Непоштові марки України

Непоштові марки України — марки, що випускалися головним чином у XX столітті різними українськими організаціями (як радянськими, так і нерадянськими та антирадянськими) і не є знаками поштової оплати.

Непоштові марки України
Зображення
Країна  Україна
CMNS: Непоштові марки України у Вікісховищі

Опис ред.

Непоштові марки України, як і інші подібні марки, є предметом особливої галузі колекціонування — ерінофілії. Служили для збирання коштів на ті чи інші цілі, а також для української пропаганди. Іноді ці марки гасили спеціальними штемпелями.

На сьогоднішній день було каталогізовано близько 2000 екземплярів різних непоштових українських марок, наклейок, блоків, зчіпок та інших поштових канцтоварів.

Випуски уряду УНР у вигнанні ред.

Уряд Української Народної Республіки (УНР) у вигнанні в Мюнхені продовжував випускати марки наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років1930-х роках вийшло також кілька випусків у Варшаві) і закликав українських емігрантів додатково оплачувати внутрішню українську корреспонденцію. Керував поштовим відділом та відповідав за випуск марок Юліан Максимчук, який займався також у другій половині XX століття каталогізацією українських офіційних та неофіційних випусків, а також марок із українською тематикою.

Табірна пошта ред.

Табірні пошти обслуговували українські табори для переміщених осіб у Німеччині у 1947–1950 роках та табір полонених солдатів 1-ї Української дивізії Української національної армії у Ріміні (Італія) у 1946–1947 роках. Ці табори випускали власні марки та цілісні речі, гасили їх своїми штемпелями та здійснювали таким чином поштову службу. Табірна пошта діяла у наступних таборах:

Підпільна пошта України ред.

 
Марка Підпільної пошти України, присвячена ОУН (1951)
 
Марка Підпільної пошти України: алегорія України з мечем (1951)

Підпільна пошта України (укр. Підпільна Пошта України — ППУ) служила пропагандистським цілям, випускаючи непоштові марки, які наклеювалися на листи поряд із державними марками. Її вів у 1949 — 1983 роках Закордонний поштовий відділ Підпільної пошти України Закордонних Частин (Закордонний Поштовий Відділ Підпільної Пошти України Закордонних Частин) Організації українських націоналістів (ОУН).

Випуски діаспори у Північній Америці ред.

1957 року в Детройті було випущено ювілейну марку з нагоди 10-ї річниці переселення української капели бандуристів з німецького табору для переміщених осіб у США. Автором ідеї випуску цієї марки був член капели Петро Гончаренко, макет підготував художник Іван Яців, виходець із села Колінці на Івано-Франківщині.

Видання марки було позитивно оцінене українською діаспорою. Тому у 1960 році було прийнято рішення видавати марки щороку з нагоди різдвяних свят та для збору коштів на підтримку капели бандуристів та інших громадських проектів.

Згодом на марках з'явилися просвітницькі сюжети для ознайомлення західного світу з історичним минулим України та її визначними особистостями. Були випущені марки з портретами княгині Ольги, Володимира Святославовича, Івана Мазепи, Миколи Костомарова, Симона Петлюри, Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та інших. Багато марок відображали різні життєві періоди Тараса Шевченка та Лесі Українки .

Значна кількість марок була присвячена українським дисидентам, зокрема Валентину Морозу, Василю Стусу, Анатолію Марченку, Аллі Горській, В'ячеславу Чорновілу, а також трагічним сторінкам в історії України.

Діаспорні марки дозволялося наклеювати листи, посилки та інші поштові відправлення поруч із поштовими марками США. Ідеологом цієї марочної акції аж до 1996 року був Петро Гончаренко, а художником 90 % марок є художник Іван Яців, мешканець Віндзора (Канада).[2]

Марки пластової пошти ред.

 
Марка пластової пошти, присвячена 50-м роковинам організації Пласт: волинська писанка (Торонто, 1961)

Марки пластової пошти — непоштові марки, що видаються різними підрозділами української скаутської організації «Пласт». Їх почали випускати у різних країнах світу ще перед Другою світовою війною. Після війни марки пластової пошти випускалися у таборах українських біженців у Німеччині. З березня 1952 року пластові марки випускалися переважно на місцях нового поселення пластунів у Канаді, а згодом і у США.

Пошта Майдану ред.

Докладніше: Пошта Майдану

Пошта Майдану (також Польова Пошта Майдану) — громадський проект, який виник під час подій Євромайдану у Києві у січні 2014 року. Мета проекту — розвиток української культури та історії в найкращих традиціях листування.

Марки Пошти Майдану

Непоштові марки Радянської України ред.

За радянських часів на території України поширювалися марки та віньєтки добровільних цільових зборів, включаючи благодійні збори. Наприклад, після Громадянської війни в Росії випускалися знаки з гаслом «Всі на допомогу безробітним та датою «1924 р.». Вони були виготовлені в друкарні «Києво-Друку», з дозволу Управління друку за № 3966, і відомі у двох номіналах: 5 копійок — сині та 10 копійок — рожеві; зустрічаються як гумовані, так і не гумовані, із зубцюванням і без такої.

Ще одним цікавим видом непоштових марок цього періоду є марки зборів міжнародної допомоги:

 
 
Марка МОДР «На допомогу політв'язням» Членський квиток МОДР українською мовою

За радянських часів на території України поширювалися марки та віньєтки добровільних цільових зборів, включаючи благодійні збори. Наприклад, після Громадянської війни в Росії випускалися знаки з гаслом «Всі на допомогу безробітним та датою «1924 р.». Вони були виготовлені в друкарні «Києво-Друку», з дозволу Управління друку за № 3966, і відомі у двох номіналах: 5 копійок — сині та 10 копійок — рожеві; зустрічаються як гумовані, так і не гумовані, із зубцюванням і без такої.

Крім того, широко поширювалися марки сплати членських внесків до різних добровільних товариств.

Непоштові марки СРСР сплати членських внесків до українських добровільних товариств (1970 — 1980-і)
 
 
Українське товариство охорони пам'яток історії та культури (1970-і; зліва направо): пам'ятники матросу П. Кішці (Севастополь), лейтенанту П. Шмідту (Миколаївська область), В. Леніну (Київ), «Легендарна тачанка» (Херсонська область) та на честь проголошення Радянської влади (Харків)
 
 
Республіканське товариство порятунку на воді Української РСР (1976) Добровільне товариство автомотолюбителів УРСР (1981)

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Енциклопедія українознавства (1954—1989).
  2. Сведения взяты из статьи [Архівовано 2012-02-11 у Wayback Machine.] на сайте центра «Світогляд». [Архівовано 2009-02-18 у Wayback Machine.]

Література ред.

  • Енциклопедія українознавства: В 10 т. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
  • Підпільна пошта України: з англійським вступом / ред. Зенон Боровець. — Торонто; Львів: Літопис УПА, 2009. — 326 с.: іл. — (Літопис Української Повстанської Армії; т. 47). — ISBN 978-966-2105-15-5 (Ukraine); ISBN 978-1-897431-17-7 (Canada).
  • Максимчук Ю. Каталог україньских недержавних марок: В 5 т. — 1950—1975.
  • Шашко А. И. Украинские значки Архівна копія на сайті Wayback Machine. // Северо-Кавказский коллекционер. — Ростов-на-Дону, 1929. — № 4 (14). — С. 12.(Перевірено 1 вересня 2009)
  • Catalog of Displaced Persons, Prisoners of War, Concentrations Camp and Ghetto Stamps during and after World II in Germany. — Stereo Stamps, 1970. — 197 ft. — (Catalogue #B5).(англ.)
  • Longueval A. Les timbres du camp des prisonniers ukrainiens de Rimini 1945—1947. — Club Philatelique Chestrolais, 1978. — 37 p.(фр.)
  • Massari S. Ukrainskyj Filatelist: francobolli—marche ucraini nel campo militare alleato di prigionia Rimini 1946—1947. — Rimini: La sfida, 1973. — 30 p.(італ.)

Посилання ред.

  • «Огляд видань марок і пропам'ятних бльоків закордонного поштового відділу Підпільної пошти України» — обзорная статья Александра Малицкого на сайте «Український збирач»(укр.)
  • «Марки української діаспори (США, 1957—1996 роки видання)» — статья на сайте Украинского центра гуманитарной информации «Світогляд»(укр.)
  • Стёпкин В. П. (20 жовтня 2010). Непочтовые марки в истории Донецка. Энциклопедия. infodon.org.ua — Донецк: история, события, факты; nightmare, denislapin. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 28 жовтня 2010.