Олександр Казимир Сапіга
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Олександр Казимир Сапіга гербу Лис (пол. Aleksander Kazimierz Sapieha; 13 травня 1624, Мацеїв — 22 травня 1671, Вільно) — єпископ вільнюський і жмудський, великий референдар литовський в 1657 році, секретар Його Величності, канонік вільнюський і варшавський[3].
| Олександр Казимир Сапіга | |
|---|---|
| пол. Aleksander Kazimierz Sapieha | |
.jpg) | |
| Референдар великий литовський | |
| 1657 — 1659 | |
| Попередник | Юрій Станіслав Волович |
| Наступник | Юрій Невяровський |
| Єпископ Жмудський | |
| 1660 — 1667 | |
| Попередник | Петро Парчевський |
| Наступник | Францішек Долмат-Ісайковський |
| Єпископ Вільнюський | |
| 1667 — 1671 | |
| Попередник | Єжи Бялозор |
| Наступник | Миколай Стефан Пац |
| Народився | 13 травня 1624[1][2] Луків, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Помер | 22 травня 1671[1][2] (47 років) Вільнюс, Річ Посполита |
| Похований | Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)[2] |
| Відомий як | католицький священник, католицький єпископ |
| Країна | Річ Посполита |
| Alma mater | Люблінський єзуїтський колегіумd, Вільнюський університет, Колегіум Новодворського, Ягеллонський університет, Болонський університет і Падуанський університет |
| Батько | Фридерик Сапега |
| Мати | Ева Скажевська |
| Релігія | католицизм |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Він був сином володимирського підкоморія Фридерика Сапіги, братом овруцького старости Яна Фридерика, обозного великого литовського Томаша Казимира та крайчого великого литовського Кшиштофа Францішека .
Навчався в єзуїтському колегіумі в Любліні, потім у Вільнюській академії, відвідував колегіум Новодворського у Кракові. У 1638 р. Він розпочав навчання в Краківській академії. Став королівським секретарем. Продовжував вивчати канонічне правао в Падуї (1647), Болоньї (1648), Римі (1649) та Парижі.
14 травня 1650 року став пробсом[джерело?] вільнюської капітули. 17 липня того ж року висвячений на священика. У жовтні 1650 року його призначили до єпископського суду. У 1655 році стає єпископом-помічником вільнюським і титулярним єпископом Мефону на Пелопоннесі[4]. 4 квітня 1659 року отримав також Жмудське єпископство.
Влітку 1659 року, виступаючи посланцем короля Яна II Казимира вгамував бунт солдатів у литовській армії. На сеймі 1662 року призначений комісаром від сенату для сплати армії Великого князівства Литовського[5], призначений до військової та фіскальної комісії, під час якої він намагався примирити гетьманів Павла Сапігу та Вінцента Госевського. Брав активну участь у зборах Вільнюського сейму.
Після зречення Яна II Казимира в 1668 року підтримав кандидатуру рейнського герцога Філіпа Вільгельма[6].
У серпні 1668 року став єпископом вільнюським. Помер 22 травня 1671 році Вільнюсі, похований у Вільнюському соборі.
Примітки
ред.- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б в Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 94. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku. Spisy / Oprac. Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba. — Kórnik 1994. — S. 237. (пол.)
- ↑ Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, t. IV, Monasteri 1935, s. 240. (łac.)
- ↑ Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 416.
- ↑ Wacław Uruszczak, Fakcje senatorskie w sierpniu 1668 roku, w: Parlament, prawo, ludzie, studia ofiarowane profesorowi Juliuszowi Bardachowi w sześćiesięciolecie pracy twórczej, Warszawa 1996, s. 317.
Посилання
ред.- Єпископ Олександр Казімір Сапега [Архівовано 8 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (en)