Вікіпедія

Мікеланджело да Караваджо

італійський художник
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мікеланджело (значення).

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (італ. Michelangelo Merisi da Caravaggio, ломб. Michelangiul Merisi dì Caravagg, 29 вересня 1571 — 18 липня 1610) — італійський живописець періоду раннього бароко, засновник європейського реалістичного живопису XVII століття, який працював у Римі між 1592 та 1606, потім у Неаполі і на Мальті. Його життя було настільки ж драматичним, як і його мистецтво (йому довелося залишити Рим після вбивства людини). Він створив могутній стиль, використовуючи контрасти світла й тіні і точно фокусуючись на предметах, іноді використовував драматичне наближення. Він писав з моделей, часто в образах святих і мадон зображуючи простих римлян, людей з вулиць і ринків. Прикладами можуть слугувати «Євангеліст Матвій», товстий, далекий від класичних ідеалів «Вакх з келихом вина», чоловіча модель для «Навернення Савла в апостола Павла» (Санта Марія дель Пополо, Рим), персонажі «Відсічі голови Івана Хрестителя».

Мікеланджело да Караваджо
італ. Michelangelo Merisi da Caravaggio
Ім'я при народженні італ. Michelangelo Merisi[1]
Народився 29 вересня 1571(1571-09-29)[7][1][8]
Мілан, Міланське герцогство, Іспанська Імперія[8][1][9]
Помер 18 липня 1610(1610-07-18)[2][3][…] (38 років) або 1610[5][6]
Порто Ерколеd, State of Presidid, Неаполітанське королівство[10][1][8]
Поховання Порто Ерколеd
Країна  Міланське герцогство
Національність італійці[11]
Діяльність художник
Галузь малярство
Вчителі Сімоне Петердзаноd
Знання мов італійська[12][13]
Напрямок бароко[14] і Контрреформація
Жанр жанрове малярство[15], релігійний живописd[15] і натюрморт[15]
Magnum opus Вечеря в Емаусі (Караваджо, Лондон), Амур-Переможець, Медуза, Basket of Fruitd, The Fortune Tellerd, Сім справ милосердя, Хворий Вакх, Bacchusd, Благовіщення[d][16] і Юдита й Олоферн
Конфесія католицтво
Батько Фермо Меріксіоd
Мати Лучіа Араторіd
Автограф
Нагороди

Життєпис ред.

Відсутність освіти, щоденників, біографа ред.

Історія вивчення життя і творчості Караваджо важка і не проста. Майже всі факти життя художника видобуто із записів його ворогів. У Караваджо не було прижиттєвого біографа, а про його молоді роки і бандитську поведінку дізналися із судових протоколів. Він ніколи не вів щоденників, не писав листів друзям чи рідним (як Пітер Пауль Рубенс), не створював віршів (як Мікеланджело Буонарроті), не створив якогось трактата про живопис (як його ворог Джованні Бальйоне), нема жодного достовірного допортретного ескіза чи якогось іншого малюнка художника до його картин[17]. Не збережено фактів про день його народження, а дати життя і смерті узято з епітафій, які збирав адвокат Марціо Мілезі, що зберігаються нині у Ватикані. Сучасні перевірки епітафій відкрили в них певні помилки.

Спогад про молодого художника віднайдено в книзі Карела ван Мандера за 1604 рік, але Карел не зустрічався з художником, а лише записав недостовірні перекази інших, серед яких були й італійські джерела[18].

Про Караваджо можна говорити як про людину без тогочасної освіти, він автодидакт, художник, що навчався самотужки поспіхом, художник, що створив себе сам.

Ранні роки ред.

Місце народження художника достеменно невідоме. У родині було четверо дітей, один з яких став священиком. Батько і мати померли рано, хлопця в майстерню художника влаштував один з братів[19]. Первісне навчання отримав в місті Мілан у художника Сімоне Петерцано (1540—1596), представника пізнього маньєризму. Від вчителя отримав первісні художні навички, але невеликі, бо ніколи не малював пейзажів, приблизно знав, як робляться фрески (їх майже немає у творчості майстра), мав недоліки в композиціях картин. Маньєризм, як художній стиль, ніяк не відбився у творах Караваджо — ні в композиціях, ні в колориті.

Після отримання своєї долі батьківського спадку, перебрався до Риму. Час справжніх випробувань, гідних хіба що дорослого, прийшов до Караваджо досить рано, ще в підлітковий період. Юнак бідував, заробляв випадковими замовленнями. Влаштувався у майстерню художника Чезаре д'Арпіно помічником, де малював у його картинах фрукти і квіти[20] .

Перші впливові меценати ред.

Пощастило молодому художнику з першими, впливовими меценатами лише в Римі. Ними були кардинал Франческо дель Монте і маркіз Вінченцо Джустініані. При дворі кардинала художник отримав житло і гроші, а також перші великі, гідні його обдарування замовлення. Картини Караваджо для каплиці Контареллі в церкві Сан Луїджі деі Франчезі принесли художнику гучну і скандальну славу в Римі. Картина «Обрання апостола Матвія» викликала сенсацію. Подивитись на нову і незвично реалістичну картину збіглися як римські, так і іноземні митці[21] .

Перші роки життя в папській столиці принесли молодому художнику і перше визнання, і дещо скандальну славу вискоченя, і перших серйозних заздрізників. Серед зачеплених і ображених — Федеріко Цуккарі, що в 1590 невдоволено записав в приватному листі про 18-річного суперника :

Я не дивуюсь, що у Караваджо стільки прихильників і покровителів, бо екстравагантність його характеру і його живопису більш ніж достатня, аби народити ці явища. А наші високі пани, котрі вважають себе тим більшими знавцями, чим більше їх багатство і чим більші їх посади, визнають прекрасним усе, що має відблиски нового і несподіваного [22].

Це був етап раннього італійського бароко, котре виростало і формувалось із маньєризму і культивувало усе яскраве, нове і несподіване, що так точно помітив маньєрист Федеріко Цуккарі, помітив і — не зрозумів, що за ним майбутнє.

Кардинал Франческо дель Монте ред.

Він був не останньою людиною в Римі. Венецієць за походженням, кардинал був, здається, уособленням всіх переваг стану і недоліків доби. Він вивчав музику, фармакологію, живопис, астрономію і механіку, збирав ботанічну і мінералогічну колекції. У палаці кардинала біля площі Навона була значна колекція картин, серед яких твори фламандських, французьких, італійських майстрів. Він був патроном відомого науковця Галілео Галілея. Але серед його палких захоплень — алхімія, жага до створення золота з дешевих матеріалів і пристрасть до хімічних експериментів.

Так сталося, що після смерті кардинала Федеріко Борромео саме йому доручили піклування Академією святого Луки, найкращого римського художнього закладу. Після занепаду академії при Борромео, дель Монте повернув сюди пожвавлення і надії, наново урочисто відкривши заклад 14 листопада 1593 року. Він меценат і покровитель художників, серед яких французи Кассіно даль Поццо, сам Пуссен і італієць Федеріко Цуккарі.

Могутній спротив Федеріко Цуккарі ред.

 
Художниця Феде Галіція. Портрет Федеріко Цуккарі. 1604, галерея Уффіці

Ймовірно, в Римі зав'язався найтрагічніший вузол проблем скандально відомого художника з колегами, вузол, що не був мирно розв'язаний впродовж усього життя Караваджо.

Аби мати офіційне визнання в Римі, Мікеланджело Караваджо розпочав клопотання задля прийому в члени Академії святого Луки. Схвальні рекомендації надали художники Ораціо Джентілескі, Просперо Орсі. Але голова академії, Федеріко Цуккарі, відхилив клопотання і через спротив Цуккарі Караваджо членом художньої гільдії так і не став.

Композиції художника для церкви Сан Луїджі деі Франчезі викликали сенсацію в Римі. Натовп збігався дивитися на них. Були тут і спантеличені успіхом молодого митця художники Риму, серед них і сам Федеріко Цуккарі, офіційній голова Академії святого Луки. Оглянувши твори, Цуккарі оголосив, що не знайшов в картинах нічого нового, окрім впливів художника Джорджоне. Так Цуккарі, ображений успіхом Караваджо та прихильністю до нього декількох багатих замовників, вкотре залучився до ворогів Караваджо, пішов на неблагодійний вчинок, принижуючи авторитет найвідомішого на той час римського художника.

У ХХ столітті завдяки клопотанням істориків і мистецтвознавців повернуто великий авторитет Джорджоне. Венеційця і його твори знали в Римі, але ставились осудливо і несхвально. Бо римські майстри надавали перевагу віртуозному малюнку, фантазійності задуму, орієнтації на давньоримські зразки, взагалі слабко представлених у творчості корифеїв венеційської школи. Порівняння ранніх творів Караваджо з колоритом картин Джорджоне у вустах Цуккарі — не об'єктивність, а спроба ворога отруїти відгук про нього, який добре зрозуміли в тогочасному Римі і отрута якого прихована для читачів ХХІ століття.

Убивство Рануччо Томассоні. 1606 ред.

Один з перших судових позивів Караваджо був за скаргою другорядного художника Джованні Бальйоне. Караваджо та його небезпечні друзі зробили на невдаху Бальоне наклеп, а той ініціював судову справу. Не дивно, що він люто ненавидів талановитого майстра, став його ворогом, засудив і його поведінку і художню манеру (яку тим не менше сам вивчав і використовував). Аби сплюндрувати авторитет Караваджо у нащадків, написав ганебну біографію художника в своїй книзі. Уривок з наклепу Бальоне:

  У зв'язку з палким темпераментом Мікеланджело (Караваджо) мав славу розбишаки. То собі трохи шию не зломить, то іншого доведе до смертної небезпеки. І приятелював з такими ж злодіями. Одного разу полаявся з шляхетним молодиком Рануччо Томассоні під час гри в м'яч. Лайка перейшла в бійку зі зброєю. Мікеланджело зробив випад шпагою, поранив того в стегно, від кровотечі той помер. Уся банда втекла з Риму.  

Це свідоцтво ворога Караваджо. Подія підтверджена документами.

Південна Італія. Вимушені блукання ред.

 
Маріо Мінніті

Після скоєного вбивства, Караваджо втік в Південну Італію, де почалися три роки вимушених блукань. У Південну Італію Караваджо втік до знайомих, серед яких модель його ранішніх картин Маріо Мінніті, сам художник. Це його обличчя посміхається глядачам з картини Караваджо «Юнак з кошиком фруктів».

Мінніті, як модель, зник після 1600. До того ж його зачепив скандал неврівноваженого Караваджо, що в запалі гніву вбив Рануччо Томмазіні (Томмассоні) у 1606. Біограф Маріо записав, що він втік на Сицилію внаслідок скоєного вбивства людини і писав папі римському в надії на пробачення. Відомо, що саме Мінніті надав схованку втікачеві і вбивці Караваджо на Сицилії у 1608—1609, а також допоміг тому отримати замову на образ для церкви, відомий як «Поховання Святої Лючії після тортур».

З важливих подій життя Караваджо цього періоду слід назвати отримання звання лицаря Мальтійського ордену у 1608 і сварку, що породила смертельних ворогів художника серед названих лицарів. Смертельна небезпека спонукала Караваджо до втечі з Мальти, а невблаганні вояки наздогнали художника і понівечили йому обличчя.

Дивно, що нещастя і блукання не позначилися негативно на творах художника, а натхнення і творча інтенсивність останніх років вражають.

Смерть митця у книзі ворога Бальоне ред.

«Потім він перебрався на Мальту, де мав аудієнцію у великого магістра і намалював його портрет. Високопосадовець надав художнику звання лицаря. Але і там Караваджо полаявся з якимось законником, смертно образив того і потрапив у в'язницю, з якої втік і перебрався на Сицилію, де створив декілька картин в Палермо. Рятуючи своє життя, Мікеланджело повернувся в Неаполь, де його наздогнали лицарі і понівечили йому обличчя до невпізнання. Доведений помстою до відчаю, той забрав своє бідне майно і перебрався на човник, аби морем дістатися Риму в надії на пробачення папи римського Павла V. Про це обіцяв клопотати кардинал Гонзага. На березі Караваджо помилково арештували і потягли у в'язницю. Через дві доби звільнили, але вкрали його човник з майном. У відчаї він бігав на березі у спеку в надії відшукати човник і майно, але все було марно. Художник дістався селища, де захворів на гарячку. Тут, безпорадий і позбавлений допомоги, він і злодійськи помер, як і жив».

Могила Караваджо не збереглася. З архівних записів відомо, що Караваджо поховали на цвинтарі маленької церкви Сан Себастьян за міськими мурами портового містечка Порто Ерколе, де він помер[23]. У 1950-ті роки церкву зруйнували, аби збільшити вулицю і забудову містечка в цей бік. Цвинтар ліквідували, кості померлих викопали і перенесли в просторий склеп. Так зникло поховання художника.

Патографія Караваджо ред.

Патографія — спроба проаналізувати хвороби особи і їхній вплив на психіку, поведінку і творчість. З надто скупих відомостей біографії Караваджо відомо, що той декілька разів хворів і потрапляв до лікарень. Був випадок, коли на художника впав кінь і він лікував травму. Ще більше уваги слід приділити хворобам, що перебігали з гарячками. Болота біля Риму були небезпечними на малярію. Можливо, на малярію хворів і Караваджо, а може, і декількома хворобами водночас, під час вимушених блукань.

Серед несприятливих умов праці художника — солі важких металів, перш за все свинцю та ртуті. Свинець і ртуть входили до складу ґрунтів та фарб художника. Ґрунти з вмістом свинцю використовували й інші художники після смерті Караваджо — не менше 250 років. При отруєнні солями свинцю теж підвищуються дратівливість, відбувається, психічна нестабільність, розвивається токсичний гепатит і знижується імунітет. Людина стає вразливішою до шкірних інфекцій. В останні дні життя Караваджо якраз мав поранення (невідомі понівечили його обличчя), психічну травму і якусь гарячку.

Караваджо і два Лонгі ред.

Біографія Караваджо пов'язана з двома особами на прізвище Лонгі.

  • Оноріо Лонгі (1569—1619) — знав художника, коли той проживав у Римі. Оноріо був архітектором за фахом, трохи старшим за віком і мав родину й п'ятеро дітей. Але ніщо з цього не утримувало авантюрного Оноріо від ризикованої поведінки і небезпечних вчинків. Саме Оноріо був свідком лайки Караваджо з Томассоні, що закінчилася убивством, скоєним гарячкуватим художником. Оноріо був вимушений покинути папський Рим разом з родиною. Пізніше він прохав папу дарувати йому амністію. Один з синів Оноріо — Гульєльмо Лонгі, пізніше став кардиналом. В описі майна Гульєльмо Лонгі дослідники знайшли спогад про портрет Оноріо Лонгі пензля Караваджо та деякі інші картини художника. Жодну з них не знайдено досі.
  • Роберто Лонгі (1890—1970) — вчений, мистецтвознавець і дослідник біографії Караваджо. Здається, в 20 столітті не було в Італії людини, яка б більше знала про гарячкуватого і нещасного Караваджо. Саме Роберто Лонгі належить честь відкриття картин Караваджо ранішнього періоду творчості.

Твори ред.

Галерея ред.

Картини ред.

Картина Назва Рік Техніка Розміри (см) Галерея Прим.
  Хлопчик, що чистить фрукти близько 1592 Полотно, олія 64,2 × 51,4   Колекція Лонгі, Флоренція
  Хлопчик, що чистить фрукти близько 1593 Полотно, олія 75,5 × 64,4   Хемптон-корт, Лондон
  Хворий Вакх близько 1593 Полотно, олія 67 × 53   Галерея Боргезе, Рим
  Юнак з корзиною фруктів близько 1593 Полотно, олія 70 × 67   Галерея Боргезе, Рим
  Гадалка близько 1594 Полотно, олія 115 × 150   Капітолійські музеї, Рим
  Шахраї близько 1594 Полотно, олія 94,2 × 131,2   Музей Кімбелла, Форт-Уерт
  Музиканти близько 1595 Полотно, олія 87,9 × 115,9   Метрополітен-музей, Нью-Йорк
  Екстаз святого Франциска близько 1595 Полотно, олія 93,9 × 49,5   Атенеум Уодсворта, Хартфорд
  Хлопчик, укушений ящіркою близько 1596 Полотно, олія 66 × 49,5   Лондонська Національна галерея, Лондон
  Лютніст близько 1596 Полотно, олія 96 × 121   Бадмінтон-хаус, графство Глостершир
  Лютніст близько 1596 Полотно, олія 94 × 119   Ермітаж, Санкт-Петербург
  Лютніст близько 1596 Полотно, олія 100 × 126,5   Метрополітен-музей, Нью-Йорк
  Кошик з фруктами близько 1596 Полотно, олія 46 × 64   Амброзіанська бібліотека, Мілан
  Вакх близько 1596 Полотно, олія 95 × 85   Уффіці, Флоренція
  Каяття Магдалини близько 1597 Полотно, олія 122,5 × 98,5   Галерея Доріа-Памфілі, Рим
  Відпочинок на шляху до Єгипту близько 1597 Полотно, олія 133,5 × 166,5   Галерея Доріа-Памфілі, Рим
  Медуза близько 1597 Полотно поверх дерев'яного щита, масло 60 × 55   Уффіці, Флоренція
  Портрет куртизанки близько 1597 Фреска на стелі, олія 66 × 53 знищена в 1945 році
  Юпітер, Нептун і Плутон близько 1597 Фреска на стелі, олія 300 × 180   Казіно ді Вілла Бонкомпаньї Людовізі, Рим
  Гадалка близько 1597 Полотно, олія 99 × 131   Лувр, Париж
  Свята Катерина Олександрійська близько 1598 Полотно, олія 173 × 133   Музей Тіссена-Борнеміси, Мадрид
  Жертвоприношення Ісаака близько 1598 Полотно, олія 116 × 173   Колекциія Барбари Піасецкі-Джонсон, Принстон
  Іоанн Хреститель близько 1598 Полотно, олія 169 × 112   Толедський собор, Толедо
  Марта і Марія Магдалина близько 1598 Полотно, олія 97,8 × 132,7   Детройтський інститут мистецтв, Детройт
  Портрет Маффео Барберіні близько 1598 Полотно, олія 124 × 99   Приватна колекція, Флоренція
  Юдита й Олоферн близько 1598 Полотно, олія 145 × 195   Палаццо Барберіні, Рим
  Давид і Голіаф близько 1599 Полотно, олія 110 × 91   Прадо, Мадрид
  Нарцис близько 1599 Полотно, олія 110 × 92   Національна галерея старовинного мистецтва, Рим
  Хлопчик, укушений ящіркою близько 1600 Полотно, олія 65,8 × 52,3   Фонд Роберто Лонгі, Флоренція
  Іоанн Хреститель близько 1600 Полотно, олія 102 × 85,3   Художній музей, Базель
  Покликання апостола Матвія близько 1600 Полотно, олія 322 × 340   Сан-Луїджі-деі-Франчезі, Рим
  Мучеництво святого Матвія близько 1600 Полотно, олія 323 × 343   Сан-Луїджі-деі-Франчезі, Рим
  Різдво зі святим Франциском і святим Лаврентієм близько 1600 Полотно, олія 268 × 197   Каплиця Сан-Лоренцо, Палермо
  Навернення Савла 1600 Дерево, олія 237 × 189   Колекція Одескальки Бальби, Рим
  Розп'яття Святого Петра 1601 Полотно, олія 230 × 175   Санта Марія дель Пополо, Рим
  Навернення святого Павла 1601 Полотно, олія 230 × 175   Санта Марія дель Пополо, Рим
  Натюрморт з квітами і фруктами 1601 Полотно, олія 105 × 84   Галерея Боргезе, Рим
  Вечеря в Еммаусі 1601 Полотно, олія 139 × 195   Лондонська Національна галерея, Лондон
  Амур-Переможець 1602 Полотно, олія 156 × 113   Берлінська картинна галерея, Берлін
  Святий Матвій і ангел 1602 Полотно, олія 232 × 183
  Святий Матвій і ангел 1602 Полотно, олія 292 × 186   Сан-Луїджі-деі-Франчезі, Рим
  Іоанн Хреститель 1602 Полотно, олія 129 × 94   Капітолійські музеї, Рим
  Іоанн Хреститель близько 1602 Полотно, олія 129 × 94   Галерея Доріа-Памфілі, Рим
  Невіра святого Хоми близько 1602 Полотно, олія 107 × 146   Сан-Сусі, Потсдам
  Христа беруть під варту (Караваджо) 1602 Полотно, олія 133 × 169   Національна галерея Ірландії, Дублін
  Жертвоприношення Ісаака 1602 Полотно, олія 104 × 135   Уффіці, Флоренція
  Святе сімейство з Іоанном Хрестителем близько 1603 Полотно, олія 117,5 × 96   Метрополітен-музей, Нью-Йорк
  Поховання Христа близько 1603 Полотно, олія 300 × 203   Ватиканська пінакотека, Ватикан
  Коронування терновим вінцем 1603 Полотно, олія 125 × 178   Каріпрато Банк, Прато
  Мадонна Лорето близько 1604 Полотно, олія 260 × 150   Сант Агостіно, Рим
  Іоанн Хреститель 1604 Полотно, олія 172,5 × 104,5   Музей мистецтв Нельсона-Аткінса, Канзас-Сіті
  Іоанн Хреститель близько 1604 Полотно, олія 94 × 131   Національна галерея старовинного мистецтва, Рим
  Покликання святих Петра та Андрія близько 1604 Полотно, олія 140 × 176   Хемптон-корт, Лондон
  Христос на Оливній горі 1605 Полотно, олія 154 × 222   Музей Боде, Берлін
  Се людина близько 1605 Полотно, олія 128 × 103   Палаццо Россо, Генуя
  Святий Ієронім в задумі близько 1605 Полотно, олія 118 × 81   Монсерратський монастир, Барселона
  Святий Ієронім, що пише близько 1605 Полотно, олія 112 × 157   Галерея Боргезе, Рим
  Портрет папи Павла V 1605 Полотно, олія 203 × 119   Приватна колекція принца Боргезе, Рим
  Натюрморт з фруктами 1605 Полотно, олія 87 × 135   Галерея Боргезе, Рим
  Мадонна і немовля зі святою Анною 1606 Полотно, олія 292 × 211   Галерея Боргезе, Рим
  Успіння Богоматері 1601−1606 Полотно, олія 369 × 245   Лувр, Париж
  Марія Магдалина в екстазі 1606 Полотно, олія 106,5 × 91   Приватна колекція, Рим
  Святий Франциск в задумі близько 1606 Полотно, олія 130 × 90   Пінакотека Міського музею Кремони, Кремона
  Вечеря в Еммаусі 1606 Полотно, олія 141 × 175   Пінакотека Брера, Мілан
  Сім діянь милосердя 1607 Полотно, олія 390 x 260   Піо-Монте-делла-Мізерікордія, Неаполь
  Розп'яття святого Андрія 1607 Полотно, олія 202,5 x 152,7   Музей мистецтва міста Клівленда, Клівленд
  Давид з головою Голіафа 1607 Дерево, олія 90,5 × 116   Музей історії мистецтв, Відень
  Мадонна із чотками 1607 Полотно, олія 364,5 × 249,5   Музей історії мистецтв, Відень
  Коронування терновим вінцем близько 1607 Полотно, олія 127 × 165,5   Музей історії мистецтв, Відень
  Бичування Христа близько 1607 Полотно, олія 390 × 260   Музей Каподімонте, Неаполь
  Христос у колони близько 1607 Полотно, олія 134,5 × 175,5   Музей витончених мистецтв, Руан
  Соломія з головою Іоанна Хрестителя близько 1607 Полотно, олія 90,5 × 167   Лондонська Національна галерея, Лондон
  Святий Ієронім, що пише 1607 Полотно, олія 117 × 157   Собор Святого Іоанна, Валлетта
  Портрет Алофа де Віньянкура 1608 Полотно, олія 195 × 134   Лувр, Париж
  Портрет Фра Антоніо Мартеллі 1608 Полотно, олія 118,5 × 95,5   Палаццо Пітті, Флоренція
  Усікновення Іоанна Хрестителя 1608 Полотно, олія 361 × 520   Собор Святого Іоанна, Валлетта
  Сплячий купідон 1608 Полотно, олія 71 × 105   Палаццо Пітті, Флоренція
  Іоанн Хреститель 1608 Полотно, олія 100 × 73   Приватна колекція Бонелло
  Благовіщення 1608 Полотно, олія 285 × 205   Музей витончених мистецтв, Нансі
  Поховання святої Лючії 1609 Дерево, темпера 408 × 300   Ам Рьомерхольц, Сиракуза
  Воскресіння Лазаря 1609 Полотно, олія 380 × 275   Регіональний музей, Мессіна
  Поклоніння пастухів 1609 Полотно, олія 314 × 211   Регіональный музей, Мессіна
  Соломія з головою Іоанна Хрестителя 1609 Полотно, олія 116 × 140   Королівський палац, Мадрид
  Зубодер 1609 Полотно, олія 139,5 × 194,5   Палаццо Пітті, Флоренція
  Зречення Святого Петра 1610 Полотно, олія 94 × 125,4   Метрополітен-музей, Нью-Йорк
  Молитва святого Франциска близько 1606 Полотно, олія 130 × 90   Національна галерея старовинного мистецтва, Рим
  Іоанн Хреститель близько 1610 Полотно, олія 159 × 124   Галерея Боргезе, Рим
  Давид із головою Голіафа близько 1610 Полотно, олія 125 × 101   Галерея Боргезе, Рим
  Іоанн Хреститель 1610 Полотно, олія 159 × 124   Приватна колекція, Мюнхен
  Мучеництво святої Урсули 1610 Полотно, олія 106 × 179,5   Палаццо Зеваллос, Неаполь

Кінострічки про Караваджо ред.

  • 1941, режисер Гоффредо Алесссандріні, в головній ролі — Амедео Надзарі.
  • 1960, режисер Сілверіо Блазі.
  • 1986, режисер Дерек Джармен.
  • 2007, «Караваджо» італійський біографічний міні-серіал, режисер Анджело Лонгоні.

Див. також ред.

 
Видання «Німецька академія», аркуш з посмертним портретом Караваджо (середній праворуч), гравюра 1683

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Graham-Dixon A. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Caravaggio — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ а б SNAC — 2010.
  5. ↑ а б http://www.biusante.parisdescartes.fr/histoire/biographies/index.php?cle=16311
  6. ↑ а б http://library.aur.edu/cgi-bin/koha/opac-authoritiesdetail.pl?marc=1&authid=57155
  7. ↑ BeWeB
  8. ↑ а б в RKDartists
  9. ↑ https://web.archive.org/web/20131203064928/http://www.ilsole24ore.com/art/SoleOnLine4/Tempo%20libero%20e%20Cultura/2007/06/carminati-caravaggio.shtml?uuid=4d415878-19a4-11dc-ac19-00000e251029&DocRulesView=Libero
  10. ↑ http://www.timelines.ws/1600_1625.HTML
  11. ↑ http://vocab.getty.edu/page/ulan/500115312
  12. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  13. ↑ CONOR.Sl
  14. ↑ https://www.rijksmuseum.nl/en/caravaggio-bernini
  15. ↑ а б в https://www.nationalgallery.org.uk/artists/michelangelo-merisi-da-caravaggio
  16. ↑ https://gutenberg.beic.it/view/action/singleViewer.do?dvs=1548439212231~118&locale=fr&VIEWER_URL=/view/action/singleViewer.do?&DELIVERY_RULE_ID=10&search_terms=Caravaggio&frameId=1&usePid1=true&usePid2=true
  17. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 5-6
  18. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 3
  19. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 6
  20. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 91
  21. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 12
  22. ↑ «Мастера искусства об искусстве», том 2, М, «Искусство», 1966, с. 295
  23. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 22

Джерела ред.

Мікеланджело да Караваджо
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Мистецтво»
  Мікеланджело да Караваджо у Вікісховищі?
  • Махов А. «Караваджо», «Молодая гвардия», М.2009, серія «Жизнь замечательных людей»(рос)
  • Всеобщая история искусств, т.4, М., «Искусство», 1963.(рос.)
  • Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников. М., «Искусство» ,1975.(рос.)
  • Джорджо Бонсанти. «Микеланджело да Караваджо», серия «Великие мастера итальянского искусства», «Слово», М., 1995
  • Дзуффи С. Эпизоды и персонажи Евангелия в произведениях изобразительного искусства. — М.: Омега, 2007. — ISBN 978-5-465-01501-1
  • Махов А. Караваджо. — М.: Молодая гвардия, 2009. — (Жизнь замечательных людей). — ISBN 978-5-235-03196-8
  • Prose F. Caravaggio: Painter of Miracle. — 2005. — ISBN 0-06-057560-3
  • Spike John T. Caravaggio. — 2001. — ISBN 0-7892-0639-0
  • Gash J. Caravaggio. — 2003. — ISBN 1-904449-22-0
  • Langdon H. Caravaggio: A Life. — 1998. — ISBN 0-374-11894-9


Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мікеланджело_да_Караваджо&oldid=41694092