Ляпунов Олександр Михайлович

Олекса́ндр Миха́йлович Ляпуно́в (рос. Александр Михайлович Ляпунов, *25 травня (6 червня) 1857(18570606) — † 3 листопада 1918) — російський математик і механік, академік Петербурзької Академії наук (1901 рік), іноземний член-кореспондент Паризької Академії наук (1916 рік), член Римської академії наук, почесний член Петербурзького, Харківського і Казанського університетів, Харківського математичного товариства. Учень П. Л. Чебишова.

Ляпунов Олександр Михайлович
Ляпунов Александр Михайлович
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
Народився 25 травня (6 червня) 1857(1857-06-06)
Ярославль, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 3 листопада 1918(1918-11-03) (61 рік)
Одеса, Херсонська губернія, Українська Держава Українська Держава
·вогнепальне поранення
Поховання Другий Християнський цвинтар
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність математик, фізик
Alma mater Петербурзький університет
Галузь математика
механіка
Заклад Петербурзький університет
Харківський університет
Новоросійський університет
Посада професор
Науковий ступінь магістр (1885) і доктор наук[d] (30 вересня 1892)
Науковий керівник Пафнутій Чебишов
Аспіранти, докторанти Стєклов Володимир Андрійович[1] і Nikolay Saltykovd[1]
Членство Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: стійкість за Ляпуновим
Рід Lyapunov familyd
Батько Mikhail Lyapunovd
Мати Sofia Alexandrovna Shipilovad
Брати, сестри Ляпунов Сергій Михайлович і Boris Lyapunovd
Родичі Зайцев Олександр Михайлович

CMNS: Ляпунов Олександр Михайлович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї викладача, директора обсерваторії Казанського університету М. В. Ляпунова (1820—1868). 1868 року, після смерті батька, Ляпунов разом з двома братами (майбутні композитор Сергій і лінгвіст Борис) і матір'ю Софією Олександрівною переїхав до Нижнього Новгорода. Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті.

У 18851902 роках працював в Харківському університеті, з — 1902 в Петербурзькому університеті. Приват-доцент (1885), профессор (1893) Харківського, Петербурзького, Новоросійського університетів (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Отримав ступінь магістра (дисертація: «Об устойчивости элипсоидальных форм равновесия вращающейся жидкости», 1884), вчене звання доктора математичних наук (дисертація: «Общая задача об устойчивости движения», 1892). Голова Харківського математичного товариства (1899–1902).

При спробі самогубства завдав собі вогнепального поранення 31 жовтня 1918 року у Одесі. Помер не приходячи до тями 3 листопада, похований на одеському цвинтарі.

Науковий доробокРедагувати

Основні праці Ляпунова присвячені небесній механіці, математичній фізиці, теорії ймовірностей.

Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини, що обертається, частки якої притягуються за Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння, довів нестійкість грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню Дж. А. Пуанкаре і Дж. Дарвіна), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, що визначаються скінченою кількістю параметрів. У математичній фізиці Ляпунов розв'язав питання про існування періодичних розв'язків нелінійних диференційних рівнянь певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В теорії ймовірностей довів центральну граничну теорему, запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію функції Гріна для задачі Діріхле.

ПраціРедагувати

  • Ляпунов А. М. Собрание сочинений. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1954—1959
    • Т.1. М.,1954. — 446 с.
    • Т.2. М.; Л.,1956. — 472 с.
    • Т.3. М., 1959. — 374 с.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Джерела та літератураРедагувати