Вікіпедія

Ненсі Чодороу

американська теоретикиня феміністського психоаналізу

Ненсі Джулія Чодороу (англ. Nancy Julia Chodorow, народилася 20 січня 1944 р.) — американська феміністська дослідниця, соціолог, психоаналітик та професор.[5] Поряд з Люс Ірігаре та Юлією Кристевою з 70-х років ХХ століття є ключовою теоретикинею феміністського психоаналізу. Критично переосмислюючи фрейдизм, написала ряд визначних книг, що суттєво просунули як феміністську теорію, так і психоаналіз[6]:

  • Відтворення материнства: Психоаналіз та соціологія гендеру (1978);[7][8][9] У 1996 році «Відтворення материнства» була обрана журналом Contemporary Sociology як одна з десяти найвпливовіших книг за останні 25 років.[7][9]
  • Фемінізм та психоаналітична теорія (1989);
  • Сила почуттів: персональне означування у психоаналізі, гендері та культурі (1999).
Ненсі Чодороу
англ. Nancy Chodorow
Народилася21 січня 1944(1944-01-21) (80 років), 20 січня 1944(1944-01-20)[1] (80 років) або 1944[2]
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3]
Країна США
Діяльністьпсихологиня, письменниця, соціолог
Галузьфемінізм, гендерні дослідження, соціологія, психологія[2] і психоаналіз[2]
Alma materКоледж Редкліфф, Гарвардський університет і Брандейський університет
Знання мованглійська[4]
ЗакладУніверситет Каліфорнії (Берклі)
Нагороди

Життєпис

ред.

Ненсі Чодороу ародилася 20 січня 1944 року в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк [10] в Єврейській родині. Її батьки — [1] Марвін і Ліа Чодороу. Батько був професором прикладної фізики.[11][12] Чодороу була одружена з Майклом Райхом, професором економіки. У них було двоє дітей, Рахіль і Габріель.[13] У 1977 році вони розійшлися.

Ненсі Чодороу закінчила Редкліфф коледж в 1966 році, де навчалася під керівництвом Беатріче. Наукова робота Чодороу була зосереджена на особистісній та культурній антропології, яка тепер класифікується як протофеміністські дослідження.[11] У 1975 отримала Ph.D. в соціології у Брандейському університеті.[14] За порадою Філіпа Слейтера, Чодороу зосередила свої дослідження на несвідомому за допомогою психоаналізу.[11] Після захисту кандидатської дисертації Чодороу навчалася у психоаналітичному інституті в Сан-Франциско з 1985 по 1993 рік.[15]

Феміністський психоаналіз

ред.

Див. також: Феміністська теорія, Феміністські погляди на Едіпів комплекс[en]

У своїх роботах Чодороу синтезує фрейдистський аналіз з феміністським підходом, щоб дослідити стосунки між матір'ю та дитиною.[16] Використовуючи фрейдистську модель розвитку жінки, вона показує, яким чином гендерний розвиток жінки пов'язаний з її стосунками з матір'ю.

За Чодороу, хлопці отримують більше уваги за дівчат в процесі соціалізації і тому об’єктом бажання жінки стають ті привілеї, які отримує хлопець. Бажання чоловіка задовільняються матір'ю в більшому об'ємі, ніж власні, тому чоловік стає об’єктом бажання для жінки, як той, що здобув власну Едіпову винагороду.[17] Жінка вирішує цю проблему, перетворюючи заздрість до чоловічих привілеїв у гетеросексуальне бажання до чоловіків.[17] Використавши психоаналітичну теорію, Чодороу пояснила, що дівчата ідентифікують себе із матір'ю навіть після того, як Едіпів комплекс символічно відокремлює хлопця від матері.[6] Аналіз Чодороу привів її до гіпотези про те, що бажання дівчини до чоловіків є наслідком її бажання уваги з боку матері.

Крім того, з допомогою фрейдизму Чодороу доводить, що відмінності між чоловіками і жінками спричинені відсутністю батька та капіталістичною системою. Чодороу визначає, як сучасні зміни в економіці впливають на усталені ролі через спільне виховання дитини обома батьками. Основна теза Чодороу: «Всі діти в основному виховуються жінками». Поширення спільного виховання поставило під сумнів традиційну роль матері, що призвело до ситуації, де матері і діти не мають достатньо часу одне для одного.

Чодороу однією з перших виснувала, що фрейдистська теорія пригнічує жінок, однак одночасно віднайшла у ній підстави для дослідження того, як люди набувають свій гендер, як розвивається фемінність і маскулінність і як сексизм відтворюється через сексуальну нерівність. Крім того, фрейдівське пояснення, як природа стає культурою, що призводить до “другої природи”, Чодороу розширила на факт, що формування і кристалізація гендеру відбуваються не тільки через соціальні інститути, а й через перетворення у свідомості і психіці.[17]

Концепції

ред.

Чодроу у своїх роботах синтезує психоаналітичний підхід з феміністичною теорією. Її підхід базується на концепції інтрапсихічних структур та теорії об'єктних відносин Фрейда, яку вона використовує для дослідження стосунків немовляти з матір'ю та впливу цих стосунків на формування гендерної ідентичності жінки. Чодороу розглядає стосунки матері та немовляти на основі концептів турботи, стосунків, близькості та емоційних потреб та на основі власних досліджень.[18]

Інтрапсихічні структури і гендер

ред.

Класичну теорію про внутрішньопсихічні структури (Ід, Его, Супер-Его) Чодороу приклала до гендеру, щоб зрозуміти відмінності у розвитку дівчат та хлопчиків. Три кити психіки, що виробляють жорсткі межі у роботі свідомості і впливають на наші взаємодії із суспільством, за Чодороу, у жінок та чоловіків відрізняються, тому й модулюють їх внутрішні процеси по-різному. Саме тому ці відмінності не передаються спадково, а виробляються у процесі соціалізації.

Відтворення материнства

ред.

Чодороу розглядає процес материнства як подвійну структуру, де материнство частково закріплюється дитячим досвідом і соціальним конструктом доброти.[19] Вона пояснює, що процес, коли жінка стає матір'ю, виходить за межі біології та інстинкту.[16] У культовій для феміністської теорії та психоаналізу в цілому роботі Відтворення материнства (1978; 2-е вид., 1999) Чодороу доводить, що гендерні відмінності спричинені Едіповим комплексом. Вона починає з фрейдівського твердження про те, що людина народжується бісексуальною і що мати є її першим об'єктом сексуального бажання дитини.

Спираючись на роботи Карен Хорні та Мелані Кляйн, Чодороу відзначає, що дитина формує своє Его в реакції на домінуючу фігуру матері.[20] Хлопець легко формує це почуття незалежності, ототожнюючи його з волею і свободою батька, і наслідуючи його власні інтереси до матері / дружини. Для дівчини, яка набагато більше ототожнюється з матір’ю, все відбувається складніше. Дочка намагається зробити батька своїм новим об'єктом бажання, але в цьому їй заважає її інтенсивний зв'язок з матір'ю. Там, де чоловіки, як правило, відчувають любов як діадичне ставлення, дочки сприймаються в лібідозному трикутнику, де Его розіпнуте між бажанням до батька, бажанням матері і турботою про зв'язок батька з матір'ю.[9]

Міцний зв'язок між матір'ю та немовлям не тільки формує ідентичність дитини, але й дозволяє їй визнати окремішність батька. За винятком випадків, коли батько турбується про дитину аналогічно до матері. Це розділення батька і дитини призводить до того, що в дитини виробляється амбівалентність стосовно батька, який сам бажає відрізнятися від дитини. Тому дитина губиться через нездатність визнати окремішність матері. За Чодороу, діти є більш слухняними до батька не через те, що вони вважають його авторитетом чи через страх, а через першопочаткове ставлення до нього, як до чогось окремого.[9][17]


"Мати — перший вихователь і первинне джерело ідентифікації для всіх дітей... Дочка продовжує ототожнюватися з матір'ю", стверджує Чодороу.[9] Міцний зв'язок між матір'ю і дочкою заважає дочці формувати власну ідентичність. Цей початковий зв'язок справедливий для обох статей, за винятком хлопчиків, які відокремлюються у ранньому віці, щоб ідентифікувати себе з батьком. Таким чином зберігаються стосунки матері-дочки та їх ідентичності.[17]

Революція розуміння гендерної ідентичності

ред.

Для Чодороу, контраст між дуальним і тріадним першим досвідом любові пояснює соціальну конструкцію гендерних ролей. Це відбувається через універсальне пригноблення (opression) жінок у культурі, міжкультурні моделі поведінки чоловіків і напругу у західному суспільстві після другої хвилі фемінізму. У шлюбі жінка через гендерно-стереотипний розподіл праці має менше інтересу до сексу і більше — до дітей. Її амбівалентність до сексу зрештою відокремлює чоловіка. З настанням статевої зрілості жінка в патріархатних умовах присвячує свою енергію дітям.[9]

Чодороу розглядає психологічний розвиток дорослих жінок і чоловіків, і стверджує, що психіки чоловіків і жінок структуровані по-різному через різний досвід дитинства.[21] Твердження про те, чому жінки, як правило, більш емпатійні, обгрунтовуються тим, що межі Его жінок є менш фіксованими. Якщо жінки сприймаються суспільством первинно і виключно як матері, то будь-яка емансипація жінок буде для суспільства травматичною.

Становлення та розвиток гендерної ідентичності

ред.

Розвиток гендерної ідентичностіЧодороу доводить, що маскулінність засвоєна за відсутності постійних особистих відносин з батьком і без наявної чоловічої рольової моделі. Хлопчиків навчають більш свідомо, як бути чоловічними. Набуття маскулінності у хлопчиків є засобом, який може бути використаним проти хлопця батьком. Таким чином, чоловіча ідентичність обумовлена ​​розвитком гендерної ролі. З іншого боку, жіночність менш свідомо прищеплюється дівчатам, а не вбудована в постійне ставлення до матері. Таким чином, ідентифікація жінок формується переважно стосовно батьківської фігури (як сексуальна привабливість, слухняність, покірність, терпимість, емоційне обслуговування тощо).[9] Вироблення жіночої ідентифікації є раціональним процесом конструювання ролі жінки. Відтворення чоловічої ідентичності визначається скоріше несвідомою відмовою, аніж прийняттям.

Суб'єктність матері та гендерна ідентичність дітей

ред.

Унікальність підходу Чодороу в тому, що дослідники, що використовували теорію об'єктних відносин Фрейда, ніколи не брали до уваги гендер та суб'єктність матері. Чодороу розширила і уточнила цю теорію з феміністської перспективи. За її позицією, ми не існуємо окремо від своєї статі, і фрейдистська теорія об'єктних відносин помилялася у тому, що вважала матерів лише об'єктами для дитини.[18]

Оскільки жінки беруть першочергову та необхідну роль у вихованні, ідентичність людини обов'язково формується в результаті взаємодії з жінкою. Однак Чодороу не вірить, що лише універсальна обгрунтованість цього факту дає вичерпну інформацію щодо впливу цих стосунків на дитину. Факт відповідальності жінки за виховання дітей неодмінно по-різному впливає на чоловіків і жінок. Дівчата відчувають почуття зв'язку з матерями за приналежність до однієї статі, в той час як хлопці відчувають небезпеку того, що вони залежать від матері, і намагаються відвернутись від "іншої статі". З цієї точки зору, ґендерна ідентичність у дівчаток вважається нормальним і природним результатом ранньої ідентифікації з матір'ю, тоді як гендерна ідентичність у хлопчиків вважається ненадійною і конфліктною через відділення від матері. З цього Чодороу висновує розвиток жінок як позитивний, а розвиток чоловіків - як негативний, і пов'язаний з репресіями 'афекту', 'реляційних потреб' і 'почуттям зв'язку'.[18]

Гендерована влада у ранньому досвіді

ред.

За Чодороу, приблизно у віці від 3 до 4 років у дітей відбувається зміна влади, від жіночого до чоловічого домінування, і поведінка, пов'язана з різними гендерними ролями, переосмислюється дитиною. Чодороу свідчить, що чоловіки здійснили цю реінтерпретацію сексуальної різниці через патріархатну владу і культурну гегемонію, яка, в свою чергу, ґрунтується на їхньому терорі, з одного боку, і образі потужної жінки, з іншого, прообразом яких є влада їхніх матерів.[18]

Роботи

ред.
  • Chodorow, Nancy (2012), "Individualizing Gender and Sexuality: Theory and Practice," New York: Routledge, ISBN 9780415893589.
  • Chodorow, Nancy (1999), "The Power of Feelings: Personal Meaning in Psychoanalysis, Gender, and Culture," New Haven, CT: Yale University Press, ISBN 978-0300089097.
  • Chodorow, Nancy (1997), The psychodynamics of the family, у Nicholson, Linda (ред.), The second wave: a reader in feminist theory, New York: Routledge, с. 181—197, ISBN 9780415917612.
  • Chodorow, Nancy (1994), "Femininities, Masculinities, Sexualities: Freud and Beyond," KY: University Press of Kentucky, ISBN 978-0813108285.
  • Chodorow, Nancy (1991), "Feminism and Psychoanalytic Theory," New Haven, CT: Yale University Press, ISBN 978-0300051162.
  • Chodorow, Nancy, (1978), "The Reproduction of Mothering: Psychoanalysis and the Sociology of Gender" CA: University of California Press, ISBN 9780520038929.

Нагороди

ред.

Див. також

ред.

Посилання

ред.
  1. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Chodorow, Nancy (1995). Becoming a feminist foremother. У Phyllis Chesler, Esther D. Rothblum, Ellen Cole, (ред.). Feminist foremothers in women's studies, psychology, and mental health. New York: Haworth Press. с. 141–154. ISBN 9781560247678.
  6. ↑ а б Luttrell, Wendy, Chodorow, Nancy, Encyclopedia of Social Theory, SAGE Publications, Inc., ISBN 9780761926115, процитовано 26 лютого 2019
  7. ↑ а б "Nancy (Julia) Chodorow." Contemporary Authors Online. Detroit: Gale, 2005. Retrieved via Biography in Context database, 2017-07-07. Also available online via Encyclopedia.com.
  8. ↑ CMPS Annual Conference (December 1, 2012). Center for Modern Psychoanalytic Studies, New York, NY. Архів оригіналу за 18 грудня 2012. Процитовано 7 липня 2017.
  9. ↑ а б в г д е ж "The Reproduction of Mothering" [publisher's description]. University of California Press. ucpress.edu.
  10. ↑ "Nancy Chodorow". Webster University[en]. Retrieved May 5, 2018.
  11. ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Unger, Rhoda K. (March 1, 2009). "Psychology in the United States". Jewish Women: A Comprehensive Historical Encyclopedia. Jewish Women's Archive. jwa.org. Retrieved 2017-03-26.
  13. ↑ Nancy Chodorow. faculty.webster.edu. Процитовано 23 квітня 2019.
  14. ↑ Chodorow biography at Radcliffe College Magazine website. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  15. ↑ "UC Berkeley Sociology Department CV".
  16. ↑ а б Lemert, Charles (2018). Social Theory: The Multicultural, Global, and Classic Readings. New York, NY: Routledge. ISBN 9780429974267.
  17. ↑ а б в г д ALAN v22n2 - The Mother/Daughter Relationships in Young Adult Fiction. scholar.lib.vt.edu. Процитовано 27 лютого 2019.
  18. ↑ а б в г Schneiderman, Stuart (21 січня 1990). Everybody's Mother Is a Woman. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 23 квітня 2019.
  19. ↑ Allan, Kenneth (2012). Contemporary Social and Sociological Theory: Visualizing Social Worlds. Thousand Oaks, CA: SAGE Publications. с. 380. ISBN 978-1412978200.
  20. ↑ Nancy Chodorow. faculty.webster.edu. Процитовано 16 березня 2017.
  21. ↑ Allan, Kenneth (2005). Explorations in Classical Sociological Theory: Seeing the Social World. Thousand Oaks, California: Pine Forge Press. с. 214. ISBN 9781412905725.

Зовнішні посилання

ред.

Посилання

ред.
  • Allan, Kenneth. 2005. Explorations in Classical Sociological Theory: Seeing the Social World. Thousand Oaks, CA: Pine Forge Press.
  • Allan, Kenneth. 2012. Contemporary Social and Sociological Theory: Visualizing Social Worlds. Thousand Oaks, CA: SAGE Publications
  • Lemert, Charles. 2018. Social Theory: The Multicultural, Global, and Classic Readings. New York, NY: Routledge.
  • Nadeau, Frances A. n.d. The Evolving Classroom: A Study of Traditional and Technology-Based Instruction in a STEM Classroom. Retrieved February 27, 2019 (https://scholar.lib.vt.edu/ejournals/ALAN/winter95/Nadeau.html).
  • Newman Metzl, Marilyn. 2019. Mothering, Feminism, Femininities, Masculinities and Sexualities (Book Reviews). Retrieved February 27, 2019 (https://www.apadivisions.org/division-39/publications/reviews/chodorow).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ненсі_Чодороу&oldid=40597320