Відкрити головне меню

Ляпунов Олександр Михайлович
Ляпунов Александр Михайлович
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
Народився 25 травня (6 червня) 1857(1857-06-06)
Ярославль, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 3 листопада 1918(1918-11-03) (61 рік)
Одеса, Херсонська губернія, Українська Держава Українська Держава
·вогнепальне поранення
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність математик, фізик
Alma mater Петербурзький університет
Сфера інтересів математика
механіка
Заклад Петербурзький університет
Харківський університет
Новоросійський університет
Науковий ступінь магістр (1885) і доктор наук[d] (30 вересня 1892)
Науковий керівник Пафнутій Чебишов
Вчителі Чебишов Пафнутій Львович
Аспіранти, докторанти Стєклов Володимир Андрійович[1] і Nikolai Saltykow[d][1]
Член Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: стійкість за Ляпуновим
Рід Lyapunov family[d]
Батько Mikhail Lyapunov[d]

Ляпунов Олександр Михайлович у Вікісховищі?

Олекса́ндр Миха́йлович Ляпуно́в (рос. Александр Михайлович Ляпунов, *25 травня (6 червня) 1857(18570606) — † 3 листопада 1918) — російський математик і механік, академік Петербурзької Академії наук (1901 рік), іноземний член-кореспондент Паризької Академії наук (1916 рік), член Римської академії наук, почесний член Петербурзького, Харківського і Казанського університетів, Харківського математичного товариства. Учень П. Л. Чебишова.

Народився в сім'ї викладача, директора обсерваторії Казанського університету М. В. Ляпунова (1820—1868). 1868 року, після смерті батька, Ляпунов разом з двома братами (майбутні композитор Сергій і лінгвіст Борис) і матір'ю Софією Олександрівною переїхав до Нижнього Новгорода. Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті.

У 18851902 роках працював в Харківському університеті, з — 1902 в Петербурзькому університеті. Приват-доцент (1885), профессор (1893) Харківівського, Петербурзького, Новоросійського університетів (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Отримав ступінь магістра (дисертація: «Об устойчивости элипсоидальных форм равновесия вращающейся жидкости», 1884), вчене звання доктора математичних наук (дисертація: «Общая задача об устойчивости движения», 1892). Голова Харківського математичного товариства (1899–1902).

Основні праці Ляпунова присвячені небесній механіці, математичній фізиці, теорії ймовірностей.

Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини, що обертається, частки якої притягуються за Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння, довів нестійкість грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню Дж. А. Пуанкаре і Дж. Дарвіна), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, що визначаються скінченою кількістю параметрів. У математичній фізиці Ляпунов розв'язав питання про існування періодичних розв'язків нелінійних диференційних рівнянь певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В теорії ймовірностей довів центральну граничну теорему, запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію функції Гріна для задачі Діріхле.

Зміст

ПраціРедагувати

  • Ляпунов А. М. Собрание сочинений. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1954—1959
    • Т.1. М.,1954. — 446 с.
    • Т.2. М.; Л.,1956. — 472 с.
    • Т.3. М., 1959. — 374 с.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Математична генеалогія — 1997.

Джерела та літератураРедагувати