Академія наук СРСР

(Перенаправлено з Академік АН СРСР)

Акаде́мія нау́к СРСР — найвища наукова установа Радянського Союзу.

Академия наук СССР
Академія наук СРСР
ASUSSR-logo.png
Academy of Sciences of the USSR.jpg
Абревіатура АН СРСР
Тип Академія наук
Засновано 27 липня 1925
Розпущено 21 листопада 1991
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Штаб-квартира Москва
Дочірні St. Petersburg Department of Steklov Institute of Mathematics of Russian Academy of Sciencesd
Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва
Ботанічний інститут імені В. Л. Комарова РАН
Сибірське відділення РАН
Far East Branch of the Russian Academy of Sciencesd
Ural Branch of Russian Academy of Sciencesd
Southern Scientific Center RASd
Department of Mathematical Sciencesd
Physical Sciences Divisiond
Computer Equipment and Technologiesd
Department of Energy, Engineering, Mechanics and Control Processesd
Department of Chemistry and Material Sciencesd
Department of Biological Sciencesd
Department of Physiological Sciencesd
Department of Earth Sciencesd
Department of Social Sciencesd
Department of Global Issues and International Relationsd
Division of Historical and Philological Sciencesd
Department of Medical Sciencesd
Department of Agricultural Sciencesd
Regional Research Centresd
Saratov Research Centerd
Tomsk National Research Medical Centerd
Bioengineering Centerd
Institute of Biology of Komi Scientific Centred
Institute of Ecology of Mountain Territoriesd
S.I. Vavilov Institute for the History of Science and Technologyd
Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН
інститут Російської академії наукd

Нагороди
орден Леніна

CMNS: Академія наук СРСР у Вікісховищі

ПередісторіяРедагувати

Заснована в Петербурзі указом сенату від 28 січня 1724. У XVIII столітті в Академію наук були організовані фізичний кабінет, астрономічна обсерваторія, хімічна лабораторія, анатомічний театр, географічний департамент, бібліотека, друкарня та інші наукові і науково-допоміжні установи.

Академіки, що входили до складу АН, — М. В. Ломоносов, Л. Ейлер, Д. Бернуллі, Й. Г. Гмелін, Г.-В. Ріхман, В. К. Тредьяковський, С. П. Крашенінніков, І. І. Лепьохін, М. Я. Озерецковський, П. С. Паллас та інші, внесли великий вклад у науку. Організовані АН експедиції мали велике значення для вивчення природних багатств Росії.

У XVIII ст. АН була майже єдиним джерелом поширення науки в Російській державі. В першій половині XIX ст., коли в країні було створено нові вищі навчальні заклади, роль АН як наукового центру поступово знижується.

У XIX і на початку XX ст. АН перебувала у важкому матеріальному становищі, не мала необхідних умов для проведення наук. досліджень. Попри це, вчені, що працювали в АН, а саме:

У квітні 1918 В. І. Ленін написав «Начерк плану науково-технічних робіт», в якому дав широку програму діяльності АН (Твори, т. 27, с. 282).

В перші роки радянської влади влади в АН створюються нові інститути: фізико-хімічного аналізу (1918), платиновий (1918), фізико-математичний (1921), радійовий (1922), фізіологічний (1925), інститут ґрунтів (1926) та ін.

Академія наук СРСРРедагувати

Постановою ЦВК СРСР і РНК СРСР від 27 липня 1925 АН була перетворена у всесоюзну і дістала назву АН СРСР. АН швидко зростала і зміцнювалась. Схвалені в 1927, 1930 і 1935 нові статути АН сприяли встановленню міцних зв'язків її з практикою соціалістичного будівництва. АН СРСР стала однією з найбільших наукових установ світу.

Організаційна структураРедагувати

Президенти АН СРСР
Роки Ім'я
191736 Карпінський О. П.
193645 Комаров В. Л.
194551 Вавилов С. І.
1951 Несмєянов О. М.

Вищим органом АН були Загальні збори, до складу яких входили академіки і почесні академіки. В період між сесіями Загальних зборів керівництво АН здійснювала Президія на чолі з президентом. Президентами АН в радянський період були академіки О. П. Карпінський (1917–1936), В. Л. Комаров (1936–1945), С. І. Вавилов (1945–1951). З 1951 президентом АН СРСР став академік О. М. Несмєянов.

СкладРедагувати

Академія складалася з 8 відділів — фізико-математичний наук, хімічних наук, геолого-географічних наук, біологічних наук, технічних наук, історичних наук, економіки, філософських і правових наук, відділу мови і літератури.

ФіліїРедагувати

До складу АН увійшли філіали: Башкирський, Дагестанський, Казанський, Карельський, Кольський, Комі, Молдавський, Уральський. У 1957 організовано Сибірське відділення АН, до якого пізніше ввійшли філіали: Східносибірський, Далекосхідний, Якутський. На початок 1959 в АН налічувалось понад 100 значних наукових інститутів і велика кількість інших установ. На кінець 1958 в АН було 165 академіків і 354 член-кореспондент; в ній працювало понад 16,5 тис. наукових співробітників.

Українство у внеску АН СРСРРедагувати

Протягом всієї історії АН в її роботі брали активну участь українські вчені. У XIX — на початку XX століття академіками були обрані математики Михайло Остроградський, Віктор Буняковський, геохімік Володимир Вернадський, історик Володимир Іконников, зоолог Володимир Заленський, Олександр Красновський та інші.

За радянського часу академіками були обрані представники медичної науки, які працювали в Україні — Олександр Богомолець і Микола Стражеско, а також хімік Лев Писаржевський, історик Владислав Бузескул.

З 1959 в Україні працювали академіки АН СРСР — президент АН УРСР біохімік Олександр Палладін (обраний у травні 1942), літературознавець Олександр Білецький (обраний у червні 1958), письменник Олександр Корнійчук (обраний у вересні 1943), поет Максим Рильський (обраний у червні 1958).

ДосягненняРедагувати

В АН СРСР широким фронтом провадились досліди в усіх галузях природничих, тех. і суспільних наук. Особливо великі успіхи вчених АН в галузі ядерної фізики, фізики напівпровідників, радіофізики, математики, механіки, астрономії, хімії, металургії, обчислювальної техніки, радіотехніки і т. ін.

Тріумфом вчених СРСР було створення штучних супутників Землі і космічної ракети. АН підтримувала широкі міжнародні наукові зв'язки.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати