Ляпунов Олександр Михайлович

Олекса́ндр Миха́йлович Ляпуно́в (рос. Александр Михайлович Ляпунов, *25 травня (6 червня) 1857(18570606) — † 3 листопада 1918) — російський математик і механік, академік Петербурзької Академії наук (1901 рік), іноземний член-кореспондент Паризької Академії наук (1916 рік), член Римської академії наук, почесний член Петербурзького, Харківського і Казанського університетів, Харківського математичного товариства. Учень П. Л. Чебишова.

Ляпунов Олександр Михайлович
Ляпунов Александр Михайлович
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
Народився 25 травня (6 червня) 1857(1857-06-06)
Ярославль, Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Помер 3 листопада 1918(1918-11-03) (61 рік)
Одеса, Херсонська губернія, Українська Держава Українська Держава
·вогнепальне поранення
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Підданство Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність математик, фізик
Alma mater Петербурзький університет
Галузь математика
механіка
Заклад Петербурзький університет
Харківський університет
Новоросійський університет
Посада професор
Ступінь магістр (1885) і доктор наук[d] (30 вересня 1892)
Науковий керівник Пафнутій Чебишов
Аспіранти, докторанти Стєклов Володимир Андрійович[1] і Nikolay Saltykovd[1]
Членство Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: стійкість за Ляпуновим
Рід Lyapunov familyd
Батько Mikhail Lyapunovd
Брати, сестри Ляпунов Сергій Михайлович і Boris Lyapunovd

CMNS: Ляпунов Олександр Михайлович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї викладача, директора обсерваторії Казанського університету М. В. Ляпунова (1820—1868). 1868 року, після смерті батька, Ляпунов разом з двома братами (майбутні композитор Сергій і лінгвіст Борис) і матір'ю Софією Олександрівною переїхав до Нижнього Новгорода. Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті.

У 18851902 роках працював в Харківському університеті, з — 1902 в Петербурзькому університеті. Приват-доцент (1885), профессор (1893) Харківівського, Петербурзького, Новоросійського університетів (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Отримав ступінь магістра (дисертація: «Об устойчивости элипсоидальных форм равновесия вращающейся жидкости», 1884), вчене звання доктора математичних наук (дисертація: «Общая задача об устойчивости движения», 1892). Голова Харківського математичного товариства (1899–1902).

При спробі самогубства завдав собі вогнепального поранення 31 жовтня 1918 року у Одесі. Помер не приходячи до тями 3 листопада, похований на одеському цвинтарі.

Науковий доробокРедагувати

Основні праці Ляпунова присвячені небесній механіці, математичній фізиці, теорії ймовірностей.

Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини, що обертається, частки якої притягуються за Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння, довів нестійкість грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню Дж. А. Пуанкаре і Дж. Дарвіна), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, що визначаються скінченою кількістю параметрів. У математичній фізиці Ляпунов розв'язав питання про існування періодичних розв'язків нелінійних диференційних рівнянь певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В теорії ймовірностей довів центральну граничну теорему, запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію функції Гріна для задачі Діріхле.

ПраціРедагувати

  • Ляпунов А. М. Собрание сочинений. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1954—1959
    • Т.1. М.,1954. — 446 с.
    • Т.2. М.; Л.,1956. — 472 с.
    • Т.3. М., 1959. — 374 с.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Математична генеалогія — 1997.

Джерела та літератураРедагувати