Наталі Бай

французька акторка
(Перенаправлено з Наталі Бей)

Наталі́ Бай (фр. Nathalie Baye; нар. 6 липня 1948, Менневіль, Ер, Франція) — французька акторка театру, кіно та телебачення. Чотириразова лауреатка премії «Сезар»: за найкращу жіночу роль другого плану (у 1981 та 1982 роках) та за найкращу жіночу роль (1983 та 2006 рр.). У 1999 Наталі Бей отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у фільмі Фредеріка Фонтейна «Порнографічний зв'язок». .

Наталі Бай
фр. Nathalie Baye
Н. Бай на церемонії «Сезара», 2015
Ім'я при народженніНаталі Марі Андре Бай
Дата народження6 липня 1948(1948-07-06) (76 років)
Місце народженняМенневіль, Ер,
Франція Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіяакторка
Alma materЕльзаська школаd, Вища національна консерваторія драматичного мистецтва, Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Курси Симона
Роки активності1972 — наш час
ЧоловікФіліпп Леотар
(1972—1982)
Джонні Голлідей
(1982—1986)
ДітиЛаура Смет
IMDbID 0000882
Нагороди та премії
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Сезар (1981, 1982, 1983, 2006)
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Наталі Бай у Вікісховищі

Біографія

ред.

[1] Народилася 6 липня 1948 року у Менневілі (департамент Ер у Франції) в сім'ї художників Клода Бая та Деніз Кусте[2]. З раннього дитинства мріяла стати балериною і в 14 років вступила до Балетної школи в Монте-Карло (Монако). У 17 років одержала запрошення виступати в Нью-Йоркській танцювальній групі, навчалася мистецтва класичного та сучасного балету, багато гастролювала. Повернувшись до Франції, Наталі Бай зацікавилася театром і поступила до акторської школи Рене Симона, потім до Паризької консерваторії.

1983 року народила доньку Лауру від французького шансоньє Джонні Голлідея.

Кар'єра

ред.

Дебютувала в кіно 1972 року у фільмі Роберта Вайза «Два чоловіки» невеликою роллю француженки. У 1973 дебютувала у Франції, знявшись у Франсуа Трюффо у ролі завзятої асистентки режисера в картині «Американська ніч». Далі були роботи у фільмах Жана-Люка Годара, Марко Феррері, Моріса Піали, а у 1978 році Бей знову знялася у Трюффо у «Зеленій кімнаті».

У 1980 Наталі Бай зіграла у драмі Годара «Рятуй, хто може (своє життя)» (1980), яка принесла їй премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану». Через рік Бай отримала другий «Сезар» за роль у фільмі П'єра Граньє-Дефера «Дивна справа». У 1983 році за роботу у кримінальному бойовику Боба Свейма «Інформатор» Бай отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка».

У 1980-і роки Наталі Бай, ставши однією з найзатребуваніших акторок комерційного кіно, продовжувала зніматися у авторських фільмах — таких, як «Наша історія» Бертрана Бліє (1984) та «Детектив» Жана-Люка Годара (1985).

 
Наталі Бай. Студійне фото, 1994

Наприкінці 1980-х Бай з'являлася на екранах порівняно рідко. У 1990 році зіграла одну зі своїх найзнаменитіших ролей — розлучену матір Каміллу Вальмон у дебютному фільмі Ніколь Гарсії «Вікенд на двох». У 1999 році знялася в мелодрамі Тоні Маршалл «Салон краси „Венера“» разом з Одрі Тоту й отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у фільмі Фредеріка Фонтейна «Порнографічні зв'язки» (1999).

У 2000-і роки Наталі Бай часто знімалася у комедіях («Ваш вибір, Мадам», «Один йде — інший залишається»). Виконавши роль «залізної леді»-політикині у трилері Клода Шаброля «Квітка зла» (2003), Наталі Бай з'явилася в амплуа крихкої й вразливої жінки у фільмах режисерів нового покоління: мелодрамах «Почуття» Ноемі Львовскі (2003) та «Я так довго чекав тебе» Т'єррі Кліфа (2004), а також у кримінальній драмі Ксав'є Бовуа «Молодий лейтенант», за роль у якому отримала ще одного «Сезара». У 2002 році Бай знялася в авантюрній трагікомедії Стівена Спілберга «Спіймай мене, якщо зможеш» разом з Леонардо Ді Капріо та Томом Генксом.

У 2008 році Наталі Бай зіграла головну роль у мелодрамі Жозіан Баласко «Клієнтка французького жиголо», у 2009 знялася в комедії «Разом — це занадто». У 2010 акторка року з'явилася в драмі «Маленький світ» з Жераром Депардьє, а також знялася з Одрі Тоту у драмі «Комплексний відхід».

У 2002 році Наталі Бай була президентом[3] 27-ї церемонії вручення премії «Сезар».

1 січня 2009 року Наталі Бай удостоєна звання Кавалера ордена Почесного легіону[4].

Фільмографія (вибіркова)

ред.
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1971 Двоє Two People в титрах не вказана
1973 Американська ніч La nuit américaine Джоел
1974 Відкрита паща La gueule ouverte Наталі
1974 Ляпас La Gifle Крістін
1975 Остання жінка La dernière femme донька
1976 Мадо Mado Катрін
1977 Чоловік, який любив жінок L'Homme qui aimait les femmes Мартін
1977 Месьє Папа Monsieur Papa Джанін
1977 Урочисте причастя La Communion solennelle Жанна Вандерберг
1978 Зелена кімната La Chambre verte Сесілія Мендель
1978 Моє перше кохання Mon premier amour Фаб'єнн
1980 Тиждень відпустки Une semaine de vacances Лоуренс
1980 Рятуй, хто може (своє життя) Sauve qui peut (la vie) Деніз Рімбо
1980 Провінціалка La Provinciale Крістін
1981 Червона тінь L'ombre rouge Анна
1981 Вітчим Beau-Père Шарлотта
1981 Дивна справа Une étrange affaire Ніна Колен
1982 Повернення Мартена Герра Le Retour de Martin Guerre) Бертранде де Ролс
1982 Інформатор La Balance Ніколь Данет
1983 Я вийшла заміж за тінь J'ai épousé une ombre Елен
1984 Племінник Бетховена Le neveu de Beethoven Леонор
1984 Наша історія Notre histoire Донатьєн
1984 Беріг лівий, беріг правий Rive droite, rive gauche Саша Вернакі
1985 Детектив Détective Франсуаза Шеналь
1985 Медовий місяць Lune de miel Сесіль Карлін
1987 Втомившись від війни De guerre lasse Еліс
1987 Свята невинність En toute innonce Катеріна
1989 Людина усередині The Man Inside Крістін
1989 Це життя La Baule — Les Pins Лена
1989 Гра зі смертю Spiel mit dem Tod Белла
1990 Вікенд на двох Un week-end sur deux Камілла Вальмон
1991 Брехня Mensonge Емма
1994 Машина La machine Марі Лакруа
1996 Діти мерзотника Enfants de salaud Софі
1998 Папарацці Paparazzi Ніколь
1999 Салон краси «Венера» Venus beauté (Institut) Анжела П'яна
1999 Порнографічна зв'язка Une liaison pornographique Ер
2000 Ваш вибір, Мадам Ça ira mieux demain Софі
2000 Від Матвія Selon Matthieu Клер
2001 Розпусниці Absolument fabuleux Патрісія
2002 Спіймай мене, якщо зможеш Catch Me If You Can Паула Ебігнейл
2002 Бутик France boutique Софі
2002 Дитя просвіти L'enfant des lumières Діана де Брейвес
2002 Квітка зла La Fleur du mal Анна Шарпен Вассер
2003 Почуття Les Sentiments Кароль
2004 Я так довго чекав тебе Une vie a t'attendre Жанна
2005 Молодий лейтенант Le petit lieutenant Командир Каролін «Каро» Водьє
2005 Один йде — інший залишається L'Un reste, l'autre part' Фанні
2006 Не кажи нікому Ne le dis à personne Елізабет Фельдман
2006 Каліфорнія La Californie Маге
2007 Мишу з Обера Michou d'Auber Жизель
2007 Мій син для мене Mon fils à moi мати
2007 Немає сексу, немає грошей Le prix à payer Оділь Менар
2008 Небесна канцелярія Les Bureaux de Dieu Анна
2008 Клієнтка французького жиголо Cliente Юдіт
2008 Шахрайство Passe-passe Ірен
2009 Обличчя Visage Наталі
2010 Разом — це занадто Ensemble, c'est trop Марі-Франс
2010 Випадковий роман De vrais mensonges Мадді
2012 Лоранс у будь-якому випадку Laurence Anyways Жульєн Аліа
2013 Королеви рингу Les Reines du ring Колетта
2015 Політ La volant Марі-Франс
2015 Упередження Préjudice мати
2015 Справа СК1 L'Affaire SK1 Фредеріка Понс
2016 Це всього лиш кінець світу Juste la fin du monde мати
2017 Берегині Les gardiennes Гортензія Сандрай
2021 Висока мода Haute couture Естер
2022 Абатство Даунтон 2 Downton Abbey 2 Мадам де Монмірай

Нагороди

ред.
Нагороди і номінації Наталі Бей[5]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1981 Найкраща акторка Тиждень відпустки Номінація
Найкраща акторка другого плану Рятуй, хто може (своє життя) Перемога
1982 Дивна справа Перемога
1983 Найкраща акторка Інформатор Перемога
1984 Найкраща акторка Я вийшла заміж за тінь Номінація
1991 Вікенд на двох Номінація
2000 Салон краси «Венера» Номінація
2004 Почуття Номінація
2006 Молодий лейтенант Перемога
2017 Найкраща акторка другого плану Це всього лиш кінець світу Номінація
Венеційський кінофестиваль
1999 Кубок Вольпі найкращій акторка Порнографічні зв'язки Перемога
Премія Європейської кіноакадемії
1999 Найкраща акторка Порнографічні зв'язки Номінація
2006 Молодий лейтенант Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Сіетлі
2000 Найкраща акторка Салон краси «Венера»
Порнографічні зв'язки
Перемога
Кінофестиваль в Сан-Себастьяні
2006 Срібна мушля найкращій акторці Мій син для мене Перемога
Золота зірка кіно
2006 Найкраща акторка Молодий лейтенант Перемога
Кришталевий глобус
2006 Найкраща акторка Молодий лейтенант Перемога
2009 Клієнтка французького жиголо Номінація
Монреальський кінофестиваль
2010 Спеціальний Гран-прі Америк За винятковий внесок у кіномистецтво Перемога
Премія «Магрітт»
2012
Почесна нагорода «Магрітт»
Перемога

Джерела

ред.
  • Максимов Микола. «Прості історії» Наталі Бей // Новини кіноекрана. — К. : Українське відділення Всесоюзного бюро пропаганди кіномистецтва, 1984. — Вип. 4 (квітень). — С. 16-17.

Примітки

ред.
  1. BAYE Nathalie. LES GENS DU CINEMA. 23 лютого 2008. Архів оригіналу за 20 травня 2019. Процитовано 29 липня 2015.
  2. bio de Nathalie Baye. Gala.fr. Архів оригіналу за 12 жовтня 2010. Процитовано 29 липня 2015.
  3. Présidences de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 29 липня 2015.
  4. " La Légion d'honneur du Nouvel An ", Le Figaro, 1 січня 2009. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 29 липня 2015.
  5. Повний перелік нагород на номінацій Наталі Бей [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

ред.