Відкрити головне меню

Володи́мир Микола́йович Образцо́в (6 (18) червня 1874(18740618), Миколаїв — 28 листопада 1949, Москва, похований на Новодівочому кладовищі) — вчений-транспортник часів Російської імперії та СРСР, 1935 — заслужений діяч науки РРФСР, 1939 — академік АН СРСР; лауреат Сталінської премії 1942 — «за розвиток Уралу в умовах війни» та 1943 — «за багаторічну видатну працю в області залізничного транспорту», нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни, орденом Червоної Зірки, 2 орденами Трудового Червоного Прапора, медалями.

Образцов Володимир Миколайович
Образцов В.НОбразцов Володимир Миколйович.jpg
Народився 6 (18) червня 1874(1874-06-18)
Миколаїв
Помер 28 листопада 1949(1949-11-28) (75 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Сфера інтересів Залізничний транспорт
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання академік АН СРСР
Член Академія наук СРСР і Всеросійський центральний виконавчий комітет
Нагороди Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Сталінська премія Сталінська премія

ЖиттєписРедагувати

Закінчив із золотою медаллю Олександрівську чоловічу гімназію Миколаєва.[1], 1897 року — Петербурзький інститут шляхів сполучення.

В 1897—1901 роках працює на підготовці майбутніх залізничних трас — на Миколаївській та Московсько-Курській залізницях.

З 1901 року викладає в Московському інженерному училищі.

Брав участь у подіях 1905 року, за це його звільнили з служби на державних залізницях, аж 1913 року запрошений як консультант при будівництві ряду залізничних станцій.

1907 року з його ініціативи організовано середнє будівельне училище — згодом це буде Московський інженерно-будівельний інститут.

1913 року був одним із організаторів збору коштів на новий православний храм в Сокольниках.

За проектом, складеним ще до Першої світової війни для Москви, але не реалізованому при будівництві Московського метро, побудоване Варшавське метро.

В 1919-22 роках — професор Московського інституту цивільних інженерів.

В 1923-49 роках керує Московським інститутом залізничного транспорту, в 1935-40 одночасно очолює НДІ залізничного транспорту в Москві.

В кінці 1920-х пропонує схему єдиної залізничної системи СРСР шляхом переобладнання та нового будівництва — згідно з уніфікованими стандартами.

Бере участь у проектуванні та побудові транспортних споруд в Баку, Волгограді, Магнітогорську, Свердловську та Ташкенті.

Депутат Верховної Ради СРСР 1 та 2 скликань — від Ртищевського виборчого округу.

Брав участь у проектуванні Московського метрополітену.

1935 — член ВЦВК 16-го скликання.

З 1936 року — голова Ради сприяння будівництва дитячих залізниць.

З 1939 до останніх днів очолював секцію по науковому розробітку проблем транспорту АН СРСР, в 1939-45 роках — член Президії АН СРСР.

Під час Другої світової війни евакуйований до Свердловська, літом 1942 на свої кошти придбав літака Як-1, якого назвав «Ртищевський залізничник» та подарував його капітану 291-го винищувального полку, Герою Радянського Союзу О. Лавренову.

1945 року очолює комісію по розробітку плану комплексного розвитку Молотовської області, також керував реконструкцією та розвитком Ртищевського залізничного вузла.

З 1946 року — член Президії академічної Ради по вивченню виробничих сил СРСР.

Його основні праці присвячені питанням станційного господарства залізниць, щодо проектування залізничних станцій та транспортних вузлів, планового розподілу сортувальної роботи на сітці залізниць, по побудові плану формування поїздів, проблемам взаємодії та розвитку сітки різноманітних видів транспорту тодішнього СРСР.

Його ім'я з 1976 року носить Миколаївський технікум залізничного транспорту, носив до 1992 року Ленінградський інститут інженерів залізничного транспорту, були поіменовані вулиці в Дніпропетровську, Іркутську, Москві (Бахметьєвська), Миколаєві (Третя Піщана) та Ртищеві, Челябінську.

Його син — Сергій Володимирович Образцов — засновник театру ляльок.

У Миколаєві на будинку по вулиці Соборній (Радянській) була встановлена пам'ятна дошка.

Написав більше 300 робіт залізничного спрямування, розробив понад 50 проектів по перебудові залізничних вузлів шляхів СРСР.

  • «Проект перебудови станції Іваново» — Інженерна справа, 1901,
  • «До питання проектування станцій та їх розрахунків» — 1905,
  • «Теоретичні дослідження по оборотності вагонів» — 1909,
  • «Енциклопедія шляхів сполучення, курс введення» — Москва, 1925
  • «Основні дані для проектування залізничних станцій» — Москва, 1929
  • «Залізничні вузли» — Москва, 1933,
  • «Станції та вузли» — перший том — 1935, другий — 1939, перевидання 1949, у співавторстві,
  • «Основні принципи побудови транспортної сітки СРСР» — 1940,
  • «Робота залізничних станцій у воєнних умовах» — 1940.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати