Вікіпедія

Філіпп Леотар

Французький театральний та кіноактор, шансоньє

Філі́пп Леота́р (при народженні — Філі́пп Поль Андре́ Леота́р, фр. Philippe Léotard; нар. 28 серпня 1940, Ніцца, Франція — †25 серпня 2001, Париж, Франція) — французький театральний та кіноактор, шансоньє. Лауреат премії «Сезар» 1982 року за найкращу чоловічу роль у фільмі «Інформатор» .

Філіпп Леотар
фр. Philippe Léotard
Філіпп Леотар, 1980-ті рр.
Ім'я при народженніФіліпп Поль Андре Леотар
(фр. Philippe Paul André Léotard)
Дата народження28 серпня 1940(1940-08-28)
Місце народженняНіцца, Франція Франція
Дата смерті25 серпня 2001(2001-08-25) (60 років)
Місце смерті
Париж, Франція
Похованняцвинтар Монпарнас
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Alma materліцей Генріха IV і Паризький університет
Роки активності1965 — 2001
Член уТеатр дю Солейd
IMDbID 0529645
Сезар (1983)
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Філіпп Леотар у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Філіпп.

Біографія та кар'єра

ред.

Філіпп Поль Андре Леотар народився 28 серпня 1940 року у Ніцці в багатодітній сім'ї: у нього було чотири старші сестри та два молодших брати, один з яких, Франсуа[fr], став політиком та очолював Міністерство культури (1986–1988)[1] та міністерство оборони Франції (1993–1995)[1]. Освіту здобув у Сорбонні, отримавши ступінь бакалавра мистецтв[2]. Познайомившись під час навчання з Аріаною Мнушкіної[fr], у 1964 році разом з нею став засновником авангардної паризької трупи Театр дю Солей (фр. Theatre du Soleil).

Філіпп Леотар дебютував у кіно у другій половині 1960-х років. За життя Леотар знявся у понад 70-ти фільмах, граючи переважно другорядні ролі. Його знімали такі зірки французької «нової хвилі», як Франсуа Трюффо та Клод Лелуш. У 1982 році за головну роль у стрічці швейцарського режисера Боба Свейма «Інформатор» отримав премію «Сезар» як найкращий актор.

У 1992 видана збірка віршів Філіппа Леотара «Pas un jour sans une ligne». Як автор та виконавець Леотар записав кілька альбомів.

Особисте життя

ред.

Філіпп Леотар був одружений з акторкою Ліліан Кольє, від шлюбу з якою має двох дітей (сина Фредеріка, театрального художника, та доньку Летицію). У 1972-1981 роках перебував у шлюбі з акторкою Наталі Бай. У 1986 році, під час глибокою депресії, познайомився з Еммануель Гільбо, яка повернула йому смак до життя та народила доньку Фаустіну[3].

Філіпп Леотар помер 25 серпня 2001 року у Парижі від легеневої недостатності. Був похований 28 серпня, в день свого народження на паризькому цвинтарі Монпарнас.

Фільмографія

ред.
▼ Ролі Філіппа Леотара ▼
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1970 ф Макс і бляхарі Max et les ferrailleurs Лосфельд
1971 тф Злочин і покарання Crime et châtiment Разуміхін
1971 ф Дві англійки і континент Les deux Anglaises et le continent Diurka
1971 ф Рак Rak Люсьєн
1971 кф Камілла Camille ou La comédie catastrophique Оноре
1972 тф Вишневий сад La cerisaie Лаша
1972 ф У 20 років в Оресы Avoir 20 ans dans les Aurès лейтенант Перрен
1972 ф Така красуня як я Une belle fille comme moi Кловіс Блісс
1973 ф Камураска Kamouraska Антуан
1973 ф День Шакала The Day of the Jackal констебль
1974 ф Жульєт і Жульєт Juliette et Juliette Le dragueur de Juliette Vidal
1974 ф Відкрита паща La gueule ouverte Філіпп, син
1974 ф Середина світу Le milieu du monde Поль
1974 с Тибетський дзвін La cloche tibétaine Володимир Петропавловський
1975 ф Не такий вже і поганий Pas si méchant que ça Жульєн
1975 ф Французький зв'язковий 2 French Connection II Жак
1975 ф Війна за нафту не матиме місця La guerre du pétrole n'aura pas lieu Падовані
1975 ф Кіт і миша Le chat et la souris П'єр Шемін
1975 ф Цькування La traque Поль Данвіль
1975—1990 с Сінема 16 Cinéma 16 Жое Буске
1976 ф Добрі та злі Le bon et les méchants дилер «Сітроена»
1976 ф Конкістадори Les conquistadores
1976 ф Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф» Le Juge Fayard dit Le Shériff інспектор Мере
1977 ф Урочисте причастя La communion solennelle Жак Граве
1977 ф Тінь замків L'ombre des châteaux Луїджі
1978 с Пані слідчий Madame le juge Гуерін
1978 ф Відвідаємо маму, тато працює Va voir maman, papa travaille Венсан
1978 ф Жудіт Терпов Judith Therpauve Жан-П'єр Мар'є
1979 ф Коротка пам'ять La mémoire courte Френк Баріла
1979 с Випадок на Френч-Атлантик The French Atlantic Affair Блондин
1979 ф Слід гігантів L'empreinte des géants Люсьєн Шаба
1980 ф Тиждень відпустки Une semaine de vacances доктор Сабуре
1981 тф Номер 17 Chambre 17 інспектор Ліонель Дюсанті
1981 ф Кльові дівчата Les babas cool Блез
1982 ф Шок Le Choc Фелікс
1982 ф Рай для усіх Paradis pour tous Марк Лебель
1982 ф Інформатор La balance Деде Лаффон
1982 ф Мора Mora Мора
1983 ф Чао, блазень Tchao pantin Бауер
1983 ф Зима 1960 року Hiver 60 Андре
1984 ф Нічиї жінки Femmes de personne Антуан
1984 ф Дикі Les fauves Леандро Сантіні
1984 ф Піратка La pirate № 5
1984 ф Римський заколот Une rébellion à Romans Jean Serve, dit 'Paulmier'
1985 ф Малинівка Rouge-gorge Луї Дюкасс
1985 ф Прощавай, барсуче Adieu blaireau Фред
1985 ф Танго, Гардель у вигнанні El exilio de Gardel: Tangos П'єр
1986 ф Нахаба Le paltoquet почесний продавець
1986 ф Стан несамовитості L'état de grâce П'єр-Жульєн
1987 ф Джейн Б. очима Аньєс В. Jane B. par Agnès V. убивця
1987 ф Якби сонце не сходило Si le soleil ne revenait pas Арлеттаз
1988 ф Заповіт убитого єврейського поета Le testament d'un poète juif assassiné Бернар Гауптман
1988 ф Південь Sur Роберто
1988 ф Філософський камінь L'oeuvre au noir Анрі-Максімільєн
1988 ф Перекусна «Будапешт» Snack Bar Budapest Сапо
1988 ф Ада у джунглях Ada dans la jungle Руді
1988 ф Колір вітру La couleur du vent П'єр
1988 тф Бенкет Le banquet Сократ
1989—1992 с Чиллери Chillers Андре Арно
1990 ф Бувають дні... Бувають ночі Il y a des jours... et des lunes співак
1990 ф У оці змії In the Eye of the Snake Філ Анзер
1990 ф Згаданий Le dénommé (Oublie que tu es un homme) Оклер
1991 ф Плоть La carne Ніколя
1992 ф Місто на продаж Ville à vendre Жан Булар, фізіотерапевт
1994 ф Еліза Élisa Gitane Smoker
1995 ф Знедолені Les misérables Тенардьє у 1942 році
1995 тф Дитина у спадок L'enfant en héritage Сем Свіні
1995 ф Пандора Pandora Рауль
1997 ф Чорний Дью Black Dju інспектор Плеттше

Визнання

ред.
Нагороди і номінації Філіппа Леотара[4]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1978 Найкращий актор другого плану Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф» Номінація
1983 Найкращий актор Інформатор Перемога

Публікації

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Assemblée nationale website. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 липня 2015.
  2. ↑ Philippe Léotard étudiant en Lettres. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 30 липня 2015.
  3. ↑ Faustine Léotard de retour dans le Saumurois. Le Courrier de l'Ouest. 20 жовтня 2013. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 липня 2015.
  4. ↑ Повний перелік нагород на номінацій Філіппа Леотара [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Філіпп Леотар


  Це незавершена стаття про французького актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіпп_Леотар&oldid=35123809