Вікіпедія

Золотий грамофон

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

«Золотий грамофон» — одна з найголовніших церемоній музичних нагород Росії. Була заснована радіостанцією «Русское радио» та проводиться щорічно з 1996.

Золотий грамофон
рос. Золотой граммофон
Країна Росія Росія
Тип статуетка у вигляді грамофона
Статус вручається
На честь: Нагорода Ґреммі
Нагородження
Параметри матеріал: срібло, золото
вага: 1,088 кг
Засновано: 14 грудня 1996
Останнє: 29 листопада 2014
Нагороджено: 445+
Нагороджені:
d (4)
Черговість
Сайт Офіційний сайт
CMNS: Золотий грамофон у Вікісховищі

Про премію

ред.

У грудні 1995 в ефірі «Русского радио» починає своє мовлення радіопередача «Золотий грамофон», яка тоді ще називалася «Російська Гірка». Вона представляла 12 пісень, які найчастіше замовлялися в ефірі самої радіостанції за допомогою дзвінків, листів та сервісу пейджингового зв'язку (SMS-портал у радіостанції з'явився 2004 року). Ведучим програми був Гліб Дєєв — ще відомий на «Русском радио» як «людина-будильник».

З 20 лютого 1999 в «Золотого грамофона» починається новий етап. Саме в той день припиняє своє існування «Російська Гірка», і стартує відомий хіт-парад «Золотий Грамофон». На відміну від програми «Російська гірка», яка представляла 12 найкращих пісень тижня, «Золотий грамофон» вирішив визначати 20 найкращих. Першим ведучим програми був Гліб Дєєв, йому допомагали Олексій Кортнєв та Валдіс Пельш. З 2000 по 2001 рік програму вів Борис Корабльов (в цей час у Андрія Чижова була програма-пародія «Золотий унітаз»). З 2001 по 2003 рік програму вів Андрій Чижов. З 2003 по 2007 рік ведучим програми став Олександр Карлов. З 2007 року по теперішній час програму веде Роман Ємельянов.

Для того, щоб отримати премію, пісня виконавця повинна протриматися в топ-листі 20 і більше тижнів[1]. Імена лауреатів оголошуються на самій церемонії, після того як вони були обрані під впливом слухачів «Русского Радио». Грамофони вручаються щороку в Москві, в Державному Кремлівському палаці, і в Санкт Петербурзі на день пізніше, в СКК «Льодовий палац». Артистів нагороджують представники найрізноманітніших професій — люди з телебачення, актори театру або кіно, представники політичних кіл і т. ін. За час існування премії з'явився термін «вручант», що позначає тих людей які нагороджують артистів «грамофонами»[2].

В 2003 з появою інтернет-голосування, володарів статуеток крім слухачів «Русского радио», могли визначати і глядачі «Першого каналу». Так, із серпня 2003 по грудень 2005 року існував телевізійний інтерактивний хіт-парад в прямому ефірі[3][4] «Золотий грамофон на Першому».[5] Перший випуск провели Алла Довлатова та Дмитро Оленін, далі їх змінили Аврора та Єгор Дружинін, а їх співведучими були Микола Фоменко та Марія Голубкіна. Пізніше «Золотий грамофон» вів Андрій Малахов із запрошеними артистами (іноді в парі з Яною Чуриковою[6]). В одному з випусків його замінив Іван Ургант.[7]

Протягом багатьох років, рішенням організаторів всі виконавці виступали виключно під фонограму, проте з часом було позитивно сприйнято живе виконання. Вперше випадок стався 1999 року, коли група Чайф виконала наживо хіт «Аргентина-Ямайка 5:0». 2000 року живцем виступили колективи Танці Мінус та Жуки. У наступному, 2001 році, цей список поповнили Бі-2, Сплин та ДеЦл. 2011 року Олена Ваєнга імпровізувала свій номер, виконавши пісню «Шопен» під акомпанемент фортепіано Віктора Дробиша. Роками пізніше, деякі з артистів також виступали наживо, у тому числі Dan Balan, Йолка, Дмитро Колдун, Аніта Цой, Валерій Меладзе, Нюша, Бьянка та багато інших.

Під час проведення премії, вона транслюється одночасно в прямому ефірі «Русского радио» і на офіційному сайті радіостанції. Теле-версія премії щорічно виходить на «Першому каналі» перед новорічними святами. Також повтори виходили на «РЕН ТВ», «П'ятому каналі» та «ТВ3».

Виробництво статуеток

ред.

«Золотий грамофон» являє собою статуетку з срібла та золота, встановлену на платформі з оптичного скла з лазерним гравіюванням. Всі «грамофони» створюються командою з 20 майстрів-ювелірів, причому всі деталі ретельно обробляються вручну протягом декількох днів. На створення однієї статуетки йде 110 грамів срібла 925-ї проби. Готова фігурка покривається золотом 999,9-ї проби товщиною 10 мікрон. Платформа, на якій блищить музичний приз, важить 1,088 кг[8].

Кількість нагород

ред.

Рекордсмени по сумарному числу нагород на листопад 2018:

Лауреати

ред.
Докладніше: Список лауреатів премії Золотий Грамофон різних років

Примітки

ред.
  1. ↑ Юлия Пош (29 листопада 2013). Худшие образы звезд из истории «Золотого граммофона» (рос.). woman.ru. Архів оригіналу за 5 лютого 2014. Процитовано 5 березня 2014.
  2. ↑ Золотой граммофон 2001 — Появление термина «вручант». Русское радио. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 5.12.13.
  3. ↑ КРИВОЙ ЭФИР В ФОРМАТЕ СОЦРЕАЛИЗМА. Новая газета. 27 жовтня 2003. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 19 лютого 2015.
  4. ↑ КРИВОЙ ЭФИР. Пять лет назад наше ТВ было куда прямее. Новая газета. 12 липня 2004. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 19 лютого 2015.
  5. ↑ «Золотой граммофон» с ароматом гладиолусов. Комсомольская правда. 17 червня 2004. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 19 лютого 2015.
  6. ↑ Старинная русская игра в презумпцию виновности. Российская газета. 14 вересня 2004. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 19 лютого 2015.
  7. ↑ Киркорова отправили в Африку. Комсомольская правда. 26 жовтня 2005. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 19 лютого 2015.
  8. ↑ Русское Радио — О премии Золотой граммофон [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.](Перевірено 23 січня 2012)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Золотий_грамофон