художнім керівником театру-студії «Творча майстерня Олександра Розенбаума».

У 1996 році Олександр Розенбаум давав концерт на Майдані Незалежності у Києві.

У 1999 році разом із Андрієм Макаревичем їздив в експедицію у джунглі Амазонки (Бразилія).

2003 року обраний депутатом Державної думи Росії від партії «Єдина Росія».

Віце-президент і художній керівник концертного відділу товариства «Велике місто».

Голова ради Фонду розвитку історичної спадщини «Кронштадт». «Відновлення Морського собору м. Кронштадта і повернення його людям для служіння тій ідеї, для якої він був створений — бути головним морським храмом країни, — на думку Голови ради фонду Олександра Розенбаума є „святим завданням“».

28 червня 2005 року підписав серед 50 представників громадськості лист на підтримку вироку колишнім керівникам «Юкоса».

У 2009 році разом з Андрієм Макаревичем подорожував по рікам Пантаналу (Бразилія).

Мешкає і працює в Санкт-Петербурзі.

Підписав серед 42 відомих петербуржців відкритий лист президенту Дмитру Медведєву на підтримку будівництва «Охта-центру».

Учасник щорічної Національної Премії Шансон Року у Кремлі 26 березня 2011.

Захоплюється боксом.

Політичні погляди

7 грудня 2003 року Розенбаум став депутатом російського парламенту (четверта Дума) від владної партії партії «Єдина Росія», та заступника голови комітету Держдуми РФ з культури.

Підтримка окупації України

Підтримав позицію Володимира Путіна щодо російської агресії в Криму. За це йому заборонили в'їзд в Україну. У 1994 році казав, що Крим не є російським чи українським і пропонував віддати його татарам.

Підтримав Російське вторгнення в Україну у 2022 році. У червні 2022 року в інтерв'ю Ксенії Собчак висловився так: «не вважаю свободою, коли люди не можуть висловлювати свою думку на користь меншості, яка окупувала своєю ідеологією Україну» та «Окупанти насправді — це Західна Україна, прокачана грошима колективного Заходу.».

Офіційна дискографія

(вказана дата запису, а не видання)

• «Домашний концерт» (1981)
• «Памяти Аркадия Северного» (квітень 1982) (спільно з Братами Жемчужними)
• «Посвящение посвящающим» (1983)
• «Новые песни» (листопад 1983) (спільно з Братами Жемчужними)
• «Концерт в Воркуте» (1984)
• «Эпитафия» (1986)
• «Мои дворы» (1986)
• «Нарисуйте мне дом» (1987)
• «Дорога длиною в жизнь» (1987)
• «Концерт на ЛОМО» (1987)
• «Нью-Йоркский концерт» (1987)
• «Казачьи песни» (1988)
• «Анафема» (1988)
• «Гоп-стоп» (1993)
• «Ностальгия» (1994)
• «Горячая десятка» (1994)
• «Вялотекущая шизофрения» (вересень 1994)
• «Розовый жемчуг» (серпень-листопад 1995) (спільно з Братами Жемчужними)
• «На плантациях любви» (березень-травень 1996)
• «Концерт в день рождения» (4 жовтня 1996)
• «Возвращение на Арго» (лютий 1997)
• «Июльская жара» (листопад 1997)
• «Транссибирская магистраль» (листопад 1999)
• «Настоящий солдат» (квітень 2001)
• «Старая гитара» (2001)
• «Странная жизнь» (2003)
• «Я вижу свет» (липень-серпень 2005)
• «Попутчики» (2007)
• «Мечта блатного поэта» (лютий 2009)
• «Рубашка нараспашку» (травень-червень 2010)
• «Берега чистого братства» (липень 2011) (спільно з Григорієм Лепсом)
• «Метафизика» (запис 2014—2015; реліз 11 грудня 2015)
• «Симбиоз» (2019)
• «Ритм Лю Блюз» (2020)

Відеокліпи

• «Фонарщик» (1990)
• «Флагманский марш» (1996)
• «Подари, Господь, мелодию» (2000)
• «Кантри на завалинке» (2000)
• «Вальс-Бостон» (2001)
• «Колыбельная» (2001)
• «Клетчатый» (2003) (спільно з Дмитром Гордоном)
• «Вечерняя застольная» (2011) (спільно з Йосипом Кобзоном і Григорієм Лепсом)
• «Любовь на Бис!» (2012) (спільно з Зарою)
• «Почти» (2020)
• «Держи свой такт» (2020)

Фільми про Олександра Розенбаума

• 1987 — «Лицом к лицу»
• 1987 — «Два часа с бардами»
• 1990 — «Размышления Александра Розенбаума»
• 1994 — «Бессонница»
• 1996 — «Я не могу назвать себя звездой» (Телеканал «Київ»)
• 1997 — «Вальс-бостон»
• 1997 — «Поздний экспресс»
• 2003 — «Философия пути» 20 лет спустя" (частина 1 і частина 2)
• 2004 — «Личная жизнь Александра Розенбаума»
• 2010 — «Мужчины не плачут»
• 2011 — «Странная жизнь» Александра Розенбаума
• 2011 — «Мой удивительный сон…»
• 2016 — «Александр Розенбаум. Мне тесно в строю»
• 2021 — «Александр Розенбаум. Тринадцатая струна»
• 2021 — «Сны у розового дерева»
• 2021 — «Свой среди своих»

Державні нагороди

• Орден Пошани (7 вересня 2011)
• Народний артист РФ (2001)
• Заслужений артист РФ (1996)
• Ювілейна медаль «300 років Російському флоту».
• Ювілейна медаль «70 років збройних сил СРСР»
• Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
• Медаль «Захиснику Вітчизни»